«Мене не цікавлять клани. Будь-яка людина, яка звертається до голови Львівської адміністрації, – це є мешканець Львівщини чи людина, яка хоче вирішити свої проблеми на Львівщині…моє завдання їй допомогти. А звідки вона, хто вона… Все залежить лише від того, чи діє вона за законом і в інтересах Львівщини. Чи навпаки», – сказав в інтерв’ю Гал-інфо голова Львівської ОДА Олег Синютка.
Почнімо з економічного блоку питань. Згідно зі статистикою, у січні – липні цього року порівняно з січнем – липнем минулого випуск промислової продукції у Львівській області знизився на 2%...
За січень – серпень – на 1%. Тобто ми потихеньку починаємо наздоганяти відставання і на кінець року вийдемо із приростом. По Україні ми займаємо, по-моєму, 7-8 місце.
Що тільки підтверджує те, що країна в цілому переживає глибокий економічний спад. Після Революції Гідності Міністерство економічного розвитку очолював спочатку Павло Шеремета, потім прийшов Айварас Абромавічус. Як би ви оцінили перебіг економічних реформ в Україні за 5-бальною шкалою?
Ніяк. Ви що не бачите, що нічого не відбувається?
Проблема у персоналіях, що обіймають посади в Кабміні, чи у системі, яку неможливо зламати?
Що значить неможливо? Хто не може, той повинен збирати речі і шукати простішої роботи. В кінцевому підсумку все залежить від людей.
А як ви оцінюєте роботу департаменту економіки Львівської ОДА?
Я не задоволений. Повинні краще працювати центри надання адміністративних послуг. Це є базова річ. По-друге, потрібно впровадити систему супроводу інвестиційних проектів. По-третє, ми не реалізували систему моніторингу енергозбереження. Хоча тут все відносно насправді. Приміром, якщо брати енергозбереження, то Львівську область завжди ставлять по Україні у приклад, вона посідає перше місце за цим показником. Проте якщо брати мої вимоги, то я не задоволений.
Чи можна вести мову про самодостатню економічну політику на рівні області – чи ми повною мірою залежимо від рішень, які ухвалюються Кабінетом міністрів та Верховною Радою?
Не можна створити економічного дива в окремо взятій області, на жаль, це правда. Але те, що під час війни перша серйозна інвестиція — компанії Fujikura — відбулась саме у Львівську область, це означає, що ми все робимо правильно. Маю на увазі інвестицію, яку сьогодні (розмова відбулась 17 вересня, – Гал-інфо) оголосив віце-президент компанії Fujikura по Європі Хорхе Гарсіа (йдеться про відкриття у Львові виробництва електричного устаткування для автотранспортних засобів. – Гал-інфо). А це, як мінімум, 6 млн євро.
До речі, трохи раніше була інформація, що Fujikura візьме участь у побудові Індустріального парку на Рясному-2. На якому етапі цей проект?
Це проект міста, хоча я до нього безпосередньо причетний, тому що координував питання міської економіки. В підсумку виграла чеська компанія, що має голландське коріння. Вона зробила дуже серйозні інвестиції в чеських містах, зокрема, в Брно. Це абсолютно сучасні європейські речі. Тому дуже важливо, щоб міська влада коректно повелася щодо передачі земельної ділянки, надання дозволів тощо.
А яке майбутнє Львівського автобусного заводу?
Внесено проект закону України про неефективність сьогоднішнього господарювання. І тепер нам необхідно знайти ефективного власника. Виглядає так, що нинішній власник, окрім того, щоб порізати й зруйнувати, нічого зробити не здатний.
Днями з державного бюджету надійшли кошти на Львівський перинатальний центр. Які ще об’єкти на Львівщині, що потребують державної допомоги, можуть розраховувати на дотації з центра?
Це 140 млн грн, які виділені по лінії Державного фонду регіонального розвитку. Це найбільша сума в рамках Державної програми капітальних вкладень. До речі, навіть голова бюджетного комітету Верховної Ради говорив, що його рідна Дніпропетровщина ображається, тому що Львівщина отримала більший ресурс. Цим треба завдячувати народним депутатам від Львівщини. Їх сьогодні немало – 40 осіб, і вони направду відстоюють позиції львів’ян.
Відремонтовані дороги у Львові – це значною мірою ваша заслуга. Скільки потрібно коштів і часу, щоб відремонтувати дороги у всій області й наблизитися за якістю, скажімо, до Польщі?
З фінансами простіше. Це вже підраховано – 1 млрд євро, тобто 25 млрд гривень. Рахується дуже просто. Ми знаємо, скільки коштує 1 метр за технологією холодного ресалтингу, далі рахуємо один чи два шари асфальту й множимо це на площу доріг. Тому коли говорять про крадіжки на дорогах, про неможливість щось підрахувати, то це все від лукавого.
Я задоволений, що ми цього року змогли стартувати. Нам вдалося зробити дорогу на Червоноград, яку довгий час не ремонтували, дорогу на Бібрку, на Рогатин, об’їзну Львова, об’їзну Золочева на Тернопіль. Сьогодні ремонтуємо дороги до Славська й Радехова. Ці дороги будуть зроблені на 100%.
Крім того, в нас у планах ремонт дороги Радехів – Червоноград – найгірша на сьогодні дорога на Львівщині. Загалом, мені здається, що за останні роки такої кількості робіт не велося. Понад те, ми вже зробили заділ на наступний рік: 100 млн доларів польського кредиту та 100 млн доларів кредиту Європейського інвестиційного банку – на дві внутрішні кільцеві дороги. Отже, думаю, що наступного року люди вже виразно відчують, що в області є людина, яка вболіває за дороги.
А щодо часу?
Це залежить від грошей. Якби були гроші, то фізично за 4-5 років можна все зробити.
Нині у ВРУ триває робота з лібералізації візового режиму. Наскільки безвізовий режим із ЄС є економічно бажаним для Львівщини, зважаючи на те, що багато хто тут і так користується пільгами прикордонного руху?
Це було в Радянському Союзі: людина, що працювала в колгоспі, не мала навіть паспорту. Радянська система бачила в людині раба. Ми натомість хочемо виховати вільну людину. І я дуже хочу, щоб українець пишався тим, що він живе на своїй землі, й не шукав заробітку за кордоном – так, як це роблять англійці, французи чи німці. Саме до цього треба прагнути, а не забороняти людині виїзд, не обмежувати спілкування. Це не та дорога, якою повинна йти Україна.
Вище ви сказали, що незадоволені роботою департаменту економіки, але, зрештою, ефективність роботи справді залежить від кадрів і їхньої мотивації. Наскільки важко запрошувати на державну службу кваліфікованих фахівців, зважаючи на низький рівень державних зарплат?
Дуже важко, тому що зарплати насправді мізерні – 1,5 - 2,5 тисячі гривень… Це абсолютно не та зарплата, яка би стимулювала людину працювати із ранку до ночі. З іншого боку, всі знають, що будь-які натяки на хабарництво чи корупцію будуть з мого боку жорстко присікатися. Я цього не розумію, й ніяких пояснень, мовляв, низькі зарплати я не сприйму. Якщо ти чиновник, то повинен поводитися відповідним чином. Це для мене принципова позиція. Звичайно, я думаю, що держава повинна платити вищу заробітну плату чиновникам, тому що від них треба вимагати більшої самовіддачі.
Існує думка, що можливо запровадити нецільові фонди на реалізацію міських проектів й дозволити підприємцям їх наповнювати, в тому числі, передбачивши кошти для винагороди чиновників.
Фантазії. Ми повинні привчити себе жити відповідно до законів. А такі благі наміри – не законні.
Олегу Михайловичу, крім того, що ви є головою Львівської ОДА, ви очолюєте обласну партійну організацію партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Якою була ваша мотивація, коли ви погодилися поєднати адміністративну та політичну посади?
Швидше треба питати про мотивацію в людей, які є в обласній партійній організації, тому що я їм дуже вдячний, що вони мене підтримали. Це дає можливість скоріше й краще реалізовувати ті проекти, які я задумав.
Скільки членів налічує сьогодні партійний осередок?
Декілька сотень.
А хто очолить виборчий штаб?
Тільки-но вибрано керівника загальноукраїнського виборчого штаба. Ним став народний депутат Кононенко. Я думаю, що наступного тижня буде озвучено прізвище керівника обласного штабу, але однозначно це буду не я. (Згодом стало відомо, що обласний виборчий штаб очолив Петро Адамик, - Гал-інфо).
Які завдання поставив перед вами президент як перед очільником обласного осередку?
Перед очільником партійного осередку президент не ставив жодних завдань, а перед очільником Львівщини президент поставив дуже просте завдання. Його слова звучали дослівно так: «Я хочу, щоб Львівщина відбулася, й я готовий у цьому допомагати». Треба віддати належне президенту. Всі речі, які ми пропонуємо від Львівщини, мають його підтримку. Починаючи від виділення коштів на проведення ремонтних робіт на дорогах й закінчуючи вшануванням 150-ліття митрополита Андрея Шептицького.
Як ви контактуєте з президентом – лише офіційно чи є також неформальне спілкування?
Як можна неформально спілкуватися з президентом України? Президент України є посадова особа найвищого рівня, людина №1 у державі. Не знаю, як можна неформально з ним спілкуватися.
Скільки БПП планує набрати під час виборів до Львівських обласної та міської рад?
Той, хто женеться за відсотками, є апріорі не правий. На мою думку, найголовніше сьогодні – переконати людей, що в команді президента зібралися люди, які щиро вболівають за державу й здатні проводити зміни. Подивіться: нова поліція, декомунізація, ціла купа інших речей. Президент, як головнокомандувач, зупинив російський наступ й на сьогоднішній момент об’єднав весь цивілізований світ довкола України у боротьбі проти Росії. Тому люди, які сьогодні об’єднані в БПП, зобов’язані донести, що ми є фахові, чесні й хочемо змінити країну так, щоб у ній було комфортно жити людям.
Коли трохи більше року тому Петро Порошенко йшов на президентські вибори, а рік тому БПП – на парламентські, то основним гаслом було «Жити по-новому», тобто орієнтація на зміни. Сьогодні ми бачимо на біл-бордах консервативні по суті заклики – «Вберегти країну». Це означає, що команда президента не переконана у можливості швидких змін?
На жаль, це правда, що не так швидко можна реалізувати зміни. Тому що настільки сьогодні корупція, злочинність, нефаховість, непрофесійність проїли не тільки державну машину, але й все суспільство, що зміни дійсно відбуваються дуже складно. Знову на вершину виходять популісти, які нічого, крім голослівних речей, за собою не мають.
Ви очікуєте на виборах використання чорного піару?
Як без цього? В Україні без цього ніяк.
Застосування адміністративного ресурсу?
Цього не буде. Я це публічно пообіцяв. Оскільки я на сьогодні володію адміністративними впливами та відповідними важелями управління, то ніякого адміністративного тиску не буде. Я це гарантую.
Скільки сьогодні на Львівщині владно-бізнесових груп?
На Львівщині проживає 2,5 млн мешканців, які є чесними, порядними, щодо яких влада зобов’язана – я не люблю слова «служити» – змінювати їхнє життя, робити життя комфортнішим.
Трохи уточню запитання. Порівнюючи, приміром, з Донеччиною, де впродовж останніх років усім заправляв один клан…
Мене не цікавлять клани. Будь-яка людина, яка звертається до голови Львівської обласної державної адміністрації, – це є мешканець Львівщини чи людина, яка хоче вирішити свої проблеми на Львівщині… моє завдання їй допомогти. А звідки вона, хто вона… Все залежить лише від того, чи діє вона за законом і в інтересах Львівщини. Чи навпаки.
Олегу Михайловичу, свого часу ви були першим заступником міського голови Львова Андрія Садового. Коли ви поміняли посаду, тривалий час точились розмови, що ви посварились, чи, навпаки, що це хитрий план Садового й Синютки. Як насправді відбувся ваш перехід на посаду голови ОДА?
Мені здається, що дуже нормально, цивілізовано. Коли я йшов на роботу до Львівської міської ради, то однією з моїх умов була та, що коли я буду з чимось не згоден, то зміню роботу. Так само я дуже чітко сказав міському голові, що якщо він буде незадоволений моєю роботою, то може мені це прямо сказати, й я не буду триматися за крісло, ховатись по лікарняних. Ми дуже чесно витримали всі домовленості між собою. Мені здається, що нині міський голова не може поскаржитися, що йому некомфортно працювати з головою обласної адміністрації. Так само й я вважаю, що ми маємо сьогодні дуже сильного міського голову Львова.
Ви сьогодні є певною мірою конкурентами на політичному полі. Це позначується на співпраці?
Так, ми є політичними конкурентами. Але мені дуже сподобалося, що коли ми збираємося разом з народними депутатами, які представляють різні фракції, то чітко дотримуємося домовленостей, що коли йдеться про інтереси Львівщини, то політичні партії відходять на другий план, а Львівщина та її інтереси стають домінуючими.
Андрій Садовий збудував собі у Львові розкішний будинок. Звісно, за чесно зароблені кошти. Ви не плануєте?
Моя дружина вже не перший рік говорить мені про будівництво власного будинку. Поки що я опираюся і в мене це виходить.
В Україні триває реформа місцевого самоврядування, зокрема, з’явиться посада префекта. Ви вже готуєтеся до зміни системи управління областю?
Звісно, що у зв’язку з децентралізацією все поміняється. Це направду перший за всю незалежність глава держави, який не підминає під себе повноваження, а віддає їх регіонам. Мені дуже прикро, що люди, які завжди говорили про децентралізацію, тепер, коли президент це запропонував, то вони чи то під Верховною Радою, чи то в стінах Верховної Ради роблять усе можливе, щоб децентралізація не відбулася. Мені здається, що люди дуже швидко розпізнають, хто щиро виступає за децентралізацію й повноваження для місцевих громад, а хто є просто словоблудом.
Після історії з озером Задорожнім склалося враження, що поки ви не приїхали, закон на локальному рівні не працював.
Це погано. Я ж не встигну приїхати на кожне озеро. Після тієї поїздки я мав відверті розмови з керівниками департаментів, з головою районної адміністрації. Знаєте, їхня проблема у тому, що вони не вірять, що закон може восторжествувати. Просто їм треба це показати. Коли ти нікому нічого не винен, коли ти не зобов’язаний і не зав’язаний ні на яких корупційних речах, то можеш сміливо робити правильні речі. Це дуже важливо – робити в житті правильні речі.
Під час поїздки на озеро наприкінці серпня ви дали два тижні на демонтаж парканів й пообіцяли, що в середині вересня зустрінетеся з підприємцями для вироблення взаємовигідного та законного порядку ведення бізнесу. Така зустріч відбулася?
Так, підприємці дотримали свого слова. Щоправда, я 10 вересня не зміг поїхати через Форум видавців, але поїхав згодом. Ми зустрілися з підприємцями й розробили дорожню карту, як направити їхню діяльність в законне русло. Думаю, що у жовтні ми повинні представити план облаштування Задорожнього на громадських слуханнях, запросити туди місцевих мешканців, громадські організації, підприємців. Все має бути, по-перше, упорядковане, по-друге, загальнодоступне – незалежно від того, чи має людина кошти чи ні. Якщо має кошти й бажання, то може найняти собі човен або лежак. Якщо не хоче, то має право просто полежати на пісочку, погрітися, позасмагати.
Коли голова Одеської ОДА розвинув публічну антикорупційну діяльність, ви сказали в коментарі нашому виданню, що у Львівській області також ведеться активна боротьба із корупцією, проте тихою сапою. Гучних затримань не буде?
По-моєму, біля Задорожнього я сказав, що не є шоуменом, аби стрибати по огорожах. Подобається це чи не подобається, я вважаю, що керівник області – тим паче такої області, як Львівська, – повинен мати відповідний рівень статечності. Я не буду розмінюватися на дрібниці заради дріб’язкового захоплення. Якщо хтось хоче вчиняти рейвах, то це не для мене.
Наприклад, візьмімо митницю. Хтось кричить, що він бореться з контрабандою на митниці. Але якщо взяти по цифрах, то Львівська область має найвищий відсоток перевиконання планів. Якщо подивитися, скільки затримано на хабарництві, то, на превеликий жаль, Львівщина буде однією з найперших. Цього тижня – працівник Державтоінспекції, попереднього – начальник управління водного господарства, ще перед тим – керівник навчального закладу. Проте це геть не та річ, із якої треба тішитися. Бо це дуже прикро, що після Революції Гідності, після Майдану, під час війни люди в нас не переосмислили цінності. Для мене це є дуже боляче. Ми говорили про це з владиками різних конфесій – що треба достукатися до серця людини. Посадити людину – це не проблема. А от попробувати перевиховати суспільство – це гідне завдання.
Днями у Львівській області була виділена земля для учасників АТО. Якою мірою задоволено потреби бійців?
Це наш обов’язок – віддячити людям, які нас захистили. Щодо того, якою мірою це зроблено, то нема скандалів – нема проблем. Думаю, що всі знають, що якщо я отримаю інформацію, що тут є якісь зловживання, то кара буде невідворотною.
Наостанці хочу спитати щодо програм кредитування житла для переселенців. В деяких областях добудовуються недобудови, які згодом віддаються переселенцям в кредит. У Львівській області діють подібні програми?
Звичайно, є проект «Власний дім», є проект Міністерства оборони. Але люди, які переселилися на Львівщину, напевно, дуже суттєво відрізняються від тих, які переселилися на Харківщину чи Дніпропетровщину. Здебільшого до нас приїхали забезпечені люди. Хоча, звичайно, їм треба допомогти, тому що їм дуже непросто. Вони залишили свої квартири, будинки, роботи. Я розумію, тому що і в моїй родині це сталося, коли переселяли людей з тих територій, які сьогодні є під Польщею. Це величезна трагедія цих людей.
А донецький капітал на Львівщину не зайшов?
Ні, сьогодні не відчувається, що ми маємо якісь загрози.
Я в хорошому розумінні. Проекти, розвиток?
Йдуть дуже серйозні вливання в житлове будівництво. Те, що Львівщина найбільше будує, – це великою мірою є заслуга того, що тут є інвестиційний клімат, що тут є безпечно, але також й тому, що люди з інших регіонів шукають житло саме на Львівщині.
Розмову вів Сергій Стуканов.
