Слухай онлайн
Історія

"Всіх не вивезете!" - Операція «Запад» - до 70-ої річниці депортації українців

«Не злякаєте мене Сибіром! Не буде мене – будуть другі. Всіх не вивезете, не розстріляєте, бо український народ великий! І Україна буде таки Самостійна. Ви ж як падло будете гнити по ровах та багнюках!» За ці сміливі слова даного громадянина скатували большевики до непритомности, вкинули на віз і повезли на залізницю. Кидаючи хату, старі люди казали на прощання: «везіть куди хочете. Беріть все, що придбали за ціле своє життя, бо ви звикли жити чужим добром і трудом. Але подавитеся ви ще цим всім!»

Найбільш таємна операція з виселення населення з території західноукраїнських областей відбулася у кінці жовтня 1947 року та отримала кодову назву «Операція «Запад». ЇЇ регіональний аспект на Рівненщині розкриває у своїй статті, спеціально для Гал-Інфо, історик, завідувач відділу Рівненського краєзнавчого музеюІгор Марчук

Дереворит Ніла Хасевича "Вивіз на Сибір"
1/1

«Виселення сімей оунівців та бандитів, як показав досвід, стало надзвичайно ефективним засобом боротьби з оунівським підпіллям та бандитизмом, значною мірою сприяло деморалізації підпілля та банд, підштовхувало до явки з каяттям, перешкоджало оунівським керівникам вербувати нових членів ОУН…, скорочувало базу прихильників, оскільки місцеве населення, знаючи про такий репресивний захід, як виселення сімей, відмовлялося надавати бандитам матеріальну допомогу».

Ця цитата належать заступнику міністра державної безпеки СРСР генерал-лейтенанту С. Огольцову та міністру державної безпеки УРСР генерал-лейтенанту С. Савченку, які у спільному листі від 24 травня 1947 р. на ім’я міністра держбезпеки СРСР генерал-полковника В. Абакумова писали про свій план здійснення операції «Запад».

Ініціативу карально-репресивних органів схвалило Політбюро ЦК ВКП(б) окремим рішенням від 13 серпня 1947 р. Реагуючи на відповідну партійну постанову, міністр держбезпеки СРСР В. Абакумов 22 серпня 1947 р. видав таємний наказ № 00430 «Про виселення сімей засуджених, убитих, активних націоналістів та бандитів, що перебувають на нелегальному становищі, з території західних областей України».

Операцію таємно готували два місяці. Місцеві керівники КП(б)У та співробітники МГБ почали укладати списки кандидатів на виселення, визначати кількість необхідного транспорту, пункти збору і тд.

У кінці серпня 1947 року усіх начальників обласних управлінь МГБ Західної України було зібрано у Львові на нараду, де зачитано наказ № 00430 та відповідну інструкцію по проведенню операції «Запад». Як продовження цієї роботи – з 31 серпня по 3 вересня було проведено два виїзних засідання в Станіславі та Тернополі, на яких розглядалися питання роботи по оформленню облікових справ на сім’ї, що мають бути виселені. Участь у цих засіданнях приймали уповноважені від МГБ СРСР О. Блінов, О. Вадіс та заступник міністра внутрішніх справ УРСР М. Дятлов.

На родину кожного учасника ОУН та УПА заводилась облікова справа. У ній обов’язковим документом була Постанова про заведення облікової справи, яка фіксувалась в обласному Управлінні МГБ.

Приклади матеріалів облікових справ на сім'ї, що виселялися під час операції "Запад"
Приклади матеріалів облікових справ на сім'ї, що виселялися під час операції "Запад"
Приклади матеріалів облікових справ на сім'ї, що виселялися під час операції "Запад"
Приклади матеріалів облікових справ на сім'ї, що виселялися під час операції "Запад"
1/4

У плані Корецького райвідділу МГБ на вересень 1947 р. передбачено розділити район на 4-ри кущі з центрами у селах Сторожів (відповідальний майор Дерюгін), Козак (майор Дудкін), Богданівка (капітан Лошенков) та м. Корець (капітан Кутяшов). Паралельно з пошуком та знищенням діючих підпільних груп ОУН усі оперативні співробітники мали активно працювати над виконанням директиви МГБ УРСР № 50, що регламентувала підготовчі етапи операції «Запад». «Через агентуру та офіційним шляхом активно виявляти та брати на облік і оформлення сімей активних учасників ОУНівського підпілля та озброєних бандгруп, що мають бути виселені».

Ті родини, на які вже є облікові справи, брати під агентурний нагляд з метою запобігання їхнього переходу на нелегальне становище. Шляхом різних хитрощів кожен оперативний співробітник мав познайомитися з закріпленими за ним родинами на виселення особисто, оглянути господарство, якщо була підозра про зберігання зброї чи підтримку українських повстанців – тоді провести офіційний обшук. Робилося  це з метою щоб відповідний офіцер МГБ особисто знав усіх кого мав виселити. Ця робота мала бути закінчена до 1 жовтня 1947 року.

Особливо радянські карально-репресивні органи контролювали виселення родин керівного складу ОУН та УПА. 12 вересня 1947 р. заступник начальника відділу 2-Н УМГБ Рівненської області капітан Разуваєв надіслав запит начальнику Здолбунівського райвідділу МГБ стосовно наявності оформлених справ на родини Миколи Міськова-«Чорноти», який був керівником охорони референтури СБ крайового проводу ОУН на ПЗУЗ та Павла Пантелеймонова-«Хресного», що виконував функції районного провідника ОУН на Здолбунівщині.

Наприклад на родину члена Проводу ОУН Бусла Якова Григоровича-«Київського», 1912 року народження, мешканця м. Клевань, відповідна постанова була заповнена співробітником Клеванського райвідділу МДБ лейтенантом Татаркіним 5 вересня 1947 року і затверджена начальником райвідділу майором Журавльовим. У ній фіксувалося, що родина Я. Бусла складається з батька – Бусла Григорія Івановича, 1870 року народження, брата – Бусла Михайла Григоровича, 1903 року народження, його дружини – Бусел Віри Леонтіївни, 1910 року народження, та трьох дітей – Миколи (1931 р.н.), Олега (1935 р.н.), Петра (1937 р.н.).

Матеріали по родині Буслів. Рідний брат Якова Бусла Михайло та його дружина Віра разом з двома синами були виселені у жовтні 1947 року
Матеріали по родині Буслів. Рідний брат Якова Бусла Михайло та його дружина Віра разом з двома синами були виселені у жовтні 1947 року
Матеріали по родині Буслів. Рідний брат Якова Бусла Михайло та його дружина Віра разом з двома синами були виселені у жовтні 1947 року
Матеріали по родині Буслів. Рідний брат Якова Бусла Михайло та його дружина Віра разом з двома синами були виселені у жовтні 1947 року
Матеріали по родині Буслів. Рідний брат Якова Бусла Михайло та його дружина Віра разом з двома синами були виселені у жовтні 1947 року
Матеріали по родині Буслів. Рідний брат Якова Бусла Михайло та його дружина Віра разом з двома синами були виселені у жовтні 1947 року
1/6

Вже наступного дня співробітник відділу 2-Н УМГБ у Рівненській області молодший лейтенант Бутов, розглянувши матеріали облікової справи за № 3035, що надійшла з Клеванського РВ МДБ на родину активного керівника ОУН та УПА Бусел Якова Григоровича, що загинув 15 вересня 1945 р. у бою з військами НКВД в с. Бишки Козівського району Тернопільської області, вирішив його родину у кількості 5 осіб (племінник М. Бусел втік – прим. авт.) згідно з наказом МГБ СРСР № 00430 від 21 серпня 1947 р. виселити у віддалені місця Радянського Союзу, а майно конфіскувати. Документ також підписали заступник начальника відділу 2-Н капітан Разуваєв та начальник УМДБ полковник Шевченко.

15 жовтня Рівненський обком КП(б)У спільно з керівництвом обласного УМГБ провів нараду-інструктаж для перших секретарів райкомів та начальників райвідділів МГБ з питання забезпечення проведення операції «Запад» на території Рівненської області. Наступного дня виконавчий комітет обласної ради спільно з бюро обкому ухвалили постанову «Про порядок використання землі та майна, залишених після виселення сімей націоналістів та бандитів». 17 жовтня відбулася нарада партійного керівництва Рівненської області, представники якого відряджалися в райони для контролю та надання допомоги під час проведення операції по виселенню та організації роз’яснювальної роботи серед місцевого населення і обліку вилученого у виселених майна.

Як повідомляли безпосередні керівники по реалізації операції «Запад» на території Рівненської області полковник М. Головков (представник від МГБ СРСР) та начальник Управління МГБ області полковник В. Шевченко у доповідній на ім’я заступника міністра держбезпеки СРСР генерал-лейтенанта С. Огольцова та міністра держбезпеки УРСР С. Савченка – оперативний склад МГБ Рівненської області мав лише «незначні перешкоди» у ході проведення операції.

Також повідомляли про негативну реакцію населення, яке спостерігало таке масштабне свавілля по відношенню до односельців: «У зв’язку з проведенням нашими органами операції по виселенню сімей бандитів та учасників націоналістичного підпілля, зі сторони частини місцевого населення в день операції мали місце факти відкритого співчуття до виселених та надання їм допомоги – переховування від виселення. Наприклад: а) при виїзді автомашини з посадженими на неї сім’ями бандитів, село Корнин Рівненського району, мешканці цього села щільним кільцем оточили машину з метою припинення її руху. Через це оперативна група… відкрила попереджувальний вогонь. Подібні факти затримання автомашин із завантаженими сім’ями бандитів мали місце в селах Новий Двір та Обарів Рівненського району. б) Під час обшуку, який відбувався в будинку родини, що виселялась через засуджену… Андрошулік Марію, невідомими жителями цього села була викрадена її 4-ри річна донька (с. Новий Двір). Щоб її сховати від оперативних співробітників, які проводили виселення, її було перенесено на другий поверх будинку, а звідти скинуто на руки… мешканцям села… Пошуки викраденої дівчинки були безрезультатними… У деяких селах Рівненського, Олександрійського, Тучинського, Межирицького та інших районів жінки супроводжували висланих плачем та голосінням. Були випадки, коли окремі особи вимагали, щоб їх вантажили разом з виселеними або розстріляли на місці».

Українські повстанці повідомляли про реакцію населення на виселення наступне: «Так в с. Здовбиці, р-н Здолбунів, Джус Петро під час вивозу сказав: «Не злякаєте мене Сибіром! Не буде мене – будуть другі. Всіх не вивезете, не розстріляєте, бо український народ великий! І Україна буде таки Самостійна. Ви ж як падло будете гнити по ровах та багнюках!» За ці сміливі слова даного громадянина скатували большевики до непритомности, вкинули на віз і повезли на залізницю.

Кидаючи хату, старі люди казали на прощання: «везіть куди хочете. Беріть все, що придбали за ціле своє життя, бо ви звикли жити чужим добром і трудом. Але подавитеся ви ще цим всім!».

Родичі О. Музичка - Сашка "Білого" вивезені у жовтні 1947 р.
1/1

У результаті проведення операції «Запад» з території Рівненської області було виселено 3829 родин у складі 11563 осіб, хоча за планом передбачалося виселення 3810-ти родин у складі 13165 осіб. Під час проведення операції 338 родин уникнули цієї страшної долі, 44 родини було виключено зі списків з оперативних міркувань, оскільки це були родини діючих українських повстанців, та 8 родин мали хворих на інфекційні хвороби.

Підпільний журнал «Інформатор» ще у кінці 1947 року помістив на своїх сторінках невеликий матеріал під назвою «Вивіз на Сибір». Невідомий автор, користуючись підпільними звітами повідомляє, що з території Здолбунівського району вивезено: з с. Здовбиця – 53 родини; з с. Урвенна – 2 родини; з с. Кунин – 9 родин; с. Лідаво – 15  родин; з с. Глинськ – 17 родин; з с. Уїздці – 13 родин. «Конвоїри та місцеві поліційні органи, від транспортувавши до району чи залізничної станції  назначених до виселення людей, повернули знову у села, де розпочалася большевицька грабіжовка господарств виселених на Сибір людей. Перш усього до району була зігнана уся худоба, вивезено майно та харчеві продукти. Під час цього грабунку емведисти, користувалися з кожної нагоди, щоб «потягнути» що небудь для себе».

Учасники підпілля не змогли організувати будь-якої серйозної протидії під час цієї масштабної виселеної  операції. Це було пов’язано з кількома факторами: 1) підготовка операції ретельно приховувалась радянськими карально-репресивними органами; 2) операція проходила доволі швидко і у деяких місцевостях тривала всього 3-4 години; 3) підпілля на Волині вже не мало можливості діяти якимсь більшими підрозділами проти внутрішніх військ МГБ оскільки останні загони УПА були розформовані чи розбиті у боях 1946-го року. Тому у звітах радянських карально-репресивних органів не зафіксовано якихось серйозних сутичок з місцевими повстанськими групами. Тільки у с. Новий Двір Рівненського району групу солдатів військ МГБ було обстріляно зі стрілецької зброї. На наступний день після операції у Гощанському районі підрайонний провідник ОУН Поліщук-«Карпо» поранив з обріза дружину місцевого інформатора райвідділу МГБ. Але місцеві активісти зуміли його затримати та роззброїти.

У одному з листів у квітні 1948 року організаційний референт Проводу ОУН В. Кук-«Леміш» писав керівнику ОУН на Волині М. Козаку про те, що якнайшвидше потрібно збирати докладні відомості про насильне вивезення українського населення на заслання. Для цього він пропонував інформацію узагальнювати по такому зразку:

І – родини підпільників; ІІ –родини вбитих повстанців та членів організаційної мережі ОУН; ІІІ – родини заарештованих; ІV – родини, у яких є родичі за кордоном; V – родини тих, хто служив у німецькій армії чи працював в адміністрації і т.д.

Зразок (взірець) розроблений підпіллям ОУН для укладення списків вивезених у жовтні 1947 р.
1/1

Наявний звіт районного провідника Острозького райпроводу ОУН І.Андрійчувка-«Богуна» написаний на початку червня 1948 року свідчить, що підпілля намагалося зібрати та узагальнити цю інформацію. Але сама схема узагальненя інформації дещо відрізнялась від запропонованої В. Куком. Зокрема, у ній відсутня розбивка родин на категорії, а йде розподіл вивезених по трьом основним віковим категоріям – до 15 років, до 50 років, від 50 років. Про осіб 70-річного віку та вище інформація виносилась також у розділ «Примітки».

Зусилля співробітників радянських карально-репресивних органів, що спланували, організували та реалізували у найкоротші терміни наймасовішу депортацію на теренах Західної України, були оцінені у Кремлі. Ще у жовтні-листопаді 1947 року місцеве керівництво УМГБ подавало характеристики на найбільш сумлінних виконавців цієї репресивної акції. Зокрема, начальник Корецького районного відділу МГБ подав список на 17 оперативних співробітників та військових, які, на його, думку були найбільш активними та відданими у проведені операції «Запад» у цьому регіоні. До речі, дев’ять з них прибули у Корецький район аж Саратовської області. На території Острожецького району активну допомогу у виселенні надавали офіцери МГБ, що прибули сюди у відрядження з Грузинської РСР та Дніпропетровської області УРСР.

29 жовтня 1948 року Указом Президії Верховної Ради СРСР «за успішне виконання спеціального завдання Уряду» по боротьбі з націоналістичним підпіллям в Західній Україні було нагороджено 1708 осіб орденами та медалями «За відвагу» і «За бойові заслуги». Відповідальний за реалізацію операції «Захід» на Рівненщині заступник начальника 5-го управління МГБ СРСР полковник Михайло Никифорович Головков отримав орден Червоного прапора, а начальник УМГБ Рівненської області полковник Володимир Григорович Шевченко – орден Вітчизняної війни І-го ступеня.

Хоч масове виселення українського населення з території Західної України боляче вдарило по українському визвольному руху, підірвало до певної міри його матеріальну базу, проте активна фаза боротьби з радянським тоталітарним режимом ще тривала до початку 50 рр. ХХ століття.

Ігор Марчук, історик, завідувач відділу Рівненського краєзнавчого музею

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...