Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн

Гелена Пайонкевич: Нормативно-правова база для утворення концесії в Україні є, проте чіткого механізму реалізації немає

Депутатський корпус Львівської міської ради вже вкотре заявляє про неефективність постійного вкладання бюджетних коштів в ЛМКП «Львівтеплоенерго» і відмовляється це робити надалі. Керівництво «Львівтеплоенерго» натомість стверджує, що без значних інвестицій підприємство не зможе ефективно функціонувати і, як найоптимальніший варіант, пропонує передати підприємство у концесію. Проте, якою би привабливою в теорії не було створення концесії, виникає низка запитань щодо її застосування на практиці. Про ризики і застереження при укладенні договору концесії “Гал-info” розповіла начальник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич.
–   Пані Пайонкевич, то що таке концесія і які є ризики при укладанні концесійного договору?
 
–  В першу чергу потрібно сказати, що саме поняття концесії, порядок укладання цього договору регулюється Законом України „Про концесії” і декількома постановами Кабінету міністрів, які виданні на його виконання.  Однак договір концесії є новим, і механізм його укладання  не є достатньо пропрацьованим. Тобто закон є, нормативні акти є, а чіткого механізму реалізації цього закону немає. Звичайно, постановою Кабміну розроблено типовий договір концесії, проте при кожному конкретному випадку укладання такого договору існує небезпека стосовно ефективного управління підприємством, недостатнього контролю або неможливості достатнього контролю з боку уповноваженого органу власника, існують також й інші ризики, пов’язані з ефективністю чи неефективністю управління підприємством переданого в концесію –  це стосовно ризиків для власника-концесіодавця.
Щодо концесіонера-інвестора, який бере підприємство в управління, то, знову ж таки, є свої нюанси. Йде мова про те, що концесія за своєю суттю мала би притягнути інвестиції до міста, тож у законодавствах інших країн для людей, які беруть в концесію підприємство, надаються істотні податкові пільги. Згідно ж із нашим законодавством,   оподаткування, сплата мита, сплата акцизних зборів здійснюється ним на загальних підставах. Це, знову ж таки, ставить під сумнів, чи настільки вигідним є той договір для концесіонера з точки зору заробляння грошей.
 
–  А які переваги отримує тоді концесіонер?
 
–  Перевагами для концесіонера є передусім те, що він отримує в управління цілком сформований комплекс. Тобто або цілісний майновий комплекс, або підприємство, або право на здійснення того чи іншого виду діяльності, відтак йому практично не треба робити жодних кроків, не треба будувати свій бізнес з нуля. Погодьтеся, він дістає все повністю готове.
 
–  Але по завершенні терміну концесії концесіонер  буде змушений віддати свій бізнес – уже готовий і опрацьований. Чи у нього буде якась можливість пізніше викупити його?
 
–  Договори концесії, згідно із законом, укладаються на термін від 10 до 50 років. Кожен конкретний термін буде розглядатися власником при підписанні договору, і на час дії договору концесії забороняється вчиняти будь-які дії стосовно приватизації цього об’єкту. Але за умови, якщо управитель проведе покращення роботи підприємства на суму не менше, ніж 25%, і якщо це зазначено в договорі, то він буде мати право на приватизацію даного об’єкта, тобто його викуп після закінчення терміну дії договору. Але, нагадую, лише при умові, якщо це буде обумовлено в договорі.
 
–  Які є ризики  щодо неефективного управління концесіонера підприємством  і ризики  ліквідації підприємства зокрема?
 
–  Процедура ліквідації підприємства, переданого в концесію, передбачена у тому ж таки законі і в інших нормативних актах України – вона буде здійснюватися за загальними правилами. Стосовно ризиків і ефективного чи неефективного управління, то, знову ж таки, це повинно бути прописано в договорі. Право власника здійснювати контроль, з певною періодичністю вимагати звітів в інвестора  та інше, це – досить суб’єктивні фактори, які мають бути чітко прописані в договорі концесії.
 
–  Тобто все залежатиме від того наскільки юридично грамотно буде написаний договір?
 
–  Так, звичайно. Договір концесії –  це основний правовий документ, який регулює відносини між концесієдавцем і концесіонером.
 
–  Чи ставилося таке завдання перед працівниками юридичного відділу і чи є у Львові  спеціалісти, які можуть прописати такий договір?
 
–  На даний момент працівникам юридичного управління таке завдання не ставилося. Якщо воно буде поставлене, то ми будемо над цим працювати. Але наскільки мені відомо, у Львові ніхто не має позитивного досвіду в організації таких договорів. Якщо би все-таки ми надумали укладати концесійний договір, то обов’язково звернемося за консультаціями до представників юридичних фірм, які вже мають досвід укладання таких договорів в Україні. Зокрема, я знаю, що концесійні договори укладаються в Луганську, Києві, Ужгороді.
 
–  Можливо, Ви знаєте про факти негативного чи позитивного застосування концесії в Україні?
 
–  В принципі я читала про укладені договори концесії в селищі Гвардійському в Кримській області. Там селищна рада передала в концесію об’єкти соціальної інфраструктури – житло, системи теплопостачання і водопостачання, але це було декілька років тому, і наскільки ефективно там відбувалося управління цими об’єктами, невідомо.
 
–  Чи доцільно на сьогодні  їхати за кордон і вивчати досвід інших країн щодо застосування концесії, до прикладу Франції?
 
–  Я повторюся – в країнах Західної Європи існують пільги для інвесторів, які беруть в концесію майно, тому що основна відмінність концесії від оренди полягає в тому, що  управління майном здійснюється для громадських потреб. Враховуючи це, інвестори мають значні пільги в оподаткуванні, тоді як в нас таких пільг немає. Отож ми можемо знайомитися з тим, як на практиці концесія здійснюється в Західній Європі, але через наше законодавство у цій сфері, перейняти цей досвід ми не зможемо.   
 
Довідка:
Закон України «Про концесії» прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 року. В Законі зазначено, що концесія – це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом   місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі   юридичній   або   фізичній   особі   (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або)   управлінню   (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
Згідно зі статтею 20 цього Закону, передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об'єкти. Концесіонеру належить право власності   на   прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об'єкта концесій, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов концесійного договору. Право власності на поліпшене,   реконструйоване, технічно переоснащене   майно   залишається   відповідно за державою або територіальною громадою.
Основним документом, який регулює взаємовідносини між концесіонером і концесієдавцем є договір концесії.
    
Розмовляла Ірина ЗАЛЕЦЬКА
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ