Слухай онлайн
Cуспільство  |  Культура

Повільна смерть: Поморянському палацу залишилося кілька місяців

Поморянський палац 2016 рік. Фото Анни Коржевої.
Поморянський палац 1972 рік. Фото з особистого архіву Богдана Янчинського.
Поморянський палац 2016 рік. Фото Анни Коржевої.
Поморянський палац 1972 рік. Фото з особистого архіву Богдана Янчинського.
Поморянський палац 2016 рік. Фото Анни Коржевої.
Поморянський палац 2016 рік. Історія палацу викарбувана над центральним входом. Фото Анни Коржевої.
Фото з книги А.Чоловського і Б.Януша "Здобуткі тернопільські", початок ХХ ст. Фото з castles.com.ua.
Ратуша 1916 рік. Фото з castles.com.ua.
Довоєнні фото замку з книги "Zdobytki tarnopolski" А.Чоловського і Б.Януша. Фото з castles.com.ua.
Поморянський палац в 1930-х рр. Фото з castles.com.ua.
Парадний вхід. Довоєнні фото замку з книги "Zdobytki tarnopolski" А.Чоловського і Б.Януша. Фото з castles.com.ua.
Фото 30-х років.
Граф Потоцький на своєму екіпажі заїжджає на територію Поморянського палацу. Фото з особистого архіву Богдана Янчинського.
1/13
Перлина національної спадщини – Поморянський палац доживає свої останні місяці. Про аварійний стан пам’ятки архітектури національного значення говорили багато і часто. Однак унікальний зразок поєднання фортифікаційної та палацової архітектури, перші згадки про який датовані XIV ст., під загрозою повного руйнування.

Улюблена резиденція короля Яна ІІІ Собєського доживає свої останні місяці. Замок витримав численні битви і напади ворогів, та чи витримає він боротьбу з часом та байдужістю? Наразі єдина на чому тримається споруда – це одна колона, яка вкрита павутиною тріщин.

За порятунок палацу, який перебуває на балансі відділу охорони культурної спадщини Львівської ОДА, взялася група небайдужих активістів, які своїми силами намагаються зробити так, щоб в цій останній битві за життя палац вистояв і зазнав якщо не чергового розквіту, то принаймні тимчасової реанімації.

Ще у 2015 році мешканці Львова та вихідці із селища Поморяни перейнялися долею палацу і почали шукати можливості для його відновлення. Як розповів Гал-інфо один із активістів Володимир Сухий, спершу ініціативна група складалася із 4 осіб. Вони шукали гроші, намагалися достукатися до влади, але все безрезультатно. Тому почали з малого – залучилися підтримкою інших небайдужих та організували прибирання палацової території.

У квітні минулого року створили ФБ спільноту «Я – Поморянський замок». Зусиллями ініціативної групи «Я – Поморянський замок» було проведено дві масштабні акції з прибирання й впорядкування території Поморянського замку. Під час акцій волонтери прибрали територію замку від побутового сміття та сухостою. За допомогою автовишки були зрізані дерева на даху двох корпусів замку (східному і південному) та встановлені два дерев’яних ящика для побутового сміття. Було також зрізано аварійну бетонну плиту галереї, що колись слугувала перекриттям й більше як рік висіла у повітрі, це південне крило замку, та загрожувала обвалом колонади, найціннішого архітектурного елемента замку.

До активістів долучилася менеджер проектів ГО «Україна-Європа-Світ» Анна Гаврилів, яка зараз займається документацією.

«Чому цей замок? Є багато пам’яток культурної спадщини, які є не менш цінні, але в цьому замку проблем в тому, що він не законсервований. Там є руйнаційна динаміка. Тут присутні щоденні руйнівні процеси. Окрім того, людський руйнівний фактор. Палац практично розкрадають-розбирають  на будівельний матеріал для стаєнь», - розповіла Анна Гаврилів.

За її словами, через те, що місцями завалився дах, вода потрапляє в середину, підмиває фундамент, руйнуються стіни.

«Замок перебуває в стані неймовірно швидкого руйнування. За оцінками експертів, якщо цього року не вижити протиаварійних заходів, то він впаде, і від палацу лишиться руїна та фундамент.  Замок має певну ауру і має велику любов людей. Всі, хто хоча б раз його бачив, вже не може забути. Він має атмосферу трагізму, романтизму, містики. Нас він також зачепив, і ми прагнемо його зберегти», - зазначила Анна Гаврилів.

Вона додала, що проектанти на основі первинних даних розробили реставраційне завдання, де вказано, що і як слід відновити. Відтак дах, наприклад, потребує відновлення від 80 до 100%. Черепицю треба демонтувати і перебрати, можливо, її можна буде повторно використати при перекритті замкового даху. Стіни потребують відновлення від 30 до 50%.

За підрахунками експертів, для того, щоб вивести Поморянський палац з аварійного стану потрібно близько 500 тис. доларів.

«Ми пишемо гранти і пробуємо працювати з діаспорою, жертводавцями, меценатами. Зараз нема когось конкретного. Не можна нічого робити, поки не буде проектно-кошторисної документації, на яку також потрібні кошти», - розповіла Анна Гаврилів.

Щоправда, вартість проектно-кошторисної документації вдалося максимально здешевити. Геологія, геодезія, інженерні обстеження коштуватимуть разом із землевпорядними документами  до 300 тис. грн.

«Є попередня можливість співфінансування цього проект в розмірі 70% до 30% від Львівської ОДА. Тобто 70% коштів може надати держава і ще 30% громада. Зараз ми пробуємо зробити все можливе, що реалізувати таку схему фінансування», - зазначила Анна Гаврилів.

Активістка, мистецтвознавець  Анна Коржева розповіла, що кошти безуспішно шукали в кабінетах влади ще у 2015 році.

«Держава, коли бачить поштовх від суспільства, то мусить долучатися. В Міністерстві культури звернули увагу на нашу ініціативу. Там сказали, що випадків таких, коли громадяни самотужки намагаються врятувати пам’ятку, раніше не було», - розповіла вона.

На сьогодні селище Поморяни разом і палацом практично відрізані від світу через відсутність дороги.

Активісти звернулися до Львівської ОДА та до Львівської обласної ради з проханням відновити цього року  дорогу обласного значення  Плугів – Поморяни. Завдяки цьому з’явиться потенціал розвитку транзитного туризму Золочів – Бережани та Золочів – Свірж, оскільки через Поморяни йдуть дороги на Золочів, Перемишляни, Зборів та Бережани.

Наразі до Поморян дуже складно дістатися, хоч там є ще й такі цікаві туристичні об’єкти, як костел Св. Трійці ─ пам’ятка архітектури національного значення, дерев’яна козацька церква Собору Богородиці ─ пам’ятка архітектури національного значення, неготична Ратуша, а зовсім близько - костел Св. Станіслава у Дунаєві ─ пам’ятка архітектури національного значення. У разі реставрації замок може стати четвертим об'єктом туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини", або ж окремим цільовим об’єктом місцевого туризму.

З появою дороги з’явиться шанс на нове життя і в самого селища Поморяни.

Навіть незважаючи на занедбаний стан палацу, в Поморянах туристам є на що подивитись. Як розповіла Анна Коржева  Поморянським замком володіли різні родини, але свого розквіту він зазнав за часів володіння Собєськими.

«Вони багато зробили для Поморян. В костелі і досі зберігається дзвін середини XVII ст., вилитий з турецьких гармат, які були захоплені Яном ІІІ Собєським, привезені до Помолрян і переплавлені на дзвін.  Костел зараз також в поганому стані, але в найгіршому стані дзвіниця. Минулого року дзвін зняли, бо дзвіниця має тріщини, і масу дзвона вона не здатна витримати. Зараз дзвін стоїть в костелі і його можна прийти та оглянути. Ще один цікавий факт - в цьому ж костелі також був потенційно діючий найстаріший орган України, який датується 1784 роком. Зараз він у Вірменському кафедральному соборі Львова. Замок і костел між собою пов’язані і до замкової території треба лише перейти дорогу. Ян ІІІ замок відбудував, але після смерті замок довго пустував. Тоді родина Прушинських, яка прийшла з Житомира, замок викупила і перебудувала. Два крила, які нині залишилися із галереєю, яка нагадує внутрішній двір Вавильського палацу. Два крила розібрали і з цегли збудували в ХІХ ст. неготичну ратушу», - розповіла Анна Коржева.

За її словами, в замку зберігалися величезні колекції зброї, печаток, творів мистецтва, бібліотека. Частина меблів із замку зберігається в Тернопільському краєзначому музеї. В костелі також є два крісла з Поморянського замку.

Окрім того, Поморянський палац відомий ще й серед скарбошукачів. Анна Коржева розповіла, що місцеві мешканці пригадували, що у стінах замку було заховано золото, і десь 80-их роках сюди приїздили нащадки Потоцьких - останніх володарі замку. За словами місцевих, скарб вони таки знайшли під кам’яною плитою на місці, де був камін. Там начебто виявили золотий посуд.

Анна Коржева додала, що останні власники замку дійсно багато зробили для Поморян.

«Відомо, що дружина графа Потоцького Софія відкрила на території замку сиротинець. Туди приходили малозабезпечені і могли там похарчуватись. Однак найбільш інформативною пам’яткою на сьогодні є плита над парадним входом в бароковому порталі. На цій плиті є абсолютно читабельний напис польською мовою. На плиті коротка історія палацу. Там згадується і бій в Годові, коли крилаті гусари дали відсіч туркам.  Ця плита, як паспорт об’єкту», - сказала мистецтвознавець.

До замку зараз рідко приїздять. В основному ті, хто приїздить, - це поляки. Туристичні фірми не хочуть вести в Поморяни туристів через відсутність дороги.

«Є діаспора поморянців у Польщі, які активно зверталися до польських грантодавців, але наразі вони чекають перший крок від України. Зараз найважча стадія. Нам потрібно робити перші кроки, щоб врятувати замок», - зазначила Анна Гаврилів.

У Львівській ОДА Гал-інфо запевнили, що про таку ініціативу знають та вже налагодили тісну співпрацю із волонтерами-активістами й максимально намагаються їм сприяти.

Як допомогти врятувати Поморянський замок:

Картковий рахунок Приватбанку 4731 2171 1360 3409

Отримувач: Гаврилів Ганна Мирославівна

Це окремий картковий рахунок, створений виключно для отримання пожертв для порятунку Поморянського замку. Всі кошти, що приходитимуть на цей рахунок, автоматично перераховуватимуться на баланс ГО «Україна – Європа – Світ».

Довідка мистецтвознавця Анни Коржевої.

Сьогодні назву “Поморяни” варто було б пов’язувати не з природними ставами в долині річки Золота Липа, а з дієсловом “помирати”. Підтвердженням цього є напівзруйнований занедбаний замок, колись могутня фортеця та мальовнича резиденція, а сьогодні ― руїна, забута Богом і людьми.

Автор “Поморянської хроніки” Броніслав Заморський початки поселення датує серединою XIV ст. і пов’язує з власником Миколою Свинкою, який 1340 року звів тут дерев’яну фортецю та назвав її “Кораб” (від “корабель”). У XV ст. Поморяни належали родині Кердеїв, і саме в цей час король Казимир IV Ягеллончик надав привілей поселенню на статус міста. Під кінець XV ст. воно перейшло у власність родини Сенінських, нащадок яких подільський воєвода Ян орієнтовно 1550 року звів на місці старого дерев’яного укріплення нове, муроване. Замок був збудований на штучному насипі, мав чотирикутну форму з чотирма вежами відповідно. На головній осі була брамна вежа, що вела на внутрішній дитинець. По периметру замок був оточений валом і ровом. І дерев’яна фортеця, і пізніше збудований мурований замок зазнавали численних руйнівних татарських нападів.

Близько 1620 року маєток викупив Якуб Собєський, який відбудував фортифікації міста й замку та удосконалив його озброєння. Під час обох походів Богдана Хмельницького на Львів (1648 р. і 1655 р.) Поморянський замок був одним із небагатьох в окрузі, що витримав облоги. Ян Собєський, син Якуба отримав замок у спадок і до кінця життя опікувався ним, часто буваючи тут на полюваннях. Продовжуючи справу батька, він зміцнив укріплення замку. Після здобуття перемоги над турками під Хотином 1674 року Ян ІІІ Собєський урочисто в’їхав до Поморян. У замку він залишив кілька гармат, здобутих у битві. З однієї вилили дзвін, що і сьогодні є окрасою дзвіниці поморянського костелу Св. Трійці (пам’ятка архітектури національного значення, охоронний номер 429 у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України).

Наступного року турки практично вщент знищили замок, однак король Речі Посполитої уже за кілька років відбудував улюблену резиденцію, фортифікувавши її за новочасною голландською системою. Завдяки цьому ще вісім татарських облог замок витримав успішно. Найбільша з них 1694 року героїчно закінчилася біля Годова, де польсько-українські загони  у кількості до 400 осіб під командуванням Костянтина Загоровського дали відсіч 40000 татар. Через два роки король помер і відтоді розпочався повільний занепад замку. Варто згадати, що, здобувши перемогу під Віднем 1683 року, Ян ІІІ Собєський подарував два орнати (ризи), пошиті з турецьких прапорів, костелу Св. Трійці, де вони зберігалися до Другої світової війни.

Сини Яна ІІІ Собєського недостатньо опікувалися резиденцією батька. Невдовзі місто відійшло Радзивілам, які взагалі забули про замок. Під кінець XVIII ст. він був уже в руїнах, втративши вигляд фортеці. Усе змінилося, коли місто й навколишні села перейшли у власність Прушинських. Станіслав Прушинський розпочав реконструкцію замку, яку продовжив його син Еразм, відбудувавши два крила ─ південне та східне ─ та розібравши північне й західне. З будівельного матеріалу розібраних корпусів у середині ХІХ ст. неподалік костелу Св. Трійці звели неоготичну ратушу з вежами. Відбудову замку завершив Юзеф Прушинський, син Еразма. Він відновив інтер’єри, вкрив дах замку бляхою, заклав парк і теплиці. Саме Юзеф зібрав у відновленому замку чудову бібліотеку, величезну колекцію картин старих майстрів, рисунків, зібрання підписів і печаток польських королів та величезну нумізматичну колекцію з давньогрецькими й давньоримськими раритетами.

З невідомих причин 1876 року Юзеф Прушинський продав Поморянський замок Станіславові Потоцькому, онук якого Єжи, хоч і рідко навідувався до Поморян через дипломатичну службу, та все ж підтримував резиденцію у зразковому стані, регулярно відсилав до неї нові меблі та твори мистецтва. Колекції замку були розграбовані під час Першої та Другої світових воєн. Дещо з картин і книжок опинилося у львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, дещо “розійшлося” по тернопільських музеях, проте більшість експонатів все ж вивезли за кордон.

Після Другої світової війни в замку розмістили школу, потім районну адміністрацію, оскільки Поморяни до 1965 року були районним центром. 9 березня 1974 року з невідомих причин у замку зайнялася пожежа. Після цього замок знову залишився на розсуд невблаганної долі, хоча 1978 року його ремонтували. Далі на Поморянський замок чекали чергові руйнування й тривале забуття.

До наших днів залишилося те, що свого часу врятували Прушинські ─ два крила: найстаріше східне з круглою вежею і шатровим дахом та південне з галереєю, схожою на таку ж у Вавельському замку у Кракові. З північно-східного боку замку розташована одноповерхова господарська споруда.

Поморянський замок ─ пам’ятка архітектури національного значення (охоронний номер 427 у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України) сьогодні перебуває в жалюгідному стані й потребує нашої нагальної допомоги!

Підготувала Анна Новик.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...