Інформаційно-аналітична агенція „Гал-info” здійснила огляд законотворчої діяльності тих діючих депутатів Верховної Ради, які є вихідцями із Львівщини та мають реальний шанс знову бути обраними до вищого законодавчого органу України. Нам було цікаво подивитися як депутати виконували свої безпосередні обов’язки протягом цих чотирьох років для того, щоб мати приблизне уявлення як вони працюватимуть надалі. Це може й не мати великого впливу на вибір електорату, однак можливо матиме вплив на самих обранців, а також журналістів, яким доводиться із ними працювати.
Ярослав Кендзьор
Народного депутата Ярослава Кендзьора, який отримав 59 номер у виборчому списку «Нашої України», важко назвати плідним законотворцем: за чотири роки він долучився лише до восьми законопроектів, причому одноосібно написав лише дві постанови про неприйнятність змін до Конституції. Ярослав Кендзьор займався вдячною, на теренах Львівщини, темою визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні (2 законопроекти), пропонував «ґрунтовно» змінити Кодекс законів про працю, додавши до вихідних днів свято Соборності України 22 січня та вилучивши 1-2 травня День міжнародної солідарності трудящих, а також в листопаді минулого року (очевидно відреагувавши на акції протесту львівських таксистів) подав (у співавторстві) законопроект про зміни до Закону "Про автомобільний транспорт". Щоправда, останню ініціативу Верховна Рада, по суті, проігнорувала і ухвалила зміни від інших авторів.
Сам народний обранець каже, що намагався «сумлінно працювати та виконувати свої обов’язки у Верховній Раді», проте розповісти, чим конкретно він займався упродовж своєї каденції, не захотів, оскільки вважає, що «робити аналіз власної роботи за чотири роки поспіхом, за кілька хвилин, дуже несерйозно». «Я не можу ось так переключитися і згадати всі законопроекти, над якими працював», – сказав Ярослав Кендзьор.
Серед 24 депутатських запитів Ярослава Кендзьора чималу частку присвячено добросусідським взаєминам України з Росією, зокрема на Кримському півострові, засиллю російськомовної продукції. Одинокий запит, присвячений проблемам Львівщини, народний депутат написав з приводу «намагання закрити Новострілищанську лікарню Жидачівського району».
Юрій Ключковський,
Він став 16-тим у списках Блоку «Наша Україна», ґрунтовно підійшов до законотворчої роботи і під час усієї каденції цілеспрямовано працював у парламентському комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, написавши за час свого депутатства 94 законопроекти, що переважно стосувалися виборів, місцевого самоврядування, а також змін до Конституції України. Саме за його законопроектом було ухвалено Закон України „Про вибори народних депутатів”, за яким українці у березні 2006 року обиратимуть новий склад Верховної Ради. Сам Юрій Ключковський вважає свою роботу досить плідною, проте каже, що для ухвалення багатьох його законопроектів не було політичної волі парламенту: „Найголовніші мої досягнення пов’язані із законопроектами щодо виборів, а також з роботою над змінами до Конституції України. Окрім іншого, я працював і над змінами до законодавства щодо місцевого самоврядування, на жаль, через відсутність політичної волі великих успіхів не досягнув, але робота була цікавою”. Юрій Ключковський також є автором законопроектів про вибори Президента України, про гарантії виборчих прав громадян, про Державний реєстр виборців, про органи управління виборчим процесом, про асоціації, інші добровільні об'єднання органів місцевого самоврядування та ін. Очевидно, з роботою в комітеті пов’язані і його проекти постанов щодо перейменування та змін меж низки населених пунктів. Він також є автором низки проектів постанов про неприйнятність змін до Конституції України наприкінці 2003 року.
Щодо депутатських запитів, то за чотири роки Юрій Ключковський, на відміну від більшості народних депутатів, подав їх значно менше, ніж проектів законів, – всього 24. Причому більшість з них народний депутат написав у період виборів Президента України і стосувалися вони порушень виборчого законодавства.
Юрій Ключковський чесно зізнається, що не працював над проблемами рідної Львівщини, оскільки його обрано по багатомандатному загальнодержавному округу, а у фракції за ним закріпили Миколаївську область. Проте каже, що йому приємно, коли львів’яни називають його „своїм” депутатом.
Щодо роботи у парламенті наступного скликання, то Юрій Ключковський зазначив, що спочатку має бути сформовано парламентську більшість, інакше Верховну Раду просто розпустять. „Звісно ж, певні ідеї в мене є, але про це ще зарано говорити”, – сказав народний депутат.
Андрій Шкіль
Йому дістався щасливий 13 номер у списках БЮТу, упродовж свого депутатства доклався до 80 законопроектів. Проте його законотворчість часто носить характер заперечення: понад 25% проектів постанов стосуються неприйнятності того чи іншого проекту закону. Більше політик, ніж законотворець, Андрій Шкіль оперативно відгукується на поточні події та жваво реагує на них проектами постанов, діапазон тематики яких від подій, які мали місце 9 березня 2001 року у м. Києві та виборів міського голови м. Мукачевого, до реставрації Теребовлянського замку та вибуху складу боєприпасів на 275 артилерійській базі зберігання боєприпасів Південного оперативного командування. Сам Андрій Шкіль вважає, що це завдання політика реагувати на події: «Політик має бути широкоформатним, вузькогалузевими можуть бути юристи й підприємці, яких у Верховній Раді і так близько 90%». Серед питань, якими особливо активно цікавиться депутат, – мова та амністія. Проектів законів, які він написав з «чистого листа», доволі багато, та лише одиниці з них набули статусу закону. Зокрема, як об’єкт законодавчої творчості Андрія Шкіля цікавлять розвиток автомобілебудування в Україні, люстрація, соціальний захист бездомних громадян, відновлення прав осіб, які зазнали політичних репресій. Найвагомішими своїми законодавчими здобутками Андрій Шкіль вважає амністію та захист населення від шумових впливів.
Турботу про свою малу батьківщину Андрій Шкіль активно виявляв у депутатських запитах. 121 запит, більшість з яких народні депутати підтримали, стосується переважно проблем Львівської області, зокрема порушення законодавства та зловживання владними повноваженнями працівниками державних органів: СБУ, УВС, прокуратури. Під особливо пильним поглядом народного депутата виявилися, окрім самого Львова, Самбірський та Городоцький райони, які входили у мажоритарний округ депутата. На запитання, які добрі справи він зробив для Львівщини, Андрій Шкіль найперше зазначив, що це школи в Городку, с. Новий Калинів Самбірського району та с. Соколя Мостиського району, гроші на побудову яких йому разом з іншими депутатами вдалося знайти. Найвагомішою ж своєю заслугою перед Львовом Андрій Шкіль називає Постанову про заходи щодо підтримки соціально-економічного розвитку міста Львова у зв'язку з 750-річчям заснування.
У наступній каденції Андрій Шкіль, за його словами, попри все планує залишатися депутатом 125 виборчого округу і обіцяє опікуватися Львовом та Львівщиною. Щодо законодавчих ініціатив, він зазначив, що фактично готовими вже є три законопроекти, які він запропонує на розгляд парламенту вже наступного скликання. Його ініціативи стосуватимуться української мови в ЗМІ, статусу вояків УПА та врегулювання проблеми зброї в Україні.
Ярослав Федорчук,
Потрапив до Верховної Ради як 27 номер у виборчому списку Блоку Юлії Тимошенко від липня 2005 року, коли він прийняв на себе депутатські повноваження, ще, очевидно, не зовсім увійшов у курс справ, оскільки не встиг підготувати жодного законопроекту, щоправда, подав два депутатських запити: до Генерального прокурора щодо неправомірних дій правоохоронних органів при затриманні голови Петриківської райдержадміністрації Лісного та до прем’єр-міністра щодо неправомірних дій працівників Міністерства промислової політики.
У виборчих списках БЮТу він отримав 12 номер.
Володимир Яворівський
За час своєї каденції вніс 24 законодавчі пропозиції. Його проекти Законів стосувалися, зокрема, декларування фізичними особами доходів і майна, кінематографії, мови реклами, вищої освіти та ін. Щоправда, жодний з них не отримав законодавчого продовження, а більшість навіть не було винесено для розгляду народних депутатів на сесії. Єдиним законодавчим успіхом Володимира Яворівського можна назвати його співавторство у новій редакції Закону "Про телебачення і радіомовлення" та у змінах до Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення". Ще значна частина законотворчості народного обранця стосується Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для контролю за дотриманням законності при ввезенні на митну територію України продуктів харчування та інших товарів.
Натомість про активну діяльність Володимира Яворівського мають свідчити 155 депутатських запитів, 90% яких були схвалені Верховною Радою. На жаль, не так багато запитів присвячено проблемам Львівщини. Депутат переважно опікується Жовківським та Яворівським районами (щодо останнього, то найбільше депутата цікавить Яворівський полігон), а також проблемою зловживанням службовим становищем з боку посадових осіб Львівського обласного управління охорони здоров'я та лікувальних закладів Львівщини. Серед інших тем депутатських запитів Володимира Яворівського особливо цікавили президентські резиденції та вартість їх утримання.
Він є 22 номером списку БЮТу.
Петро Писарчук
Законотворча робота Петра Писарчука, який отримав 101 місце у списках Партії Регіонів, за майже чотири роки обмежується лише сімома поданими законопроектами, проте один з них є безсумнівним успіхом – Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про лізинг", одноосібним автором якого є Петро Писарчук, став Законом. Природно, що саме його Петро Писарчук і вважає своїм найбільшим депутатським досягненням: «У перспективі цей закон має сприяти розвитку українського бізнесу, адже фактично йдеться про спрощене кредитування малого бізнесу», – пояснив Петро Писарчук. Решта законодавчих пропозицій також стосуються підприємницької діяльності: народний депутат пропонує внести зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (щодо погашення заборгованості із заробітної плати), а також законодавчо встановити критерій поняття "мале підприємство".
Порівняно невеликою є й кількість депутатських запитів: цим правом Петро Писарчук скористався 39 разів, але решта народних депутатів підтримали його лише в 13 випадках. Мабуть, через внутрішнє покликання до підприємництва Петро Писарчук у запитах особливо переймається долею підприємств, зокрема Новороздільського заводу фунгіцидів, Роздільського цегельного заводу, Новороздільського заводу складних мінеральних добрив, а також захистом прав акціонерів ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”, “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, “Торг-Сервіс-Україна”, законністю приватизації та продажу цих підприємств. Частину запитів присвячено замаху на життя Петра Писарчука та вбивству директора ТВК "Південний" Володимира Семенюка та імовірної причетності до цих подій Василя Рябошапка.
Чимало запитів стосуються проблем Львівщини, переважно Миколаївського, Перемишлянського та Золочівського районів, інтереси яких і має представляти Петро Писарчук як обранець 124 мажоритарного округу. «Мені вдалося дещо зробити для свого регіону. Наприклад, у 2002 році у Перемишлянському районі комп’ютер є дивиною, а для газифікації цього району за два роки було виділено більше коштів, ніж за попередні десять. Політична нестабільність перервала побудову у Миколаївському районі пологового будинку. Я епізодично долучався до благоустрою та господарських проблем Львівщини, лобіював перед Миколою Азаровим додаткові кошти», – розповів Петро Писарчук про свою роботу. За словами народного депутата, для Львівщини можна було б зробити значно більше, якби була добра воля львівських депутатів створити міжфракційне об’єднання «Наш Львів»: «Має бути менше політики і більше конкретики», – каже Петро Писарчук.
Якщо буде депутатом наступного скликання, обіцяє зайнятися податковим та бюджетним законодавством.
Тарас Чорновіл
Законотворчість Тараса Чорновола, який є передостаннім номером першої п’ятірки Партії Регіонів, нараховує 41 проект законів та постанов, проте лише невелика частина з цієї кількості містить законодавче зерно, а його єдиний проект закону „Про опозиційну політичну діяльність” написаний „з чистого листа”, Головне науково-експертне управління Верховної Ради рекомендувало відхилити у першому читанні. Проте Тарас Чорновіл запевнив, що вже є другий варіант закону: «Ми погодилися забрати з проекту найгостріші моменти, щоб його затвердили бодай за основу, тому він наразі беззубий. Ми обов’язково доведемо до кінця цей законопроект, адже ті, хто при владі, мають дбати про опозицію», – сказав народний депутат. До того ж Тараса Чорновола, вочевидь, цікавлять питання бюджету: він двічі пропонував внести зміни до затверджених бюджетів 2003-го та 2004 років та написав два законопроекти щодо змін у Бюджетному кодексі. Народний депутат також хотів підкоригувати Регламент та Закони України „Про нотаріат”, „Про державну службу”, „Про вибори народних депутатів”, а серед соціальних зацікавлень депутата варто зазначити статтю 57 Закону України „Про освіту” та проблеми інвалідів зору та слуху, щоправда, лише в частині забезпечення їхніх прав на участь у виборах і референдумах. Сам Тарас Чорновіл своєю найважливішою законодавчою діяльністю вважає роботу щодо повернення заборгованості вчителям, зміну методів перерозподілу місцевих бюджетів та виборче законодавство.
Щодо запитів, то їх Тарас Чорновіл за час своєї каденції написав 51, причому абсолютна їх більшість (35) припадає на 2005 рік. Проблем Львівщини її обранець-мажоритарник торкнувся досить побічно лише в трьох запитах, натомість значно більше депутата цікавлять діяльність Президента України Віктора Ющенка та „упереджене ставлення працівників Міністерства внутрішніх справ” до голови Донецького регіонального відділення Партії Регіонів Бориса Колеснікова. Щодо останнього, то Тарас Чорновіл пояснив: «Коли справа сфальсифікована, неможливо не писати запити», а загалом головною проблематикою своїх запитів він називає нецільове використання коштів. До речі, Тарас Чорновіл продемонстрував чи не найоригінальніший приклад цього виду депутатської творчості – запит до Міністра транспорту та зв’язку „стосовно особливості трактування міністерством географії України, а саме: найменування Південно-Західної залізниці на північному сході України”. Очевидно, ми живемо в одній з найрозвинутіших країн Європи, якщо торік інших проблем, достойних уваги народного депутата, не знайшлося.
Попри те, що обрала Тараса Чорновола Львівщина, серед регіонів, проблеми яких він намагається вирішувати, зокрема й за допомогою запитів, однозначно лідирує Тернопільщина, за яку він відповідає в партії «Регіони України». «Я більше займаюся Тернопільською областю, Львівщиною є кому займатися, щоправда, особливих досягнень не помітно», – стверджує Тарас Чорновіл. Проте каже, що не відмовляється і від Львівщини, а найвагомішими своїми діяннями для рідного регіону називає три об’єкти: шляхопровід на Сихові, онко- та кардіоцентри: «Ми день в день гримали в двері кабінетів, ходили до Миколи Азарова і таки добилися свого. Шкода, що втопили ще один хороший проект – ратифікацію європейської позики на забезпечення Львова водою», – сказав Тарас Чорновіл.
Він впевнений, що залишиться народним депутатом і після виборів. Каже, що пріоритети змінювати не збирається, тому вже третю каденцію працюватиме в Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Верховній Раді наступного скликання пропонуватиме зміни до Конституції щодо місцевого самоврядування та нову редакцію Бюджетного кодексу.
Олександр Голуб
Доробок львівського комуніста Олександра Голуба, який посів у виборчих списках своєї партії вельми прохідне місце під номером 7, нараховує 18 законопроектів, причому дві третини з них стосуються природоохоронної діяльності – депутат прагне поліпшити охорону рослинного та тваринного світів. При цьому Олександр Голуб є членом комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Таку невідповідність народний депутат пояснює тим, що, окрім нього, в цьому комітеті є ще двоє висококваліфікованих представників комуністичної фракції, тоді як у Комітеті з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи комуністи своїх людей не мають. От партія і доручила журналістові за освітою Олександрові Голубу зайнятися цієї ділянкою роботи. Проте він не нарікає, каже, що тема цікава, а комітет визнав, що його законопроекти підготовлені на достатньому фаховому рівні і відповідають потребам суспільства. Перу Олександра Голуба одноосібно належать Проект Закону про гуманне ставлення до тварин; кілька проектів щодо внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та до Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та ін., окремі пропозиції вже набули статусу законів.
Дещо випадає із загальної концепції діяльності депутата Проект Закону про морські порти України, співавтором якого він є. Щоправда, закон такого змісту Верховна Рада досі не ухвалила. Натоміть статус Закону набув проект „про реконструкцію та експлуатацію на концесійній основі автомобільної дороги Київ-Одеса на ділянці від Жашкова до Червонознам'янки”, одним з десяти співавторів якого є й Олександр Голуб. Сам він пояснює свою участь у цьому проекті хорошими стосунками з колишнім міністром транспорту Георгієм Кирпою.
З огляду на чітко виражену тематику законопроектів Олександра Голуба, дещо несподіваним є те, що з 88 його депутатських запитів одиноким прикладом турботи про навколишнє середовище є хіба що запит щодо реконструкції парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Феофанія” в місті Києві. Переважна ж більшість запитів стосується традиційних „комінустичних” проблем: затримання чи невиплати заробітної плати працівникам підприємств, пільг для пенсіонерів та учасників війни, неналежного медичного обслуговування та свавілля з боку правоохоронних органів.
На жаль, Львівщину депутат згадував нечасто: її проблемам присвячено лише близько десятка запитів. На запитання, що доброго він зробив для Львівщини, Олександр Голуб відповів, що вважає неправильним ставлення до Верховної Ради України як до органу, що вирішує певні економічні проблеми конкретного регіону: „Це законодавчий орган, який встановлює загальні правила і має діяти широкомасштабно. Наша фракція голосувала за створення ВЕЗ, зокрема у Яворівському районі, за підтримку шахтарської галузі та за мораторій на підвищення цін на комунальні послуги, що також є в інтересах мешканців Львівщини”, – сказав Олександр Голуб.
У наступній каденції він планує і надалі займатися екологічними проектами, тому, можливо, змінить парламентський комітет. Якщо ж партія доручить працювати в іншій галузі, обіцяє опанувати і її.
Антонові Ружицькому, як і Ярославові Федорчуку, вочевидь, забракло часу від червня 2005 року визначитися, що ж саме він має робити у єдиному законодавчому органі держави. У доробку цього народного депутата немає жодного законопроекту. Хоча Антон Матвійович ретельно відвідує всі пленарні засідання, проте особливої активності під час обговорення не виявляє: його помічено лише у 5 виступах з місця та в одному з трибуни. Що ж до запитів, то Антон Ружицький вже за два тижні від прийняття депутатських повноважень вирішив скористатися цим депутатським правом і написав запит до прем’єр-міністра щодо забезпечення дотримання законності Державною податковою адміністрацією та Державним казначейством, але на тому й зупинився. А рішення щодо єдиного запиту Антона Ружицького депутати не ухвалили й досі.
Розповідаючи про свою роботу в парламенті, Антон Ружицький чесно зізнався, що зробити вдалося небагато. „Щоб щось зробити у парламенті, треба працювати тут чотири роки, а не кілька місяців”, – сказав Антон Ружицький. Своїми найбільшими здобутками на законотворчій ниві він вважає скасування Наказу міністра фінансів Віктора Пинзеника про сплату ПДВ з гуманітарних вантажів, які перетинають український кордон, та роботу над кодексом депутатської етики. Антон Ружицький каже, що намагався також внести зміни до КПЦ щодо захисту потерпілого та обвинуваченого в кримінальному процесі, а також долучився до законодавчої ініціативи запровадити консультантів для депутатів міських та обласних рад, хоча зізнається, що детально законопроект розробляли інші депутати.
У парламенті наступного скликання Антон Ружицький планує продовжувати роботу в Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, каже, що є багато прогалин у законодавстві, проте, якими з них конкретно хоче зайнятися, чомусь не уточнює.
Щодо проблем Львівщини Антон Ружицький зазначив, що мав розмови з Петром Олійником та Валерієм П’ятаком, але сьогодні всі зайняті виборами, тому конкретні об’єкти визначатимуть вже після виборів. Загалом, плани в народного депутата глобальні: „Потрібно зробити Львів максимально європейським містом, вирішити проблему з водою, повністю газифікувати Львівську область, відновити деякі заводи та перетворити Карпати Львівщини на туристичну Мекку”.
Антон Ружицький є 63 номером у списках «Нашої України».
Степан Давимука
Сфера законотворчих зацікавлень Степана Давимуки – 88 номер «Нашої України» –виявилася досить широкою: від березня 2005 року, коли він взяв на себе тяжку ношу депутатських обов’язків, він став співавтором двох проектів законів „Про українську мову як державну мову України” та „Про внесення змін до деяких законів України (щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих)”. Причому щодо останнього у парламенті було проведено досить активну роботу: 19 січня депутати закон ухвалили. Його ж народний депутат називає й одним зі своїх найбільших досягнень: „Україні, як Бразилії, треба прагнути до відповідних показників щодо заміни бензину, а на основі біопалива та спирту, про яке йдеться в Законі, можна замінити 5% бензину”.
За словами ж Степана Давимуки, його законотворчість переважно пов’язана з діяльністю Комітету з питань національної безпеки і оборони, головою підкомітету якого він є: „Мій обов’язок – законодавчі проблеми щодо захисту військовослужбовців. Нам вдалося розв’язати комплекс складних проблем, зокрема щодо невідповідності пенсій військовослужбовців, які вийшли на пенсію до 1992 року, і тих, хто вийшов на пенсію пізніше; щодо пільг учасникам війни в Афганістані, а також забезпечення військових житлом”.
Та складається враження, що Степан Давимука більше переймається проблемами Сумської та Донецької областей, ніж Львівщини. Принаймні так випливає з проблем, яких стосуються його депутатські запити. Зрештою, він так і не назвав конкретних справ, до яких долучився на Львівщині, хоча запевнив, що на проблемах регіону знається „дуже добре”. До турботи про мешканців Львівщини варто зарахувати хіба що запит до віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка щодо активізації роботи Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. Усього ж народний депутат подав шість запитів, хоча рішення за жодним з них ще не ухвалено.
У парламенті наступного скликання обіцяє одразу долучитися до проблем енергозбереження, продовжувати свою діяльність у комітеті, а також розширити сферу своїх зацікавлень на науку й освіту, оскільки відповідальним за ці галузі його призначила політрада НРУ.
Щодо рідного регіону, то Степан Давимука сподівається, що йому вдасться виробити механізм співпраці з місцевою владою, зокрема з міським головою Львова, що, за його словами, не вдавалося „в умовах нервової обстановки за часів головування Любомира Буняка”. Депутат переконаний, що „Львів має відновити свою роль на національній арені, бо сьогодні про місто згадують хіба що під час революцій та протестів”.
Іван Гаврилюк
За час своєї каденції доклався до 14 законопроектів, з них п’ять – «постанови про неприйнятність». У решті законотворчості народний депутат пропонував створити Міжвідомчий та Всеукраїнський реабілітаційні центри для осіб, що постійно піддаються психологічному стресу (відповідні проекти Постанов Верховна Рада відхилила), намагався внести зміни Державного бюджету України на 2004 рік (щодо друкованих засобів масової інформації) і як режисер та актор за спеціальністю, а також член Комітету з питань свободи слова та інформації ініціював зміни до деяких законодавчих актів України (щодо національної кінематографії) та запропонував Проект Закону про кінематографію, який Головне науково-експертне управління Верховної Ради рекомендувало доопрацювати.
З 13 депутатських запитів Івана Гаврилюка, Львівщина цікавила його у трьох випадках: з приводу будівництва школи у с. Верхнє Синьовидне Сколівського району, «незаконного і цинічного будівництва шестиповерхового фешенебельного будинку та ресторану на подвір’ї колишнього слідчого ізолятора НКВД-КДБ у місті Львові» та щодо незаконних дій працівників прокуратури та органів внутрішніх справ Львівської області при розслідуванні ДТП.
До парламенту наступного скликання Іван Гаврилюк може увійти як 93 номер «Нашої України».
Тему досліджувала Ірина Гищук
