Делегація Львівської обласної ради, а також голови Сколівської і Стрийської районних рад побували на День Державного прапора та на День Незалежності України в Луганській та Донецькій областях, зокрема у Сєверодонецьку, Станиці Луганській, Щасті та в інших населених пунктах. Про враження від поїздки розповідає учасниця делегації, депутат Львівської обласної ради Тетяна Бей.
Якою була мета Вашої поїздки на передову?
Метою нашої поїздки було передати учасникам АТО необхідні речі та вітання з рідної Львівщини із Днем Прапора та Днем Незалежності, а також робочі зустрічі із органами місцевого самоврядування, працівниками військово-цивільних адміністрацій. На передову ми привезли багато питної води, продуктів, листів і дитячих малюнків а також українську символіку. 80 військовій десантно-штурмовій бригаді ми подарували машину Mitsubishi L200,яка дуже потрібна для роботи у гарячому секторі.
Чи відчули Ви святкову атмосферу на День Прапора та на День Незалежності?
Дуже урочистим було святкування Дня Прапора на головній площі Сєвєродонецька, коли губернатор Луганщини піднімав державний стяг разом із Аліною Гуртяк – донькою Героя України Юрія Гуртяка, який загинув під час конфлікту в Донбасі. Були тут присутні керівники області, представники Збройних Сил України, Національної гвардії, МВС, учасники антитерористичної операції, громадські активісти і волонтери.
Як виглядають ті території і які настрої серед місцевого населення?
Ми були у селі Мілове, Луганської області – це крайня точка на кордоні України і Росії. Унікальність цього села в тому, що через дорогу співживуть українці і росіяни, бо кордон проходить через дорогу в селі. Працюють мешканці і з одного і з другого боку, переходячи дорогу, їхні діти навчаються і з одного і з іншого боку.
Згодом губернатор Юрій Гарбуз розповів, що 75% мешканців Луганщини не виїжджали за межі області. Це і визначає вплив на їхню свідомість телебачення і радіо, якщо інших вражень нема. Тішить те, що попри таку закритість, більшість мешканців налаштована проукраїнськи, хоча зустрічаються і проросійські настрої.
Мілітарний стан і близькість до зони військових дій відчувається у повітрі. Я вперше побувала у цих краях. Дуже сильні емоції викликало перебування на передовій на кількох блокпостах, коли побачила на свої очі життя і побут наших військових у бліндажах, дитячі малюнки і маленькі образочки на стінах.
Що із побаченого Вам запам’ятається на все життя?
Враження від побаченого у цих двох областях таке, що там життя зависло на рівні 30 років тому. Старі пошарпані будівлі. Села виглядають дуже бідними, а вікнах деяких будинків забиті клейонками. Стає дуже сумно, коли таке бачиш. А найгірше, коли думаєш, що у цих будинках ростуть малі діти.
Візуально велика різниця із нашими селами і населеними пунктами. На жаль, існує велика різниця і у свідомості. Вони майже нічого не знають про те як ми живемо. Радіо і телебачення нав’язує їм стереотипи про загрозу із Заходу. Вважаю, що наша держава повинна проводити там активну інформаційну політику. Слід показувати життя на західній Україні, нашу культуру, робити обмін лікарями, вчителями, журналістами. Нехай їхні спеціалісти приїдуть до нас подивитися, як ми вчимо мову, культуру, щоб їх журналісти показали по телебаченні свої програми про інше життя в Україні, аніж те, яке вони звикли бачити через рафіновану російську пропаганду.
Знаємо, що Ви постійно допомагаєте воїнам АТО, чи плануєте надалі допомагати і як саме?
Так, звісно. Я тривалий час допомагаю бійцям батальйону Київська Русь і буду продовжувати це робити, бо переконалася, що це дуже важливо. Коли ми зупинялися на блокпостах, то я виходила до військових, розмовляла з ними, давала їм продукти і державну символіку. На одному пункті пропуску солдат попросив тушонку. Від цього прохання у мене сльози виступили на очі, бо я відчула що нашим військовим бракує державної підтримки, і добре, що є волонтери.
Планую також активно працювати як депутат обласної ради. Наприклад, ми запланували поставити усім військовим із Львівщини, які загинули в АТО на місцях їх загибелі пам’ятники. Наразі два таких уже встановили.
Що прогнозуєте на майбутнє для цих поруйнованих війною територій?
Працюючи в комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, туризму, духовного відродження та засобів масової інформації, думаю, що в умовах, коли держава не завжди належним чином захищає свій інформаційний простір і не дуже ефективно бореться за свідомість місцевого населення на Сході, наш громадянський обов’язок сприяти всіма засобами українізації населення цих двох областей. Забезпечити їм доступ до правдивої інформації і преси. На День Незалежності в Луганській області запрацювало радіо «Галичина» з Львівщини і тепер місцеві мешканці отримають доступ до українського контенту, музики, мови і правдивих новин. Ще хочемо зробити там телебачення. А результат, не забариться. Вони почнуть по-іншому думати і працювати, більше старатися для розвитку своєї місцевості, дбати про освіту і науку, мову і культуру, а це головне. А з таким свідомим населенням ми побудуємо міцну і незалежну Україну.
Розмову вела Дарина Анатолійчук.
