Заслужений лікар України та волонтер Ростислав Ступницький за 7 місяців на посаді директора департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА пережив трьох губернаторів. Почався Майдан і під його орудою львівські «швидкі» доправляли поранених до львівських лікарень. Під час війни допомагав Геннадію Москалю "евакуювати" Луганську обласну лікарню до Сєвєродонецька.
Водночас у Ростислава Ступницького є ще одна амбітна ціль: хоче завершити низку ініціатив та проектів, розпочатих його командою в галузі охорони здоров’я Львівської області.
Ростиславе Миколайовичу, ви чекаєте на новий конкурс на посаду голови департаменту, на якій вам довелось попрацювати у 2013-14 роках, чи не так? Що плануєте робити, якщо доведеться очолити департамент?
Одним з найголовніших напрямів є наші діти, тому що здоров’я дітей сьогодні — це здоров’я нації завтра. На базі Львівської обласної клінічної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» було розпочато створення Центру малоінвазивної хірургії та Центру дитячої травматології – у тісній взаємодії з харківськими колегами.
Інший проект, що стосується дитинства, – це так звана програма кохлеарної імплантації для дітей з тяжкими вадами слуху. Завдяки співпраці з Інститутом отоларингології ім. О.С. Коломійченка НАМН України та особистій участі професора Дмитра Заболотного ми мали відкрити відповідний Центр на базі того ж «ОХМАТДИТу». Інститут мав би забезпечувати Центр імплантами, а його фахівці – оперувати дітей. І так тривало б доти, поки наші лікарі повністю не опанували в ці методики. Власне, ця проблематика дуже важлива, адже якщо хворій дитині не встановити до трьох років імплант, і вона до цього часу не почне розрізняти звуки, то, як наслідок, не буде розмовляти і повноцінно розвиватися.
Ще один задум, який вже був пропрацьований – Центр трансплантації кісткового мозку, який мав би бути у Києві, Львові і, здається, в Донецьку чи Дніпропетровську. І вже почало надходити перше обладнання.
А рішення про те, що такi Центри будуть створенi у цих містах, приймалось у міністерстві?
Так, на обговоренні у МОЗі я тоді переконав киян, що коли створювати таку мережу, то ніяк не можна оминути Львів, що є центром Західного регіону. Адже у нас є відповідна базу та необхідний кадровий потенціал. Відтак, було ухвалено рішення на базі Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру створити Центр трансплантації кісткового мозгу.
Ви також хотіли створити навіть спелеологічну лікарню?
Під час аналізу потенційних можливостей Львівщини, виявилось, що в нас біля Трускавця є закинуті соляні шахти. І один з лікарів тоді запропонував дослідити, чи можна їх використовувати для спелеотерапії.
Було запрошено фахівців з Солотвино, соляні шахти – це були колись унікальні умови для лікування поширених захворювань, які важко піддаються звичайній терапії: алергічні стани, бронхіальні астми, шкірні хвороби тощо. Проведені дослідження засвідчили, що ці умови дозволяють зробити у нашому регіоні алергологічну лікарню. Вважаю, що це було би просто фантастично, тому що в Україні, окрім Солотвино, де шахти, на жаль, затопило, такого більше ніде нема! Більше того, за відповідних умов під цей проект можна було б залучити і додаткові інвестиції.
Ви часто оперуєте такими термінами, як університетський підхід, університетська освіта… Взагалі, що ми повинні робити з цією медичною університетською освітою? Зокрема, які нові підходи втілювати, якась реформа повинна відбуватись у цій сфері?
Знаєте, сьогодні всі хочуть щось реформувати. Богу дякувати, медицина була однією з найконсервативніших ланок нашого суспільства. Але, на мою думку, консерватизм насамперед мав би полягати у тому, щоб все ж таки це була єдина структура: практична медицина та вища медична освіта.
Передовсім це стосується медуніверситетів. Сьогодні вони – медична освіта та практична медицина, – по суті, залишені самі на себе, усяк розвивається, як вважає за потрібне. Я неодноразово висловлював думку про необхідність створення у структурі МОЗ департаменту освіти та науки для координації та впровадження наукових розробок у практичну охорону здоров’я. Це дало б потужний імпульс розвитку як медичній освіті та медичній науці, так і практичній медицині.
Після того, як я пішов з департаменту, я вимушений був переїхати в Івано-Франківськ. Там в університеті я побачив, що керівник закладу, дійсно, вкладає значний ресурс в матеріально-технічну базу. Власне, ще коли я був деканом стоматфакультету, то ясно усвідомив одну, здавалося б, очевидну річ: освіта не може бути відірваною від вимог сьогодення.
Чи погоджуєтесь ви з думкою, що бюджетних місць буде згодом все менше і менше?
Саме так. Все іде до того, що виші в основному будуть платними. Крапка. Але для того, щоб виш був престижним, і як тепер кажуть, рейтинговим, він повинен мати не тільки високо кваліфікований професорсько-викладацький склад, але і достойну матеріально-технічну базу. Диплом — не тільки знання, але і вміння використовувати їх у практиці. Сьогодні у більшості ВНЗ України є проблема з клінічними базами та матеріально-технічним забезпеченням. Позитивним прикладом тут можна назвати приєднання обласної стоматологічної поліклініки до ЛНМУ ім. Данила Галицького.
Власне, в цьому напрямку багато що роблять і в Івано-Франківському мед університеті. Тут багато коштів вкладають в нове обладнання, тому що розуміють, що завтра це буде вкрай потрібно, без цього нема майбутнього.
Але, з іншого погляду, потрібно дбати і про розширення клінічної бази. Більшість кафедр, які є в університетах у Львові, Франківську чи Тернополі, діють на базах якихось лікарень. Відтак, кожен з вишів мав би працювати на власній університетській базі, як у Європі. Саме тому, коли я мав очолити департамент охорони здоров’я Львівської ОДА, на етапі коли проходив співбесіду в МОЗi, я висловив своє бачення – передати приміщення Львівської обласної лікарні на баланс медуніверситету, щоб була база для розробки нових методик лікування та для навчання молодих спеціалістів.
Якщо ж говорити загалом про ідеологію реформи медицини, то до неї, на моє глибоке переконання, треба підходити дуже і дуже делікатно. Охорона здоров’я – це дуже делікатна сфера. До того ж, наша медицина багато в чому і так адаптована до європейської. Ми завжди хотіли конкурувати з Європою і, навчаючись, переймаємо їхній досвід, наслідуємо їхні практики. Далебі, у нас у Львові є досить гідна медична школа, яку ми часто недооцінюємо.
Ви можете, напевно, привести якісь успішні приклади такої конкуренції?
Авжеж. Важливою проблемою нашого регіону залишається потреба відновити роботу Перинатального центру, про що останнім часом стільки розмов. А одним з напрямів роботи сучасного перинатального центру є так звана екстрагенітальна патологія (складне виношування, складні пологи і складний післяпологовий період). Пацієнти з такою патологією отримують допомогу в Львівській обласній лікарні, де цим напрямком займається професор Леонід Маркін, який є фахівцем найвищого класу у лікуванні таких захворювань.
І от свого часу я подав пропозицією до МОЗу, щоб створити окрему структуру. Тобто, перинатальний центр, зазвичай, включає в себе пологовий будинок, акушерство і гінекологію, а екстрагенітальну патологію слід було б відокремити. Тобто у нас вже сформована ціла спеціалізація, треба тільки її назвати і виділити як окрему структуру. Буде це в університетській системі чи в загально-практичній медицині – це вже інше питання. І ми працювали в цьому напрямку.
А як щодо муніципальних стоматологічних клінік? Міськрада на останній сесії виділила їм додаткові кошти…
Так зване додаткове фінансування – не панацея. Це просто спосіб заспокоїти стоматологічну громаду, але це має мало спільного з реальним вирішенням даної проблеми. Вона ж полягає в тому, що у влади немає концепції розвитку стоматології у Львові. Тому збільшувати фінансування чи зменшувати його без якоїсь аргументації – це не вихід. Ми тільки будемо отримувати негатив, незадоволення і це замкнуте коло. От побачите, проблема стоматологічних поліклінік у Львові виникне наступного року чи ще до кінця цього, коли виділені кошти закінчаться.
Щоб досягнути реальної економії для бюджету міста, потрібно дати стоматологам можливість самим господарювати. Якщо ми маємо відповідні плани по ортопедичній стоматології, яка в нас є офіційно платною, то дайте економічний механізм усім лікарям, щоб вони могли самі заробляти ті самі кошти. Покажіть шляхи заробітку для дитячої, терапевтичної або хірургічної стоматології.
Однак автоматично перевести всіх на платні послуги – так не вийде. Бо вже маємо прецедент у Одесі, де сьогодні відкрито багато кримінальних справ. Там хтось раптом вирішив, що всі послуги мають бути платними. Але чомусь забули про законодавство.
Як на мене, то не слід загравати зі стоматологами: будете кричати – значить, не дамо гроші. Не будете кричати – дамо. Повторюю, запропонуйте їм концепцію розвитку стоматології у Львові, що дозволить зберегти їх колективи і щоб вони могли використовувати отримані кошти хоча б на якісь певні елементи розвитку. Тому що муніципальна стоматологія в тому статусі, в якому вона нині існує, взагалі не може розвиватися. По суті,на розвиток нічого не залишається.
Пане Ростиславе, в Україні є дуже нагальною проблемою профілактика онкозахворювань. Що саме було зроблено вами у цьому напрямку в період, коли Ви були на посаді керівника департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА?
Справді, це надзвичайно серйозна проблема в нашій країні, яка в останні роки, на жаль, стає все більше нагальною. Пригадую, нашим департаментом було забезпечено збільшення фінансування на субпроект "Онкопревенція та впровадження ефективних протипухлинних технологій у Львівській області" з 4 млн грн до 10 млн грн. В цьому ж ракурсі було обговорено проблеми зберігання крові як обов'язкової складової загальної системи при лікуванні онкологічних захворювань.
А головне, було створено всі передумови для офіційного відкриття Центру трансплантації кісткового мозку: визначено місце розташування та скеровано перше обладнання. До речі, велике дякую голові Львівської обласної держадміністрації Олегу Синютці, що нині, хоч і через три роки, але все ж таки повернулися до цього питання. Останній час ОДА також системно працює над удосконаленням в області швидкої медичної допомоги. Це також дуже важливо.
Львівська обласна рада на останній сесії звернулася до уряду з пропозицією призупинити дію постанови щодо створення госпітальних округів і повернутися до їх формування лише після проведення адміністративно-територіальної реформи…
Саме так, і це було цілком правильне рішення. Проте, наскільки я знаю, такий підхід не збігається з реформою охорони здоров’я та вимогами Міжнародного валютного фонду. Зокрема, одна з вимог фінансування з боку тих держав, які нам допомагають, – це формування таких округів.
Річ у тому, що коли ми не виконуємо певних зобов’язань, тоді ми руйнуємо одну з ланок загальних домовленостей з МВФ щодо проведення реформ. Так, реформу поліції та прокуратури, так чи інакше, Україна здійснила. А ось щодо реформи медицини – стаємо на нулі! Ми не відірвались від старого, але і не створили нового. Як можна впроваджувати якісь реформаторські речі , коли ми не маємо на чому їх впроваджувати – не маємо медичних округів ? Знову ж таки, якщо ми не маємо медичних округів, про які територіальні округи ведемо мову? Це є будівництво будинку без фундаменту. Але якщо держава вже визначилась щодо цього питання, то ті округи однозначно треба формувати. Але цей процес. Очевидно, слід узгодити з процесом децентралізації. Ну і слід пояснювати свою позицію перед МВФ.
Інша річ, що ті округи у деяких випадках не зовсім відповідають специфіці конкретного району. Люди, звісна річ, не погоджуються. Потрібно вести роз’яснювальну роботу та наводити аргументацію – чому саме так має бути. І якщо департамент охорони здоров’я Львіської ОДА є координатором цього процесу, то його позиція має бути почутою: чому саме такі госпітальні округи і чому вони досі ще не створені.
Власне,вектор реформи, яке почалась ще в 2013 році, мало чим відрізняється від того, що маємо тепер. Єдине – виконання є більш складнішим, тому що додались ще й територіальні округи, тобто громади.
Розмову вів Андрій Возний.
Довідка.
Ступницький Ростислав Миколайович - доктор медичних наук, професор, академік АНВО України
Народився 29 вересня 1969 року в с. Держів Миколаївського району Львівської області.
Закінчив в 1986 році середню школу в м. Новий Роздол, Львівської області.
З 1986 по 1991 рр. навчався у Львівському державному медичному інституті на стоматологічному факультеті.
У 1991-92 рр. навчався в інтернатурі в Львівській обласній стоматологічній поліклініці. У 1992-1993 рр. працював лікарем-стоматологом-терапевтом у цій же поліклініці. З 1993 по 1996 рр. – лікар-стоматолог-ортопед Республіканської стоматологічної поліклініки.
З 1996 р. – асистент кафедри ортопедичної стоматології Львівського державного медичного інституту. З 2001 р. – заступник декана стоматологічного факультету з лікувальної роботи. 17.10.2002 р. присвоєно вчене звання доцента кафедри ортопедичної стоматології.
З 10.11.2004 року по 8.06.2012 року – декан стоматологічного факультету. 17.05.2012 р. присвоєо вчене звання професора. З 8.06.2012 року – в.о. завідувача кафедри ортопедичної стоматології ЛНМУ.
З 8.08.2013 р. по 25.03.2014 р. – директор департаменту охорони здоров'я ЛОДА.
З 8.08.2013 р. до 30.06.2014 р. – професор кафедри ортопедичної стоматології ЛНМУ. З 21.12.2013 р. академік Академії наук вищої освіти України. Є членом редакційної колегії українських стоматологічних журналів „Дентальные технологии”, „Дентальная имплантология и хирургия”, „Polish journal of environmental studies” i „Dental and medical problems”.
Нагороджений Ювілейним орденом Рівноапостольного Великого князя Володимира. Є автором більше 100 наукових праць, 10 патентів України, 25 навчально-методичних розробок. Ступницький Р.М. є членом Спеціалізованої вченої ради Івано-Франківського медичного університету та Ужгородського університету.
З вересня 2014 р. – професор кафедри стоматології Інституту післядипломної освіти Івано-Франківського національного медичного університету. З лютого 2016 року – “Заслужений лікар України”.
Протягом 2014-2015 року є активними учасником волонтерського руху, а саме займається забезпеченням учасників АТО необхідними медичними препаратами та їх доставкою у зону бойових дій. Нагороджений відзнакою “За мужність та милосердя”.
Фото - zik.ua.
