Слухай онлайн
Cуспільство

Фарс правосуддя або Як професорка права виграла суд у журналістів

Ухвалюючи рішення на користь професора, доктора юридичних наук Людмили Луць, суддя Шевченківського райсуду Львова Валентина Свірідова керувалася неприпустимими доказами (у вигляді сумнівного висновку експертного лінгвістичного дослідження) та проігнорувала всі пояснення та доводи відповідачів.

І це при тому, що журналісти свою правоту у суді доводили майже два роки. Отож, дії судді Валентини Свірідової аж ніяк не схожі на випадковість, помилку суду першої інстанції чи недбалість...

120 тис. грн за журналістське розслідування

Позови  «про захист честі та гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди» завідувач кафедри теорії та філософії права  ЛНУ імені Івана Франка Людмила Луць почала подавати наприкінці 2014 року: після того, як в мережі Інтернет з’явився відкритий лист редактора правозахисного сайту «Правком» Віктора Корнієнка до Генпрокурора Віталія Яреми.

Спочатку таку публікацію (основану на   матеріалах  журналістського розслідування щодо дій Людмили Луць)  під назвою «Феміда ля комедія?» було розміщено на сайті Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України. У подальшому її передрукувало чимало сайтів, зокрема,  Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо» - під заголовком «Львівському журналісту погрожує університетський професор права?».

Позови було подано до двох львівських суддів – на загальну суму 120 тис. гривень.  До Сихівського райсуду Львова університетський посадовець звернулася з позовною заявою до львівської вчительки Тетяни Заячук, за зверненням якої автор відкритого листа проводив журналістське розслідування (з вимогою поширені вчителькою відомості визнати недостовірними та стягнути на користь позивача  60 тис. грн моральної шкоди).

Інший позов було подано до Шевченківського райсуду Львова – проти  приватного підприємства «Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо» (яке до сайту, де було опубліковано матеріал, не має жодного стосунку) та до журналіста Віктора Корнієнка. У ньому позивач вимагала видалити із сайту «Гал-інфо» публікацію, а з її автора – стягнути на свою користь «60 000 грн моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації щодо неї». 

Чому позивач не доплатила судовий збір

З часом «апетити» позивача у справі, що розглядалася  Шевченківським  райсудом Львова, зросли  до 110 тис. грн. Як співвідповідачів до участі в судовій справі  було залучено ЛОО НСЖУ (з якої Людмила Луць за приниження честі та ділової репутації просила стягнути 20 тис. грн моральної шкоди), ТзОВ «Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо» та власника домену «galinfo.com.ua» («претензії» до яких становили по 10 тис. грн з кожного співвідповідача).

Найбільше не повезло ПП «Агенція регіональної інформації та аналітики «Гал-інфо», яке,  як вже було зазначено, жодного стосунку до справи не мало, однак  було визначено відповідачем. До нього також було заявлено вимогу про стягнення моральної у розмірі 10 тис. грн.

Цікавим та показовим фактом є також те,  що при збільшенні позовних вимог позивач чомусь не доплатила судовий збір. Замість 5,5 тис. грн було сплачено суму судового збору меншу у кілька разів – 1 243, 60 грн.

На цю «дивну річ» (враховуючи, що позивач є  титулованим юристом, а його захисники у суді були адвокатами з багатою та різнобічною практикою) звернув увагу представник відповідача. Після чого суд був змушений терміново винести  ухвалу, якою заяву позивача про збільшення позовних вимог залишив без руху та надав  строк, щоб усунути недоліки.  

А захисники хто?

Інтереси Людмили Луць в суді спочатку представляв Тарас Яцуляк. Це адвокат, який відомий тим, що раніше був захисником «професора-нейрохірурга» Андрія Слюсарчука, він же «Доктор ПІ». А до того  фігурував як свідок у скандальній справі судді-колядника Зварича (як особа, що написали в СБУ заяву про передачу судді через посередника 5 тис. доларів хабара). Хабар передавався  за сприяння в прийнятті рішення в господарській справі на користь сторони, яку представляв адвокат Яцуляк.

Оскільки Тарас Яцуляк також згадувався у відкритому листі журналіста до Генпрокурора (зокрема, як особа, що купила в Людмили Луць дворівневу квартиру у центрі Львова, а опісля – через півтора місяця – подарувала це помешкання її 19-річній доньці), відповідачі заявили під час судового розгляду клопотання щодо допиту його як свідка. Суд його задовольнив ще у липні 2015 року. Які  саме пояснення надав свідок Тарас Яцуляк?  Ніяких… Оскільки за рік і чотири місяці (саме стільки ще тривав судовий розгляд)  на допит до суду не з’явився.

Ключову ж роль у захисті інтересів Людмили Луць  відіграв адвокат Андрій Ящинський – юрист однієї з найвідоміших львівських юридичних компаній: ПП «Юридична фірма «Аміда», власником (керівником) якої є Андрій Потинський. При ньому у кінцевому результаті рішення суду було  винесено на користь позивача.

Що саме мають спростувати відповідачі

Рішення про часткове задоволення позову колишнього завідувача кафедри теорії та філософії права ЛНУ ім. Івана Франка Людмили Луць Шевченківський    райсуд Львова виніс 25 листопада 2016 року. Згідно з цим документом, відповідачів було зобов’язано опублікувати «спростування», а також стягнуто з них в користь позивача відшкодування моральної шкоди,  судовий збір та  витрати на експертизу на загальну суму понад 27 тис. грн.

Найбільшу суму суд присудив сплатити  журналісту Віктору Корнієнко – понад 8 тис. грн, з яких 3 тис. грн. – моральна шкода, 1,7 тис. грн – судовий збір, 3,3 тис. грн – витрати за згадану вище експертизу.

Що саме мають спростувати відповідачі як недостовірну інформацію? Цитуємо дослівно з рішення суду: «Луць Людмила Андріївна, використовуючи свої зв’язки у судових органах, за допомогою свого адвоката, здійснюючи тривалий час на Заячук Т.М. та її сім’ю морально-психологічний тиск, намагається за безцінь заволодіти її майном – квартирою у центрі Львова: у будинку №10 по вулиці Ференца Ліста, а також вчиняє дії, спрямовані на залякування журналіста Віктора Корнієнка, примушує припинити його журналістське розслідування та відмовитися від поширення інформації про його результати».

Тепер невеличкий коментар. Перша частина зазначеного тексту – це узагальнення, оціночне судження вчительки Тетяни Заячук,  яким починався відкритий лист. Далі у публікації викладено факти, які підтверджують, що Заячук для такого судження мала  підстави. Однак суд на такі «дрібниці» увагу не звернув, факти, викладені у публікації, судом не досліджувались.

Не було взято до уваги заяви, звернення журналіста Віктора Корнієнка в правоохоронні органи – за фактами, що свідчили про тиск з боку університетського посадовця, та які були долучені до заперечення на позовну заяву Людмили Луць.

Переписана позовна заява позивача плюс сумнівний експертний висновок  

Рішення судді Валентини Свірідової загалом займає 15 сторінок. Однак жодних пояснень чи доводів відповідачів у цьому тексті нема. З тієї причини, що  суд їх проігнорував. Повністю.

Фактично текст судового рішення це значною мірою переписана позовна заява Людмили Луць. Найцікавішою деталлю «тут» є те, що у ролі «доказів недостовірності поширеної інформації» у ньому фігурує висновок експертного лінгвістичного  дослідження, датований 31.08.2016 року.

У чому ж «цікавинка»? З клопотанням про призначення лінгвістичної експертизи сторона позивача зверталася до суду в липні 2016 року – наприкінці розгляду справи. Суд  тоді виніс ухвалу про відмову –  через те, що клопотання було подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України,  а саме було  пропущено строк для подання та забезпечення доказів. При цьому дане клопотання  судом   було розцінено як навмисне затягування розгляду справи.

Однак сторону позивача це не зупинило. В наступному судовому засіданні вона самостійно подає до суду позитивний для позивача висновок експертного лінгвістичного дослідження.

Кілька важливих деталей. Цей висновок було замовлено в Києві – в ТзОВ «Незалежний інститут судових експертиз». Людмила Луць (вочевидь, з зарплати професора) виклала за нього  13,5 тис. грн.

Попри категоричні заперечення відповідачів суд його приймає, а опісля бере до уваги (заплющивши очі на те, що ці докази були одержані з порушенням  порядку, встановленого законом).

Не суд, а фарс

Найбільш показовим є текст експертного висновку та те, як його «вмонтовано» у судове рішення. Ось лише одна «комбінація». У рішенні суду, зокрема,  використано такий «шматок» з висновку експерта: «В фрагментах тексту листа члена Національної спілки журналістів Віктора Корнієнка Генеральному прокурору України Віталію Яремі (…), наведених в п. 2 (2.2., 2.3.) дослідницької частини Висновку, міститься інформація негативного характеру про Луць Людмилу Андріївну, яка порочить її честь, гідність та ділову репутацію».

Одразу за цією цитатою «слідує» висновок суду: «З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі не виконали покладеного на них обов’язку доведення, що поширена інформація є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази недостовірності поширеної інформації, а поширена інформація не являється оціночним судженням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог».

Що відбулося? А ось що: висновок про інформацію негативного характеру  «став» доказами недостовірності поширеної інформації.

А як можна розцінювати фразу про «інформацію негативнгого характеру, яка порочить «честь, гідність та ділову репутацію» позивача? В об’єктивному експертному висновку подібне твердження мало б бути викладено принаймні так: дану інформацію можна розглядати як таку, що може порочити честь, гідність та ділову репутацію. Лінгвістична експертиза – це  спеціалізоване мовознавче дослідження текстових матеріалів, що може мати юридичні наслідки.  Достовірність чи недостовірність поширеної інформації воно не встановлює.

Щодо загальної картини, то її нічим іншим, як фарсом правосуддя, це не назвеш. Зокрема, беручи до уваги те, скільки та яких порушень допустив суд: не з’ясував обставин справи, керувався недопустимим доказами, незаконно та безпідставно звільнив позивача від доказування та прийняв на віру його доводи, допустив порушення основних принципів цивільного судочинства – законності, змагальності, рівності сторін.

Конкретизуємо лише один факт: як суд позбавив позивача обов’язку доказування. В рішенні суду міститься посилання на презумпцію добропорядності, а саме: «Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного». Посилання на цю норму є також в позовній заяві Людмили Луць.  Проте вказана норма втратила чинність ще 27.03.2014 року (тобто до моменту, коли була поширена інформація, яку оскаржував позивач). Суд  першої інстанції за таких осбавин повинен був керуватися не нормою, яка втратила чинність, а  чинним законодавством. Так ч. 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Замість епілогу

Львівські журналісти рішення Шевченківського районний суд Львова  про часткове задоволення позову Людмили Луць розцінили як незаконне та необґрунтоване.

На вказане рішення було подано апеляційну скаргу, яка у даний час перебуває на розгляді в Апеляційному суді Львівської області.

Окрім того, журналісти мають намір звернутися зі скаргою на дії судді Шевченківського райсуду Львова Валентини Свірідової до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Віктор Корнієнко.

Фото - espreso.tv.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...