Теодор ДЯКІВ: Я розумію все буквально: якщо БЮТ протидіє корупції, то він сам нею не займається

  «Мене не влаштовує позиція тих членів фракції БЮТ, які представляють об’єднання підприємців «Крок»

 

– З 1998 року, з моменту її створення і до 3 січня 2006 року, я був у Партії „Реформи і порядок”, яка пропонувала мені місце у своєму виборчому списку на виборах у міську раду. Проте я від нього відмовився, оскільки керівництво партії, зокрема тодішній лідер Львівської обласної організації ПРП Тарас Стецьків не підтримало мого намагання впорядкувати тарифи у Львові. Хоча Зеновій Сірик був секретарем ради при Любомиру Буняку і міг би серйозно вплинути на вирішення того питання ще тоді, у першій половині 2004 року. Але цього не сталося. І тому у списку ПРП я йти не захотів.

Що таке «Наша Україна», Народний союз „Наша Україна” у Львові, я знав ще тоді – по справі Буняка. Коли депутати усунули Буняка з посади мера, вони почали займатися тим самим, що і Буняк і, можливо, ще в більших масштабах і ще більш цинічно. Я це говорю абсолютно переконливо, тому що в мене є на це докази. Тобто відбувалося порушення законодавства, земельний і майновий дерибан, і це все було характерно для Народного союзу. Вони теж пропонували мені, щоби я йшов їхнім списком, але я відмовився.

Пропонувала мені місце у своєму списку і «Пора», з цим до мене звертався тодішній керівник обласної організації «Пори» Андрій Рожнятовський. Я не скажу, що я мав якісь погані уявлення про «Пору», але була все-таки партія на стадії формування, якщо порівнювати з БЮТ. Тому йти на вибори з ними не захотів.

Що стосується БЮТу, то я мав давні і добрі стосунки зі Степаном Курпілем. Ще в 2001 році я розмістив у «Високому Замку» два матеріали, за що газета мала великі неприємності від генерала Рябошапки, який в той час керував податковою міліцією. Ми зустрілися з Курпілем в редакції «Високого Замку», коли я там перебував по справі, яка стосувалася Сірика. Саме в той час  з’явилася інформація, що БЮТ набирає добровольців або безпартійних, якось так. Таким чином, з тих пропозицій, які у мене були – від ПРП, Народного Союзу і «Пори» – я вибрав БЮТ. І не жалкую, що вибрав БЮТ, і не жалкував ніколи. Я це вже не один раз підтверджував і навіть  після того, як мене виключили з фракції. БЮТ має хорошу фракцію у міській раді, але погане керівництво, що і підтвердив візит Юлії Тимошенко до Львова 22 лютого. Якби БЮТ мав хороше керівництво у Львівській міській раді, цей візит Тимошенко закінчився би абсолютним успіхом, а не абсолютним провалом.

 

– Мене не влаштовує позиція тих членів фракції БЮТ, які представляють об’єднання підприємців «Крок». З двох основних моментів. По-перше, «Крок» зацікавлений у земельних ділянках. Це є природно, тому що там є бізнесмени, яким треба будувати. Але їхні інтереси розходяться з інтересами, позицією і лінією партії. Тому що якщо Юлія Володимирівна неодноразово заявляє, що наші фракції в містах отримали вказівку голосувати тільки за аукціонний продаж землі для того, щоб не було оцього земельного дерибану і для того, щоб зменшити рівень корупції, що я також підтримую, то у Львівській міській раді практичне голосування 28 грудня минулого року, 25 січня цього року і в тому числі оця остання заява щодо врегулювання питань у сфері землеустрою та містобудування, яка голосувалася, коли Юлія Володимирівна сиділа в кабінеті Андрія Садового, 22 лютого, це є все розходження з позицією партії. Тож те, що говориться в Києві, це не робиться у Львові. Тому що є інтереси підприємців, в першу чергу «Кроку». Ось це основне таке протиріччя, якщо говорити про речі, які мають резонанс у суспільстві. Адже те, що поведінка фракції БЮТ у Львівській міській раді суперечить лінії Блоку, завдяки засобам масової інформації стає відомим не лише у Львівській області, а й у суміжних областях і формує настрої і симпатії виборців.

 

 

– На засіданні фракції я всі питання ставив у вересні, жовтні і в листопаді. Тому що вже тоді була сформована позиція Блоку Юлії Тимошенко у місцевих радах стосовно тарифів, майна територіальних громад і землі. Ця позиція була сформована і її треба було реалізовувати. На жаль, у Львові по усіх цих трьох питаннях робота або не велася, якщо говорити про тарифи, або, якщо говорити про тарифи і майно, вона велася всупереч лінії партії. І на це можна надати багато різних доказів, зокрема, як по цих питаннях у міській раді голосувала фракція БЮТ. Ці докази при потребі можуть бути використані в суді. Щоби колись не виникло питання про позбавлення мене депутатського мандата, хоча я чомусь думаю, що так питання стояти не буде.

 

 

– Є керівництво фракції і є група депутатів, на яких «Крок» має вплив. «Крок» – це п’ять чоловік, але впливових людей. І цей вплив здійснюється в різні способи. Наприклад, депутату дають можливість „зліва” заробити якусь суму, що на декого діє як наркотик. Є люди, які звикають до наркотика з ходу, з першого разу виробляється звичка, і вони хочуть ще раз отримати це задоволення.

Крім того, на фракцію БЮТ чиниться тиск з боку обласного керівництва, що було яскраво видно під час обрання голови фракції, тоді – Романа Федишина. У режимі відкритого голосування його підтримали 12 депутатів, хоча обласне керівництво тиснуло на нас, щоби ми обрали іншу людину. А при таємному голосуванні Федишина підтримали 19 чоловік. Виходить, що 7 чоловік з 25 не змогли відкрито висловити свої переконання. Щось їх спонукало до того, що відкрито вони голосували в один спосіб, а таємно – в інший.

Це я щодо демократичних завоювань. Тому що демократичні завоювання треба починати з поведінки членів «Батьківщини» та усіх інших партій, а також безпартійних, які входять в БЮТ. Бо якщо ми не будемо починати звідти, а будемо говорити гарні гасла, а діяти так, як і інші фракції, то народ дуже швидко це розкусить. Якщо двоє людей про це знає, то знатимуть і решту, це відомі речі. Я розумію все буквально: якщо БЮТ протидіє корупції, то він сам нею не займається.

 

 

– Ви знаєте, якщо говорити про Буняка, то його треба було відправляти у відставку. Не з тих причин, що він був корупціонер, хоча ми можемо згадати «Енергоінвест», монтаж парогазової установки і засновників цієї фірми. Можемо згадати і одкровення Буняка: як мер може жити за 700 гривень заробітної плати, хоча отримував він далеко не 700 гривень. Ну і потім були ж обіцянки, що він заробив вже достатньо коштів, коли будував нафтопровід Одеса-Броди, і що він може попрацювати на місто. Отже, не треба робити таких заяв і не створювати «Енергоінвест», і тоді можна критикувати депутатів.

А взагалі в мене до Буняка як до мера міста є дуже чіткі претензії. Він порушував законодавство, він з ним не рахувався. Він відверто, відкрито говорив, і в мене є ці заяви, що «я можу робити те, що хочу». І це не була якась фраза, вирвана кореспондентами, або жарт. Він дійсно робив те, що хотів. Плюс же Буняка був у тому, що він був прямий і відкритий. Він не був здатний до маніпуляцій і якихось інтриг. Але ж вимоги до мера – це не лише якісь людські якості. Це і професійність, визнання законів України і Конституції на території міста.

Мушу сказати, що я теж брав участь у відставці Буняка і діяв з тих міркувань, які я щойно висловив. І якби мені довелося ще раз бути у такій ситуації, я би вчинив так само. Інша справа, що ті депутати, які, відправивши Буняка у відставку, отримали владу, скористалися нею ще гірше.

Якщо ж говорити про рівень корупції у міській раді, то він їй властивий вже давно і, по-моєму, він зростає від каденції і до каденції, і це є традиційно. І передусім тому, що наше суспільство не звертає уваги, скажімо, на те, на яких машинах їздять депутати і не питає, де вони взяли на них гроші. В суспільстві сприймається як норма, що якщо ти депутат, то тобі гроші самі принесуть за те, що ти щось підписав, дозволив, проголосував. Тобі просто так дали гроші. А не дали, то ти не проголосував. Тобто це є ті традиції в депутатській діяльності, і не лише в місті Львові, які треба нещадно ламати, випалювати вогнем. Щоби забезпечити стійку тенденцію до зменшення корупції.

Оскільки ніякої протидії цьому немає, то нічого дивного немає у тому, що депутати різних фракцій знаходять спільні рішення на потрібному ґрунті.

 

 

– І зараз триває. Однозначно. Візьмімо ухвалу про врегулювання земельних питань, землеустрою і землекористування у місті Львові. У ній написано: встановити, що вільні земельні ділянки підлягають продажу виключно на конкурентних засадах відповідно до стратегічного плану розвитку міста Львова. У нас є план стратегічного розвитку міста Львова? Немає, його треба розробити, і це депутати планують зробити лише до 1 червня 2007 року. Наступні пункти цієї ухвали: виготовити технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж міста, яких немає, створити генеральний план розвитку міста, розробити програму приватизації, положення про оформлення купівлі-продажу земель, методику і оцінку визначення стартової ціни на землю.

Поки всього цього не буде зроблено і створено депутати пропонують відмовитися від аукціонного продажу землі. Але поки це все буде зроблено, то у Львові вже не залишиться вільної землі. Неспроста 22 лютого, через кілька годин після прийняття цієї ухвали на сесії міської ради, Юлія Володимирівна дала оцінку цій ухвалі як такій, яка нікого не влаштовує і яка просто і відверто затягує процес продажу на аукціонах землі. А положення про аукціони у нас є, і якщо воно комусь не подобається, то у нього можна внести корективи.

Оцей документ – це є спроба відтягнути вирішення питання до того моменту, коли депутатська каденція закінчиться, коли вже все, що ласе у Львові буде продано, а те, що залишиться, воно вже, може буде нікому не потрібне.

 

 

– Звичайно, її продають за хабарі. Це називається надати в оренду терміном на п’ять років для будівництва. Що це за формулювання? Що, коли побудують об’єкт, то через п’ять років цей об’єкт заберуть?

 

 

– Достатньо подивитися порядок денний сесії, там таких питань є десятки.

 

 

 

– Мені важко визначити, чи він спроможний протидіяти. Але я можу сказати, що він не зацікавлений це робити. Тому що є низка питань, які потрібні самому Андрію Івановичу.

Якщо говорити про відому фірму «Епіцентр», то її власники, які згодом стали чи не найбільшими спонсорами святкування дня міста, отримали декілька гектарів землі, кожен з яких в цьому районі коштує не менше 300 тисяч доларів. Так, у цьому районі були продані земельні ділянки за ціною 315 тисяч доларів за гектар. А якщо подивитися, скільки вони дали коштів на проведення дня міста, то вийде дуже великий розрив. Логічно було би продати цю землю за реальну ціну, і частину коштів віддати на проведення дня міста, а іншу частину, якої ніхто не побачив, направити на потреби міста – на виконання плану соціально-економічного розвитку на цей 2007 рік. Це було би по-господарськи і відповідно до закону.

Але чомусь мерові потрібно мати такого спонсора і якихось інших спонсорів за якісь інші домовленості. Ясно, що йому потрібно, щоби депутати проголосували за такі речі. А у них є свої інтереси у фракціях. Відповідно, є домовленість.

Поки що я не бачу найменших підстав говорити, що мер міста реально використовує свої можливості і виконує свої зобов’язання, щоби упорядковувати стосунки бізнесу з міською владою. У тому числі в питанні використання землі. Бо це найбільш вартісне питання.

 

 

– Звичайно, в різних фракціях є їхні представники. І якщо говорити про корупцію у будівельному бізнесі, достатньо приспустити завісу над питанням виділення земельних ділянок під будівництво житла. Умовою виділення цих ділянок є те, що фірма, яка будує житло, надасть двадцять або десять відсотків квартир в розпорядження міського голови для забезпечення черговиків соціальним житлом. Але зразу очевидним стає те, що будинки, які зараз будуються і де квадратний метр коштує 1200 і більше доларів, не можуть бути використані для надання житла черзі, яка формувалася 20-30 років тому. Логічніше було би продати ці елітні квартири і за ці кошти побудувати соціальне житло по собівартості будівництва – за ціною 400 доларів за квадратний метр, і тоді таких квартир можна було би дати черговикам втричі більше.

 

Тому що, вибачте, елітне житло – це елітне житло, і не може бути якийсь поверх чи якесь крило чи частина крила соціальним житлом, а решта – елітним. Починаючи з планування, матеріалів, високої стелі, обладнання і такого іншого. Тому краще просто продати земельну ділянку, і тоді частина прибутку, яку зараз отримують будівельні компанії, буде отримувати місто, і на цю частину прибутку воно буде будувати соціальне житло за реальною вартістю. Тоді у нас буде в два-три рази більше соціального житла. І це буде прозоро.

Але в нас робиться інакше. У нас цю квартиру в елітному будинку дають черговикам і інколи, м’яко кажучи, у непрозорий спосіб.

 

 

– Першим пунктом виборчої кампанії Садового було те, що буква закону повинна дотримуватися свято, інакше не можна організувати роботу влади. Це перший пункт з десяти у його програмі. Але це виборча кампанія. У нас так звикли, що на виборах говорять одне, а роблять зовсім інше, і ніхто цієї ганебної традиції не хоче міняти.

Візьмімо ще й такий  пункт з програми Андрія Садового: викорінення хабарництва і безвідповідальності у міській раді – завдання номер один міської влади. Тільки за ці фрази я міг би висунути вісім, десять звинувачень по різних темах щодо роботи мера. Адже це є невиконання передвиборної програми, це є порушення присяги мера. Тому що він давав присягу служити громаді, міським мешканцям.

Або інший пункт: лише дотримуючись букви закону і строгого контролю над чиновниками можна налагодити роботу влади. Все це правильно, але чи робилися ці дві речі?  

Якби вони робилися, то на все решту – тепло у квартирах, освітлення вулиць, безпека – можна не звертати уваги. Звичайно, усе це все потрібно, але коріння усіх проблем у місті лежить у першому пункті – викорінення хабарництва і безвідповідальності у міській раді.

На соціальні проблеми потрібні гроші, а вони є в пункті про дотримання закону і викорінення хабарництва та безвідповідальності у міській раді, і вони втрачені тому, що цей пункт не виконується.

Ще один пункт програми Садового: місто має раціонально використовувати бюджетні кошти і створити чесні умови для розвитку бізнесу. «Епіцентр» – це що чесні умови? І не один «Епіцентр». Це всім відомо, це не є якась секретна інформація, яка відома тільки депутатам. І люди, які читають газети і дивляться телебачення, все розуміють. І тому я не знаю, які будуть програми у кандидатів чи то в мери чи то до міської ради перед наступними виборами.

Ось дивіться: оберемо чесність і відповідальність. Це хто – НСНУ. БЮТ, відповідно, планував боротися із корупцією та нехтуванням законністю, по землі він був за забезпечення чесного продажу через аукціони земельних ділянок.

Однак те, що робиться нині БЮТом, «Нашою Україною» та Садовим входить в пряме протиріччя з тим, що говорилося ними перед виборами.

 

 

– Я мав ці документи, і я їх віддав. Але не Юлії Тимошенко, вона і без того була зайнята. Пів шостої ввечері я мав ці документи, і в них йшлося про те, що робота міської ради і зокрема фракції БЮТ має суттєвий вплив на симпатії виборців. І йшлося в тому контексті, що робота фракції БЮТ за встановленими партією пріоритетами – земля, тарифи –  на мою думку, не лише не відповідає передвиборним обіцянкам БЮТ, а й суперечить їм. Далі я написав: прошу ознайомитися з певними документами і зробити висновки.

 

Пів шостої БЮТ був уже в лежачому становищі. І коли я говорив з Курпілем і з Деньковичем, то показав їм ці документи, де доводилося, що це є ніякі вигадки і що я це говорив, починаючи з моєї заяви про призупинення перебування у фракції БЮТ до моменту, коли БЮТ почне виконувати свої передвиборні обіцянки. Але я не встиг призупинити членство, мене на другий же день виключили з фракції.

Це є справа фракції. Якщо вони захочуть, то повернуть мене у фракцію. Але повернення може відбутися лише за умов визнання своєї помилки і зняття догани з Кардашевського, якому дали безпідставну догану за те, що він голосував проти мого виключення з фракції. Також я повернуся у фракцію лише за умови зміни голови фракції, і що найголовніше – повернення роботи фракції на виконання передвиборних обіцянок.

Я думаю, що в частині тарифів, обґрунтування завищених тарифів, фракція уже працює. Якщо мені дзвонять в неділю і цікавляться цими питаннями, то це означає, що фракція у цьому напрямку працює. І це говорить, що зміни всередині фракції відбуваються. Але зміни керівництва фракції БЮТ ще не було.

Я хочу підкреслити, що визнання своєї помилки щодо мене більше потрібно самій фракції, ніж мені. Я не маю якихось цілей, яких я мусив би досягнути за участю фракції. Без фракції я, як депутат, працював і працюю так, як я вважаю за потрібне, виконую передвиборні обіцянки і програму БЮТ тому, що вона відповідає моїм уявленням того, що повинен депутат робити у міській раді.

Я з абсолютною більшістю людей з фракції БЮТ маю нормальні і навіть дружні стосунки, а з керівництвом вони напружені. Щоправда, не ворожі. Вони не можуть заперечити той факт, що я правильно ставлю питання, але кажуть, що я це роблю занадто гостро, а треба м’якше. Навколо цього йде дискусія. «Так, ми знаємо, але може ще не сьогодні, може завтра ми почнемо це виконувати», – кажуть вони. А я їм говорю: шановні, ми тридцять процентів робочого часу вже використали з цієї каденції. І відкладати на пізніше те, що ми обіцяли в лютому, я вважаю неправильним.

 

 

– Це лише один мій суд проти міської ради. І я суджуся тому, що вважаю, що ганебно, коли політичні партії з формулюванням за значні заслуги (так написано в ухвалі) перед мешканцями отримують об’єкти комунальної власності нібито за ціною двадцяти відсотків від її власності, а реально – за 5-7 відсотків. Я вважаю, що це цинізм – з таким формулюванням прийняти ухвалу для наших любих партій і депутатів. А любі партії, як виявилося 22 лютого, 15 років не втручалися у формування тарифів, хоча це не лише право партій і депутатів, це їх обов’язок контролювати теплопостачальні підприємства через виконавчі структури. Тому що вони їм підзвітні, підконтрольні і підпорядковані. Саме депутатам. Якби в нас були нормальні депутати, в нас би ніякий мер не дозволяв би собі таке, як робив Буняк чи, наприклад, Садовий. Та й які там значні заслуги партій. Виходиш на вулицю і зразу бачиш ці значні заслуги.