Слухай онлайн
Політика  |  Економіка  |  Cуспільство

Ангела Меркель: ЄС здолає життєві труднощі

Головним трендом минулого тижня стала подія у Римі, де 27 країн-учасниць ЄС відзначили 60 річницю створення європейської співдружності. У Білорусі та РФ влада демонструвала перед усім світом радянсько-тоталітарну дикість у ставленні до власних громадян.

Західні ЗМІ дуже активно обговорювали неочікуваний для англійців терористичний акт у відносно спокійній Великобританії, а також стало відомо, хто з агентури Кремля готував державний переворот у Чорногорії та вбивство Міло Джукановича. Канада може стати наступним об'єктом для кремлівських хакерів, Саудівська Аравія адекватно відповіла на нафтове штрейхбрейкерство Кремля, а Дональд Трамп запросив Александра Лукашенка на барбекю.

Дивне вбивство перебіжчика з РФ

Юристка і криміналістка Ганна Маляр вважає, що між екс-депутатом Держдуми РФ Денисом Вороненковим та його кілером відбулась коротка розмова перед убивством. Охоронець повинен був почути, що сказав кілер. Експертка наголосила, що не вірить у те, що спецслужби РФ могли доручити виконання атентату такому дилетантові. Ганна Маляр також зазначила, що про непрофесійність убивці можна зробити висновок із факту, що він не зробив контрольний постріл в охоронця.

Волонтер Давид Арахамія вважає, що охоронець Дениса Вороненкова міг бути співучасником злочину. Волонтер показав відео вбивства Вороненкова ізраїльтянинові, який займається тренуванням охоронців із усього світу, і попросив оцінити ситуацію. Ізраїльський експерт упевнений на 90%, що за низкою ознак охоронець міг бути співучасником вбивства. В Ізраїлі він би щонайменше півроку перебував під слідством і якби навіть не довели його співучасті в злочині, то 100% звільнили б за недбале виконання службових обов’язків. При цьому ізраїльський експерт уточнив, що його оцінка коректна тільки у тому випадку, якщо поруч із Вороненковим і справді був охоронець, а не просто представник зовнішнього спостереження за фігурантом.

Радник голови СБУ Юрій Тандіт вважає, що дві резонансні події підряд, які проґавили українські спецслужби, – вбивство екс-депутата Держдуми РФ і вибухи на військових складах у Балаклії – взаємопов’язані, що вони є почерком агресії РФ.

Ювілей ЄС

Канцлерка Німеччини повідомила про низку помилок, які допустив Євросоюз, однак висловила сподівання, що найближчим часом їх виправлять. Вона зазначила, що країни європейської співдружності не були готовими до кризи, а також не подбали про зміцнення зовнішніх кордонів, відкривши при цьому внутрішні рубежі. Ангела Меркель вважає, що Європі вдасться знайти консолідовану відповідь на проблеми міграції, а для цього в Сирії необхідно пришвидшити завершення путінсько-асадівського тероризму.

Очільники держав і урядів з'їхались у Рим на ювілейний саміт ЄС, під час якого підписали «Римську декларацію». Церемонія відбулась у залі Гораціїв і Куріаціїв, де 60 років тому затвердили «Римський договір», який поклали в основу створення Європейського союзу. В теперішній «Римській декларації» керівники 27 держав-учасниць та інституцій ЄС дали оцінку досягненням співдружності за минулі роки, а також вкотре підтвердили зобов'язання працювати на благо безпечної і захищеної Європи.

Наразі європейська спільнота долає важкі організаційні випробування. Велика Британія почала процес виходу з Євросоюзу, Польща бундючно погрожувала не підписувати декларацію, а Туреччина попередила, що змінить партнерські відносини з ЄС не на користь європейської спільноти.

Нагоду висловити публічне незадоволення Євросоюзом використали євроскептики лівих політичних поглядів. На противагу їм у різних містах ЄС на вулиці вийшли єврооптимісти. Кілька тисяч людей із прапорами ЄС у центрі Берліна пройшли до Бранденбурзьких воріт, а в Лондоні протестувальники вимагали від керівництва країни припинити процес виходу із ЄС.

У тексті «Римської декларації» сказано: «Через десять років ми хочемо бачити безпечний і надійний Союз, сприятливий, конкурентоспроможний, сталий та соціально-відповідальний, із бажанням і здатністю грати ключову роль у світі. Ми хочемо бачити Союз, де громадяни мають нові можливості для культурного і соціального розвитку та економічного зростання».

У документі також визначено чотири основні напрями, яким буде приділена найбільша увага у найближчі роки:

▪ безпечна і надійна Європа;

▪ процвітаюча і стійка Європа;

▪ соціальна Європа;

▪ сильна Європа на світовій арені.

На День Волі – у неволю

25 березня виповнилося 99 років від дня проголошення у 1918 році Білоруської Народної Республіки. Цю дату називають Днем Волі, який є неофіційним національним святом для багатьох білорусів. Кілька тисяч опозиціонерів вийшли у цей день на вулиці Мінська, але коли вони почали несанкціоновану акцію, її брутально припинила міліція.

Правозахисники Білорусі повідомили, що затримано кілька сотень учасників мітингу, а журналісти кажуть, що не більше 150-200 осіб. Міліція зумисне затримала орієнтовно 50 білоруських та іноземних журналістів, а також 57 спостерігачів і правозахисників. Офіційної заяви про число затриманих влада Білорусі не оприлюднила.

Журналісти «ВВС» повідомили, що протестувальники зібрались на території між станціями метро «Академія наук» і «Площа Якуба Коласа». Скандуючи «Живе Білорусь», «Ганьба!» і «Фашисти!», вони рушили до площі Якуба Коласа. Міліція виставила перед колоною кордон зі щитами, а також заблокувала людей із тильного боку. Тоді й почались затримання. Після того, як правоохоронці забрали кілька десятків активістів, прохід для колони знову звільнили.

Путін готує анексію Білорусі та «коридор» до Криму

На Московії інтенсивно готуються до окупації Білорусі, а Мінськ тепер знаходиться навіть у вразливішому геополітичному становищі, аніж Україна. Москва може почати окупацію Білорусі вже 2017 році. Так вважає Андрей Ілларіонов, колишній радник Путіна.

Він зазначив, що в нинішній ситуації Вашингтон серйозно заглибився у вирішення внутрішніх проблем, послабивши протидію Москві у різних регіонах світу. При цьому на Московії наближаються вибори 2018 року, а значить Путін готовий подарувати своїм адептам чергову перемогу «руского міра» у Білорусі.

До такого висновку спонукають різка зміна лексики московських ЗМІ, які висвітлюють події у Білорусі, що є чітким індикатором кремлівської політики. Водночас у соціальних мережах швидкими темпами наростає реєстрація сепаратистських акаунтів за прикладом Донбасу, що явно вказує на загарбницькі плани Кремля. У кожній області Білорусі зареєстровані групи «ВКонтакте» для так званих білоруських «народних республік» – Вітебської, Могилевської, Брестської, Гомельської, Гродненської, Мінської.

Український дипломат Вадим Трюхан на своїй сторінці в соціальній мережі пише, що його знайомий ліберал-патріот із РФ надіслав повідомлення, в якому припустив, що найближчим часом ситуація на українському фронті може загостритись, Москва може почати потужний наступ.

Опозиціонер РФ пояснив, чому Путін може почати активний наступ на Маріуполь. У Кремлі начебто стурбовані мітингами Навального, які будуть нейтралізувати, але щоби відволікти увагу – влаштують нове загострення в Україні. Ще одна причина, чому Путін піде на Маріуполь – йому потрібен Маріупольський порт, підприємства і сухопутний коридор до Криму. А першочергово йому потрібно підняти свій спадаючий рейтинг перед виборами 2018 року.

Даля Грібаускайте: «Москва – це загроза для всієї Європи»

Якщо у Литву вторгнуться путінські «зелені чоловічки», то вони зіштовхнуться з серйозними проблемами. Про це президентка Литви Даля Грібаускайте розповіла в інтерв'ю для аналітичного американського видання «Foreign Polic».

Вона зазначила: «Вторгнення можна здійснити різними способами, один із яких – масштабні навчання «Захід-2017» у Білорусі, які заплановані на осінь. Так звані путінські «зелені чоловічки» зіткнулися б із серйозними труднощами на нашій території, оскільки вони не розмовляють литовською, а у нас російськомовних людей не дуже багато. Ми бачимо, що російська загроза наростає, ми з тривогою чекаємо на військові навчання «Захід-2017», для яких зосереджують дуже великі й агресивні сили. Відбувається демонстративна підготовка до війни із Заходом. Росія – це загроза не лише для Литви, але і для всього регіону, і для всіх у Європі. Ми бачимо, як Росія поводиться в Калінінграді та на російській території біля наших кордонів. Там вони розгорнули ракети, які можуть нести ядерний заряд і досягти європейських столиць».

Даля Грібаускайте має намір обговорити московську загрозу під час зустрічі з віце-президентом США Майком Пенсом, очікуючи, що «контакт із новою адміністрацією США буде дуже тісним».

Білоруський політолог Алесь Логвинець припустив, що військові навчання «Захід-2017» і були задумані в Кремлі, щоби офіційно передислокувати у Білорусь потужні збройні сили, наблизитись до кордонів ЄС і зони відповідальності НАТО.

Трамп запросив Лукашенка на барбекю

Президента Білорусі запросили у США взяти участь у церемонії з нагоди 100 річниці вступу США у Першу світову війну. Церемонія відбудеться 6 квітня 2017 року в Канзас-Сіті. Важко сказати, яке відношення має Білорусь до цієї дати. Схоже на те, у Вашингтоні вирішили терміново про щось поговорити з Лукашенком, а чекати до грудня, до 152 річниці скасування рабства у США, надто довго. На той час уже й сама Білорусь може знову опинитись у новому московському рабстві.

Інформація про запрошення Олександра Лукашенка до США з'явилася незабаром після того, як «білоруський лідер звинуватив Захід, його «сателітів», місцеву «п'яту колону» і Україну в підготовці масових заворушень у Білорусі з метою повалити президента».

Звинувачення, які Лукашенко оприлюднив напередодні традиційної вуличної акції білоруської опозиції, що відбувається  25 березня, стали причиною для масових затримань опозиціонерів білоруському режиму. Правоохоронці Білорусі арештовували виключно тих, хто є послідовним супротивником «руского міра». Ця обставина дала підставу місцевим аналітикам стверджувати, що напередодні військових навчань «Захід-2017» Лукашенко готується остаточно капітулювати перед вимогами Путіна. Припущення схоже на правду, бо Лукашенко відчайдушно хапається за Захід, наче за останню «соломинку», навіть звернувся до  ЄС із клопотанням скерувати для спостережень за навчаннями представників НАТО.

Агент Москви готував переворот у Чорногорії

Колишній руский дипломат і агент ГРУ РФ Едуард Шішмаков вербував терористів для здійснення перевороту в Чорногорії. Про це повідомив громадянин Сінделіч, один із фігурантів кримінальної справи щодо розслідування спроби перевороту в Чорногорії. Він зазначив, що Шішмаков організував угрупування з 500 осіб, які готувались здійснити переворот. Операція повинна була відбутись 16 жовтня 2016 року, у день голосування під час парламентських виборів, коли найняті Кремлем терористи мали завдання арештувати і вбити прем'єр-міністра Чорногорії.

Сінделіч розповів, що саме кремлівський агент вклав найбільше коштів у фінансування підготовки заколоту і вбивства Міло Джукановича, хоча опозиційний «Демократичний фронт» Чорногорії також фінансово та організаційно причетний до спроби перевороту.

У 2016 році Александр Сінделіч кілька разів таємно зустрічався із Шішмаковим у Москві. Саме тоді Сінделіча проінструктували, як здійснити переворот, де придбати зброю та обмундирування. Сінделіч розповів, що з Шішмаковим познайомився ще у 2014 році. Відтоді, ймовірно, і бере початок підготовка повалення влади у Чорногорії.

Канада може стати жертвою «тролячого» нападу

Сева Гунитський, доцент кафедри політології університету Торонто, висловив переконання, що найближчим часом Канада може стати об'єктом потужних кремлівських інформаційних атак. Він сказав: «Якщо Канада продовжуватиме залишатись важливим учасником НАТО та кидати виклик Росії, їй необхідно впродовж наступних місяців очікувати такого самого «тролячого ставлення» від РФ, якого зазнали США у період виборчої кампанії».

Політолог припустив, що Христя Фріланд, міністр закордонних справ Канади, однією із перших може зазнати повторного нападу інформаційних кілерів. І наголосив: «Сподіваюся, пані Фріланд уважно ставиться до своїх електронних паролів, тому що історія про нібито співпрацю її діда з нацистами – озвучена далеко не останній раз».

Глава МЗС Канади Христя Фріланд повідомила, що після її призначення на посаду міністра МЗС Канади кремлівські сайти почали поширювати дезінформацію про її діда Михайла Хом'яка, який під час німецької окупації Польщі начебто був колабораціоністом.

Згідно міжнародного визначення, колаборант – це особа, яка усвідомлено співпрацює із окупаційною владою на шкоду власній країні. На відміну від загального трактування поняття колабораціонізму, у деяких країнах із тоталітарною складовою трактування колабораціонізму є вибірковим і розлогим, поширюється, якщо це вигідно, і на осіб, які:

▪ пасивно виконували громадські обов'язки без скоєння кримінальних злочинів;

▪ були до цього змушені погрозами знищення, однак це є злочином агресора-загарбника, а не представників окупованого населення;

▪ були військовополоненими;

▪ провадили національно-визвольну боротьбу проти тоталітарних режимів.

Отже, дідо Христини Фріланд не міг бути колаборантом, оскільки у період Другої світової війни Україна не мала власної державної території, а відтак Михайло Хом'як фізично не міг працювати на шкоду неіснуючої країни.

Атамбаєв пожалівся Трампові

Алмазбек Атамбаєв, президент Киргизстану, заявив, що готовий судитись із киргизькою службою «Радіо Свобода» у міжнародних судах. Атамбаєв також поскаржитися на філіал «Радіо Свобода» президентові США Дональду Трампу, звинувачуючи журналістів у наклепі.

Ненад Пеїч, віце-президент і головний редактор «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода», у відповідь заявив, що журналісти не будуть спростовувати свої повідомлення, які вважають збалансованими і професійними, і що в «Радіо свобода» готові до дискусії з президентом Киргизстану будь-де і в будь-який час.

Незадоволення Атамбаєва стосуються поширення в ефірі «Радіо Свобода» прес-релізу партії «Ата-Мекен». У повідомлені сказано: прокуратура Киргизстану арештувала її лідера Текебаєва, щоби йому перешкодити оприлюднити документи, що вантаж транспортного літака, який в січні 2017 року розбився біля аеропорту Бішкека, призначався для Атамбаєва та його дружини.  

Оприлюднивши прес-реліз партії «Ата-Мекен», «Радіо Свобода» надала слово і представникові президента Атамбаєва, який прес-реліз опозиції назвав наклепом.

Трампові Європа байдужа

Жан-Клод Юнкер, керівник Європейської комісії, заявив, що нинішній президент США нічого не тямить в європейській політиці. Такі висловлювання посадовець ЄС дозволив собі у контексті нещодавньої індиферентності Трампа, яку чомусь вважає конфузом президента США.

Під час телефонної розмови з Дональдом Туском, керівником Європейської Ради, Дональд Трамп сприйняв його за Жан-Клода Юнкера. Після цього у самого Юнкера складається враження, що вперше в історії президент США не має зацікавлення у справах Європи. Крім того, голова Єврокомісії зазначив, що Європу лякають гасла Дональда Трампа на кшталт «Америка – перш за все».

На наступний місяць у Жан-Клода Юнкера запланований офіційний візит до американської столиці. Однак на тлі подібних настроїв єврокомісар сумнівається, що він зустрінеться з президентом США, оскільки Дональд Трамп демонструє, що має інші пріоритети у своїй політиці.

Нові санкції проти РФ. У Путіна ошелешені

Маша Захарова, представниця МЗС РФ, заявила, що нові санкції США щодо восьми російських компаній не узгоджуються із оприлюдненими у Вашингтоні заявами про пріоритетність боротьби з тероризмом і підривають перспективи взаємодії Путіна і Трампа стосовно розгрому «Ісламської держави».

У Кремлі обурились, що офіційний Вашингтон «знову йде на поводу у тих, хто зробив своїм основним завданням послідовне руйнування руско-американського співробітництва». У заяві сказано, що ці американські діячі давно шукають ворогів не там, де вони реально існують. І висловлено повчання, що накладені на Московію санкції категорично не відповідають інтересам безпеки США.

На Московії бунт, електорат голодує і протестує

На РФ відбувся бунт: на протестні акції у 82 містах вийшло всього 70 тисяч невдоволених, із яких затримали орієнтовно 1000 осіб. Учасники протестів бунтували проти державної корупції під гаслом «Він нам не Дімон», вимагали відреагувати на розслідування Фонду боротьби з корупцією (ФБК) про набуті статки Дмітрія Медведєва, прем'єр-міністра РФ.

Організатора акції Алексея Навального арештували відразу, як тільки він вийшов із метро – демонстративно, на очах народу і об'єктивів телекамер. Затриманого помістили під адміністративний арешт, йому інкримінують організацію несанкціонованого мітингу. Навального могли арештувати й раніше, по-тихому, але тоді для головного опозиціонера неможливо було б створити видовищної піар-акції. Після демонстративно-публічного арешту Навального, затримали і всіх співробітників його ФБК, які знаходились у московському офісі. Туди прибула поліція, яка отримала повідомлення про закладену в приміщені вибухівку: в офісі вимкнули світло і почали робити чи то пошук, чи то обшук.

Під час прямої телетрансляції, яку вели співробітники ФБК і телеканал «Дощ», можна було бачити, як ОМОН застосовує до затриманих грубу силу і кийки. Більшість затриманих – літні люди і молоді жінки. Спочатку затримували тих, хто піднімав плакати, а згодом московські поліцаї почали «висмикувати» протестувальників із натовпу.

Влада на Московії назвали дії своїх поліцаїв бездоганними, як і редакційну політику федеральних телеканалів, які під час бунту, що поширився на 82 населені пункти, транслювати ток-шоу і телесеріали, наче не помічали суспільного збурення.

Причина бунтів: 2 березня на сайті ФБК опублікували результати розслідування, під час якого перевіряли відомості про майно Дмітрія Медведєва. Майна виявили чимало, а тоді хтось вирішив, що по прем'єр-міністерському чину статків навіть забагато. Тоді Навальному й доручили поширити інформацію.

Впадає у вічі, що боротьбу з корупцією Навальний розпочав не з найбільшого палацу, не з інших гігантських статків, не з найдовшої яхти у світі, а з людини від природи услужливої й не агресивної. Таке відчуття, що на Медведєва, за давньою москвинською деспотичною традицією, перейнятою від Сарай-Бату, вказав перст сучасної кремлівської автократії. Ще у часи татарського іга, коли чернь бунтувала у пошуках справедливості, до них із кремлівського ґанку зіштовхували когось із бояр, призначеного стати цапом-відбувайлом. Чернь його катувала, отриманим адреналіном вдовольнялась, а далі умиротворено розходилась по трактирах вшановувати здравіє кремлівського самодержця.  

Саудити відповіли на саботаж Кремля

Саудівська Аравія різко знизила ціни на всі сорти своєї нафти для всіх клієнтів. Особливо максимальні знижки отримають клієнти на ключовому для Саудівської Аравії ринку – в Азії. Зміна цінової політики саудитів стала несподіванкою для усіх реалізаторів нафти, оскільки з грудня 2016 року вони тільки системно підвищували відпускні ціни.

У минулому році Саудівська Аравія вперше в своїй історії втратила статус найбільшого постачальника нафти у Китай, поступившись Москві. Тепер саудити вирішили відіграти втрачені позиції, оскільки експорт саудівської нафти впав до 7,04 млн барелів у день.

У грудні 2016 року, під час засідання країн ОПЕК, Москва пообіцяла взяти участь у скорочені видобутку нафти, щоби тримати світову ціну на рівні орієнтовно $55 за барель. Однак у Путіна вирішили традиційно «надути» партнерів і видобуток не скоротили. Тепер саудити взялись «надувати» Путіна, не чекаючи 25 травня, на коли домовлено офіційно знову зустрітись для перегляду нафтових цін у поточному році.

Експерти прогнозують, що рішення саудитів може зумовити нову цінову війну. Адже, щоби призупинити втрату своїх індивідуальних сегментів на ринку, країни ОПЕК теж будуть змушені знижувати ціни. Також відомо, що тривожну ситуацію нагнітає і той факт, що крім традиційних конкурентів із Росії та Африки, на ринку з'явився новий – США.

На тлі зростаючого сланцевого видобутку і переповнених сховищ, де знаходиться орієнтовно понад 520 млн барелів нереалізованої нафти, США на кінець лютого 2017 року збільшили видобуток нафти до історичного рекорду – 1,2 млн барелів у добу. Отож у країнах ОПЕК приречено очікують на американську нафтову експансію.

Суспільне потрясіння на Туманному Альбіоні

Однією із найбільш обговорюваних подій у західних ЗМІ став збройний напад на поліцейського і випадкових перехожих в Лондоні, в результаті якого загинули п'ять осіб, сам терорист Халід Масуд, а десятки випадкових перехожих отримали поранення. За цей терористичний акт взяла на себе відповідальність ІДІЛ. Британці шоковані, вони вважали, що війна десь там далеко – у Сирії, в Україні, а вона прийшла до їхнього порогу.

• Московські ЗМІ, а вірніше кремлівський агітпроп, уважно стежили за розвитком подій у Лондоні. Перший канал навіть іронізував над висловлюванням Терези Мей, що «Лондон уже ніколи не буде колишнім». Московський агітпроп наполегливо ставив акценти на путінській тезі, що боротьба з тероризмом може стати «об'єднавчою» ідеєю для Росії і Заходу. Західним політикам необхідно позбутись «уявних загроз, пов'язаних із московськими хакерами, і зосередитись на реальних загрозах – кривавих терористичних актах». А головним був меседж, без Путіна боротьба зі світовим  тероризмом не буде успішною.

• Джеймс Мур, редактор видання «Independent», розкритикував недоречну обережність британських ЗМІ у висвітленні нападу у Вестмінстері, а також трактування тероризму Халіда Масуда висловлюванням «політичний активізм», не називаючи його злочинним актом. Терористи можуть тільки вітати таке ставлення з боку ЗМІ і таку м'якість у висвітленні терактів. Журналістам і редакторам цілодобових медіа необхідно замислитись над своїм професійним інструментарієм: репортажі година за годиною, нескінченні розмови експертів, мало фактів – у результаті чого глядачі готові вигукнути «Досить уже!».

• У статті «Атака у Вестмінстері підносить урок цинікам» колумніст видання «Time» Філіп Коллінс пише: те, що трапилось, не пояснило для суспільства нічого нового про суть тероризму, тому в даному випадку єдина мудра реакція – відсутність завищеної суспільної реакції і демонстрація відмови від страху в британському соціумі. Вестмінстерський напад – це атака на вільне суспільство, але при виборі відповідної реакції необхідно пам'ятати слова Достоєвського, що щастя всього світу «не варте сльози на щоці невинної дитини». Колумніст Коллінс не пояснив, що він мав на увазі, коли цитував Достоєвського.

Генерал Флінн уклав угоду із ФБР

Справа проти Дональда Трампа «запахла путінською бензоколонкою». Судячи з усього, генерал Майкл Флінн уклав угоду з ФБР, запропонувавши співпрацю в обмін на суттєву поблажливість під час розгляду його «правових помилок».

Із чотирьох колишніх консультантів і радників Дональда Трампа (Пол Манафорт, Картер Пейдж, Роджер Стоун, Майкл Флінн) перші троє дали згоду на свідчення перед Комітетом з питань розвідки Конгресу США. Це означає, що вони будуть представляти позиції, попередньо узгоджені із президентом. Тим паче, що голова Комітету Конгресу Девін Нунс грає роль нейтралітету – «ні вашим, ні нашим».

Що стосується Комітету з питань розвідки Сенату США, то тут налаштовані дізнатись істину, якою б вона не була жахливою для Дональда Трампа. У списках осіб, запрошених для опитування, значиться та сама трійка свідків. Майкла Флінна серед них нема. Хоча, з логічної точки зору, для сенаторів він представляє не менший інтерес.

Відсутність Флінна під час сенатських слухань може означати, що у ФБР умовили Комітет Сенату «поки що не стріляти з гармати по горобцю»: Майкл Флінн може виявитися тією фігурою путінських багатоходівок, яка з гуркотом позначиться на президентській кар'єрі Дональда Трампа.

Штиблети Пола Манафорта таки у московському болоті

Скандали, пов'язані з Москвою, продовжують потрясати адміністрацію Дональда Трампа. Інформаційне агентство «Associated Press» повідомило, що Пол Манафорт, колишній радник президентської кампанії Дональда Трампа, ще в 2005 році консультував руского бізнесмена Олега Дерипаску в інтересах режиму Путіна. Новоотримана інформація спростовує попередні заяви Манафорта, що він ніколи не працював на московський уряд.

За даними «Associated Press», консультації Манафорта передбачали «принести величезні фінансові вигоди для урядуі Путіна». Мова йшла про лобіювання інтересів Путіна і Дерипаски на Заході, а особливо у США, з метою збереження контролю над колишніми радянськими державними активами в Україні, а також про розвиток комунікацій із західними журналістами і поліпшення позиціонування прокремлівських політичних гравців на Заході. Гонорар Манафорта становив $10 млн у рік. Манафорт підтримував партнерські відносини з Дерипаскою щонайменше до 2009 року.

Прес-секретар Трампа заявив, що президент нічого не знав про роботу Манафорта на Дерипаску. Представники останнього, в свою чергу, наголосили, що мова йшла про консультації бізнесу Дерипаски, і не більше того. Манафорт є ключовою фігурою низки розслідувань «руского сліду» в президентських виборах США 2016 року, які спільно проводять американська розвідка і Конгрес США.

Як повідомляють джерела «Associated Press», Пол Манафорт продовжує підтримувати контакти із Дональдом Трампом, регулярно розмовляє з ним по телефону.

Захист від Московії

Минулого тижня обговорення «рускої загрози» домінувало у міжнародному сегменті західної преси. При цьому експерти ф далі розходяться в думках стосовно питання, як Захід повинен себе поводити з Путіним. Яша Монк, викладач Гарвардського університету, в колонці для видання «Slate» пише, що потрібно повернутись до менталітету «Холодної війни».

У період «Холодної війни» у Кремля були ідеологічні підстави вважати, що США і СРСР приречені протистояти за світове панування. Причини нинішнього протистояння набагато плиткіші. Однак ідеями Путіна про ідеологічну конфронтацію Сходу й Заходу, і про те, що Московія буде процвітати тільки за умови, якщо ліберальна демократія виявиться конкуренто неспроможною протиставити себе Кремлеві, нехтувати не варто. Ставлення до Кремля залежить від того, що саме вважати раціональною метою Путіна. Якщо його мета – зробити Московію «великою державою», тоді варто визнати, що він майстерно розігрує свої доволі посередні карти.

Яша Монк вважає, що Заходові вкрай необхідно:

• визнати, що приховані вчинки РФ (наприклад, втручання у вибори в США) становлять серйозну загрозу, а відтак інтенсивно їм протистояти;

• закрити канали, через які іноземні держави мають можливість впливати на західну політику (Німеччина і Франція можуть, наприклад, заборонити іноземне спонсорство своїх політичних партій, як це зробили США);

• мобілізувати ресурси для популяризації західних цінностей так, як це робили у часи «Холодної війни» (залучити художників, артистів тощо);

• вченим і письменникам необхідно переосмислити свою роль у суспільстві, «вийти з тіні» й почати відкрито та активно пояснювати суспільству переваги ліберальної демократії.

Ярослав Левків.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...