Результати місцевих виборів на Львівщині, безперечно, внесуть свої корективи у партійну діяльність окремих політиків, для когось місцеві вибори можуть закінчитися самостійним складанням партійних повноважень, усуненням партійним керівництвом, а для окремих політиків поразка на місцевих виборів може спричинити їх перехід у партійне керівництво.
Львівський обласна територіальна виборча комісія визнала вибори на Львівщині такими, що відбулися, і виграла всі судові процеси. Пікетуючи ЛО ТВК, окремі керівники політичних сил, непрохідних до Львівської обласної ради, ще довгий час намагалися здобути собі дивіденди перед своїм керівництвом, розуміючи, що після виборів настане час розплати.
Фактом є те, що на обласних партійних конференціях та засіданнях політради невдовзі розглядатиметься аналіз роботи того чи іншого партійного керівника і вирішуватиметься його подальша партійна доля. Чимало вагомих у минулому гравців політичної еліти Львівщини на сьогодні доживають свій політичний вік, одних може врятувати заміна партійних кольорів, інші неминуче чекає політичний колапс. Отож, спробуємо проаналізувати, як можуть вплинути вибори і поствиборчий період на політичне життя переможців і переможених львівського політикуму.
БЮТ: Денькович чи Курпіль
Захлинувшись у славі, апогеєм котрої стало призначення головою фракції у Львівській обласній раді, голова ЛОО ВО «Батьківщина» Іван Денькович ще стрімкіше має шанс полетіти в іншому напрямку — донизу. Контрольований Києвом процес відсторонення Деньковича з голови обласного осередку партії розпочався ще тоді, коли головою штабу було призначено Степана Курпіля. Вже тоді крісло під Деньковичем захиталося, однак він уперто, як Титанік, продовжує рухатися уперед. Наразі не відомо, що стане бар’єром, об який він спіткнеться, проте можемо робити прогнози, що це станеться у досить близькій перспективі. Поки що Івана Деньковича фракція висунула на голову обласної ради, однак його кандидатура, не без допомоги Курпіля, не здобула підтримки в центральному штабі БЮТ, і навряд чи здобуде її серед представників інших фракцій.
«Аналізуючи кандидатуру Івана Деньковича, керівництво БЮТ оперує такими категоріями, як доцільність та прохідність, саме тому рішення на його кориcть не було прийнято», — заявив у коментарі «Гал-info» Степан Курпіль. В такому разі сценарій дій Деньковича може розвиватися двома шляхами: він або змириться із своєю другорядною роллю і поступиться кандидатурою на посаду голови обласної ради і таким чином де-факто втратить лідерство в області, або доведе центру, що альтернативи його кандидатурі немає. Так чи інакше, йому доведеться протистояти Курпілю, який має дещо кращі стартові можливості, позаяк він чи не єдиний зберіг партнерські стосунки із „Нашою Україною” — політичною силою, з якою необхідно домовлятися для створення більшості і обрання голови облради. Якщо Курпілю вдасться відстояти креатуру Степана Давидяка на кандидата голови облради, а також сформувати помаранчеву більшість із НУ, то шлях для нього до крісла голови ЛОО „Батьківщини” буде відкритий навіть за тих умов, якщо Давидяку не вдасться стати головою обласної ради.
З іншого боку, для реалізації цього сценарію є чимало перепон. Зокрема, невелика кількість „фракції Курпіля” в обласній раді — 7 чол. Не варто також залишати поза увагою потужне лобі олігарха Петра Димінського, котрий, швидше за все, просто так не здасть позиції у боротьбі за вплив у Львівській обласній раді і просуватиме на важливі посади в облраді своїх протеже — Михайла Сендака та Ігоря Держка. Ці мастодонти від політики хоч і викликають алергію в „Нашої України”, однак все-таки мають більший вплив у фракції БЮТ, ніж Курпіль. Використовуючи це, Денькович, незважаючи на не найкращі останнім часом стосунки із Димінським, все-таки може домовитись із його депутатами в облраді, і, таким чином, маючи підтримку 5/6 фракції, блокувати будь-які рішення Курпіля. Або навіть й ігнорувати позицію Києва висуватись на посаду голови облради. Наслідком чого буде його однозначне непроходження. Це, звичайно, виб’є фракцію із переговорного процесу по створенню більшості, зате, створивши патову ситуацію, Денькович збільшить свої шанси залишитися головою обласної організації партії. Одним із виходів із політичного тупика, в який можуть загнати себе обласні вожді БЮТу, є створення ними більшості без участі „Нашої України”, що є мало ймовірним. А тому більш реальним розвитком ситуації є втручання Києва і зміна голови ЛОО „Батьківщина” на людину, яка буде могти адекватно вести переговорний процес із керуючими в області „нашоукраїнцями”, тобто Курпіля.
Ера Гудими добігає кінця?
Інший партійний лідер досить популярної, як показали результати місцевих виборів, політичної сили, котрий за рівнем свого авторитаризму не поступається керівникам окремих лівих політичних течій на Львівщині, також має достатньо шансів, щоб отримати у відповідь на свою програшну політичну позицію згуртоване «фе» від своїх молодших партійних опонентів. Йдеться про голову ЛОО УНП, кандидата у дві ради та ще й екс-кандидата на міського голову Львова Олексу Гудиму.
Поклавши наперед себе зависокий бар’єр, Олекса Гудима не надто травмувався під час відчайдушних спроб зі шкури лізти, аби підвищити свою електоральну популярність. Що було негативно оцінено більшістю районних осередків обласної організації УНП. Авторитаризм та політична недалекоглядність привели Гудиму до того, що в партії може відбутися або переворот, або розкол. З іншого боку, наразі заколотники не мають потужного лідера, який би міг позмагатися із Гудимою за обласну першість. Тому цілком реально, що буде задіяний компромісний варіант зміни партійних еліт, який полягатиме у розподілі Гудимою частини його повноважень між партійними конкурентами. Можливо, цей процес буде не стільки помітним, однак він рано чи пізно виплеснеться назовні і, можливо, вже на наступні парламентські чи регіональні виборчі перегони Львівщина матиме нового лідера УНП.
Нетанучий невдаха
Зазвичай, політика безжалісно ставиться до невдалих політичних ставок і повної капітуляції, однак, як бачимо, лідера Соціалістичної партії України на Львівщині Євгена Таліпова це не стосується. Попри те, що він зумів завалити вже не одну виборчу кампанію соціалістів на Львівщині. Направду незрозумілим є засоби, котрими Євген Таліпов вкотре втримує себе на плаву у львівському політикумі. Однак, чи вистачить наснаги секретарю ЛОК без фортуни достойно пережити ганебну поразку під час місцевих виборів 2006, поки що можна лише здогадуватись.
Те, що партійне керівництво СПУ особливо не сподівалося на диво від Таліпова на Львівщині, ще раз засвідчило формування списків до парламенту, куди Євгена Таліпова не вважали за потрібне вносити. Натомість, для урізноманітнення методів залучення електоральної підтримки у регіоні, вершити новітні проекти політичних технологій центральним штабом СПУ у Львівську область був делегований політолог, керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній.
Невідомо, що було визначальною причиною того, що носія новітніх політтехнологічних віянь Олеся Донія разом із його свитою та розпочатими проектами вижили із Львівщини. Можливо, через відсутність фінансування і, відповідно, зацікавлення Львівщиною з боку центральної партійної влади, а може, давні протежівські зв’язки Таліпова із другою людиною в партії Йосипом Вінським. Не бажаючи ділитися публічністю із делегованим знавцем ведення виборчої кампанії, Євген Таліпов зробив все можливе, щоб Олесь Доній поїхав туди, звідки прибув, а дарма, адже він міг допомогти лідеру місцевих соціалістів не наробити дурниць і все-таки потрапити у Львівську обласну та міську ради.
Бажання вести політику на свій лад вкотре виправдало припущення, що Євен Таліпов свою політичний вік вже віджив і мав би потроху миритися з тим, що його рано чи пізно замінять. Цього не станеться лише у випадку, якщо СПУ замість політичного зросту хоче повторити стрімке електоральне падіння комуністів.
Наразі ж перший секретар обкому СПУ настільки переживає за своє партійне крісло, що на засіданні політради ініціював демагогічне голосування за висловлення собі недовіри, де, звичайно, недовіру йому не висловили. Поки що.
Чи далеко від соціал-демократії до соціалізму?
Небагато радості принесла цьогорічна виборча кампанія секретарю ЛОК СДПУ(о) Ігорю Шурмі. Сумні для об’єднаних соціал-демократів результати виборів дали ґрунт для того, щоб головний есдек Львівщини навіть писав заяву на складення своїх повноважень, про що зізнався у коментарі «Гал-info». Однак партійне керівництво переконало Ігоря Шурму не робить цього кроку в такий нелегкий для об’єднаних соціал-демократів час. «Незамінних людей немає, і очолити комітет може будь-яка молода ініціативна людина із партії, котра зможе внести свіжу кров у діяльність СДПУ(о)», — зазначив у коментарі «Гал-info» секретар ЛОК СДПУ(о) Ігор Шурма.
Нерівнодушність Ігоря Шурми до Львівського обласного комітету СДПУ(о) дає можливість припусти, що комітет Шурма таки очолюватиме, однак чи соціал-демократичний об’єднаний, чи просто соціалістичний – стане відомо згодом. Ми ж припускаємо, що Ігор Шурма неспроста хотів писати заяву про складення своїх партійних повноважень, очевидно, пошуки нового місця роботи для нього вже знайшли зелене світло.
Взявши до уваги непогані стосунки того ж таки Вінського з головним есдеком Львівщини, можна припустити, що у керівництві лівої політичної сили області відбудеться ротація Євгена Таліпова із заміною на екс-есдека Ігоря Шурму.
Цьогорічна виборча кампанія соціалістів продемонструвала потужне фінансове інвестування, котре, як не прикро для Євгена Таліпова, не дало бажаного результату. Міграція Ігоря Шурми на пост першого секретаря ЛОК СПУ дала б можливість влити життя у напіввідмерлі бізнесові зв’язки з проесдеківськими промисловими колами і фактично зміцнити свій вплив у політико-промислових колах Львівщини.
З іншого боку, наші прогнози можуть і не здійснитися. А у відставку Шурма проситься для того, щоб зайнятися „відбілюванням” свого іміджу, що дозволить йому під час наступних перегонів з’явитися під знаменами іншої політичної сили.
Так чи інакше, але нова епоха помаранчевої влади на Львівщині тільки почалася, що наводить на думку про завмирання багатьох колись потужних політичних проектів. До них ми можемо віднести і колись провладну НДП і суто львівську АПУ(НПУ). Їхні лідери за наступні 5 років знайдуть собі іншу роботу або й інший політичний прихисток.
Тарас Атаманів
