Слухай онлайн
Історія

Від Львівщини до Миколаєва: підпільники ОУН на Півдні України

На початок 1950-х років радянські органи державної безпеки цілком усвідомлювали, що ОУН намагається поширити свою діяльність на терени Наддніпрянської України. Відповідно, усі вихідці із Західної України, які в силу тих чи інших обставин опинилися «за Збручем» опинялися одразу під підозрою у антирадянській діяльності. Про ОУН на Миколаївщині у 1950 роках спеціально для ГалІнфо розповідає кандидат історичних наук – Юрій Щур

Так 5-им відділом УМГБ Миколаївської області у 1951 році був узятий у агентурну розробку виходець із Дрогобицької області Василь Поглод, 1929 р.н., уродженець с. Кологори Новострілищанського району Дрогобицької області (тепер у Жидачівському районі Львівської області), який працював бетонником в УНР-605 у м. Миколаїв.

В процесі перевірки Поглода були отримані дані про те, що він у 1948-1949 роках, навчаючись у Львівському педучилищі (тепер – Педагогічний коледж ЛНУ ім. І. Франка) підтримував зв’язки з членами ОУН й за їх завданням поширював у Львові антирадянські листівки за що й був виключений з училища.

За рахунок перлюстраційного контролю кореспонденції було встановлено, що після прибуття до Миколаєва Поглод багато листувався із знайомими із Західних областей УРСР, а також знайомими, що перебували у Червоній армії. У листах, які потрапили до рук МГБістів, він в основному критикував радянський устрій. Також із перехоплених листів стало зрозуміло, що Поглод у Миколаєві подружився з багатьма земляками, які розділяли його антирадянські погляди.

Для перевірки даних на Поглода, які вже були в МГБ, та з метою подальшої розробки, 5-им відділом серед його найближчого оточення був завербований секретний інформатор «Ткачук», який проживав з ним у одній кімнаті. Виконуючи завдання МГБ, «Ткачук» повідомив, що Поглод серед робітників УНР-605 будівельного батальйону №44 проводить антирадянську агітацію, вихваляє ОУН та оунівців, критикує компартію та уряд, а також поширює інформацію щодо майбутньої війни між США та СРСР. Відповідно, Поглод акцентував увагу на тому, що Радянський Союз цю війну програє.

Крім того, «Ткачук» повідомив, що об’єкт розробки після закінчення строку договору на роботі в УНР-605 має намір повернутися на Західну Україну й влаштуватися на навчання, в іншому випадку – налагодити зв'язок з ОУН й піти у підпілля.

З метою попередження активної антирадянської діяльності Поглода, він був заарештований. Під час обшуку була вилучена групова фотографія, на якій він був сфотографований з «націоналістичним значком «Тризуб» та ряд листів, які він отримав від однокурсників по Львівському педучилищу.

На допитах Василь Поглод підтвердив дані щодо проведення ним антирадянської агітації серед робітників УНР-605. Також розповів, що з 1941 року постійно читав націоналістичну літературу й під її впливом став прихильником ідеї створення самостійної України. Підсилювались ці враження діяльністю ОУН.

До націоналістичного підпілля Василь Поглод був залучений влітку 1949 року кущовим провідником Іваном Коцінським («Дем’яном»), отримав завдання організовувати роботу серед учнів училища. До складу створеного підпільного осередку тут, за даними Поглода, входили уродженець с. Коросне Перемишлянського району Львівської області Остап Білецький та уродженці с. Грусятичі теперішнього Жидачівського району Львівської області Зеновій Коровець й Лев Гузар (усі троє – 1930 р.н.). Серед іншого, учасники групи поширювали оунівські листівки й агітували молодь не вступати до комсомолу.

За даними МГБ, керівником групи був Поглод, який тримав безпосередній контакт із «Дем’яном», інформував його про діяльність групи тощо. Разом із тим, у спогадах Білецького зустрічаємо дані, що керував групою Коровець. Сам же Остап Білецький про свою діяльність в підпіллі згадував так: «Тримав зв’язки з партизанами вже УПА, так. Вони мені доставляли літературу підпільну, брошури, листівки. Купа листівок! З буханцем хліба в мішку пхав там ті листівки, віз до Львова і у Львові ми ті листівки розкидали по вулицях, розумієте»…«Мали зв’язок з інституту торгово-економічного. Там близько є до педучилища»…«Було таке шо довелось на канікули треба було перенести штафетку, припустим в село Ушковичі. Ну шо ж, вдівся так як сільський пастушок, ту листівку в кишеню, так, і до Ушкович пішком. Там віддав ту листівку тай все».

Остап Білецький

Після закінчення навчання у 1950 році Білецький, Коровець та Гузар були призвані до Радянської армії. Василь Поглод після виключення з училища через підозру у зв’язка з ОУН, у грудні 1949 року переїхав до села Кологори, де продовжив співпрацю з підпіллям, яка тривала до самого його виїзду до Миколаєва. У лютому-березні 1950 року Поглода регулярно відвідували Коровець та Гузар, які розподіли про діяльність групи та отримували листівки для поширення.

Тут же, в цьому селі, через свого брата Богдана, Василь Поглод встановив зв’язки із кущовим провідником Іваном Горбатим («Сірком»). Від нього брати, зокрема, отримали обріз німецької гвинтівки й зберігали його у себе вдома. Вже під час слідства Василь надав інформацію, що його брат від підпілля мав завдання ліквідовувати осіб, яких підозрювали у зв’язках з радянськими органами держбезпеки. Пізніше МГБ заарештує Богдана Поглода як керівника осередку ОУН с. Кологори.

Справа ж самого Василя «розкручувалася» для отримання максимальної інформації про його діяльність, виявлення співучасників, а особливо в напрямку виявлення можливих каналів зв’язку підпілля ОУН Західної України із націоналістами Миколаївської області.

По різному складалася доля фігурантів розробки Василя Поглода. Кущовий провідник «Дем’ян» загинув, потрапивши у засідку, прикриваючи відхід підпільників. Кущовий «Сірко» загинув 28 лютого 1953 року.

Дані на учнів педучилища, які перебували у Радянській армії, були передані органам контррозвідки МДБ. Лев Гузар та Зеновій Коровець були засуджені й отримали 25 років таборів. Відомо, що Коровець відбував покарання у 1952-1956 роках, активний у патріотичному вихованні молоді. Остап Білецький був засуджений Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 30 жовтня 1952 року до 25 років таборів з обмеженням у правах на 5 років. Етапований до Хабаровська, Росія. Термін був зменшений 24 вересня 1954 року до 10 років. Відповідно, 10 липня 1956 року звільнений, повернувся до рідного села. Активний у національному відродженні, був заступником голови районної організації Руху, активний у Братстві ОУН-УПА.

Юрій Щур, кандидат історичних наук (м. Запоріжжя)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...