Слухай онлайн
Спорт

Віталій Кільчицький: Викинули з машини мої речі і сказали іди лікуйся

В біатлоні тривають «літні канікули». Спортсмени готуються до головного старту кар'єри - Олімпійських Ігор, що відбудуться вже наступного року в Пхьончангу. Та є людина, яка ще три місяці тому робила такі дива в естафеті, що сам «кулеметник» - Сімон Едер міг позаздрити 17-ти секундній «стійці» Віталія Кільчицького!

Зараз Віталія немає ні в заявці команди на підготовку до Олімпіади, ні в заявці команди-«Б». З цього приводу біатлоніст збірної України дав відверте інтерв'ю.

— Нещодавно оголосили склад команди на наступний сезон: тебе немає ні в складі, що готуватиметься до Олімпійських Ігор, ні в заявці команди-«Б»...

- Мені сказали, що контракт зі мною не підписують. Чому? Бо я посварився з тренерами. Вони сказали, що я - якийсь неадекватний. І виходить, через ту сварку мене не хочуть брати в команду, хоча ми посварились лише 15 хвилин...

— Після етапу в Рупольдингу сезон для тебе закінчився. Як це сталося?

— В Рупольдингу ми бігли спринт, я зайняв там 47-ме місце, то в персьюті мав би нормальні шанси в залікову зону потрапити, а мені кажуть: «Тренуйся до Антхольцу, персьют не біжиш». Потім ми в Австрії готувались до етапу в Антхольці. Тренери сказали: «Ні, ти там естафету не біжиш, ти біжиш 20-ку (індивідуальну гонку, - прим. Sport.ua) і їдеш на чемпіонат Європи». На чемпіонат світу вже тоді мене не хотіли брати - хотіли Жирного брати. Якби Жирний хоч щось показував, а то він не набрав ні одного очка, а в мене - 39 очок - то є різниця? Я розумію, що Жирний рік-два тому, коли була Бєлова, трішки там бігав - без проблем. Через ту сварку мене і вивезли з змагань...

— Через що посварились?

— Тому що мене не хотіли ставити в Антхольці в естафету, а хотіли ставити Жирного. Тоді я задав питання: «Чому ви замість мене ставите Жирного, який ні одного очка на Кубку світу не набрав?», на що вони мені відповіли: «Ми так вирішили. Ти нормально біг, тепер ми хочемо його випробувати».

Ви розумієте, що ми за кожну естафету десь дві тисячі доларів заробляємо. Ми бігаємо за 10 тисяч гривень, а Жирному платять десь під 35 тисяч гривень - то є різниця? Я бігаю за 10 тисяч, а він за 35 тисяч - Жирний результатів не показує, а я - показую. Я кажу, мовляв, дайте мені заробити хоч на цих естафетах... В такому плані в нас вийшла ця сварка, і після того вони вирішили, що я дуже сильно мудрий, неадекватний, бо я такі питання задаю, а маю сидіти тихо...

Тренеру в збірній дають три тисячі доларів, уявляєте? І він вирішує: чи Кільчицький буде бігати, чи не буде. Він прийшов на рік часу і вирішує, чи бігати мені. Я до нього бігав 15 років, і майже кожного року змінювався тренер, а він мене виганяє...

— Що відбувалось далі?

— Далі мені сказали поїхати в Буковель на два дні - готуватись до чемпіонату Європи. Я подумав, що добре. Якщо хочете, щоб я два дні в Буковелі потренувався, заспокоївся і їхав на першість Європи... Висадили мене десь в Мукачево, викинули з машини всі мої речі, сказали: «Який чемпіонат Європи? За тобою тато приїде, забере тебе. Іди лікуйся в психіатра!». Я пішов, полікувався, походив до психіатра, поговорив з ним. Він мені сказав: «Нічого там немає, в тебе нормальний стан, ти адекватно задав питання і хотів отримати відповідь. Просто тобі її не дали і в тебе вийшов збуджений стан...».  

— Назад в команду Вас не хочуть брати вже?

— Не хочуть брати! Я то хочу бігати... Кажуть: «Ми тобі гвинтівку в руки боїмося дати». Хоча я їм не погрожував. Ми посварились 10-15 хвилин, бо я хотів на питання почути відповідь, і на тому все закінчились. А вони кажуть: «Ні-ні, в тебе нервові зриви можуть бути...».

Ви ж зрозумійте, що вони довели мене до того нервового зриву, бо не могли дати відповідь. Я - одинак. В мене ні тренера немає, нікого, щоб за мене хтось постояв - от і все. Довели мене до такого стану, що я навіть говорити з ними адекватно не міг.

— Як я розумію, Вас навіть в команду-«Б» вже брати не хочуть?

— Взагалі нікуди! Кажуть, щоб йшов в лижні гонки. Я і кажу їм: «Може мені ще в шахи піти грати, через те, що ви так захотіли?» Говорив з Бринзаком, то він казав: ти - неадекватний, тобі не можна в руки гвинтівку давати... всі проти тебе!». Питаю: «Хто проти?» - «Тренери». Далі йду до тренерів - вони кажуть, що «всі «за», але то Бринзак все вирішує», підходжу до Бринзака, а він каже, що «то все тренери вирішують», - ось так один на одного все скидають.

Роблять з мене дурня, наче я щось їм винен, щось на них говорю... Я ж порівнюю цю ситуацію: є спортсмен, який біжить, а є спортсмен, який не біжить - як можна ставити того, який взагалі не біжить в естафету на Кубку світу? Місце в естафетній четвірці треба якось заслужити. Я йшов до того, щоб потрапити з Кубку IBU в основну команду, а потім ще в естафету п'ять років - для того, щоб брати участь в естафетах. І вважаю, що нормально виступав на них...

— Так. В тому ж Рупольдінгу Ви провели близкучий етап в естафеті, пройшовши обидва вогневі рубежі «чисто», а стрільбу стоячи відпрацювали за 17 секунд! Можна сказати, що 4-те місце команда здобула завдяки Вам...

— Так, і воно ось так потроху йшло. А взяти, і після Рупольдінгу відправити в психлікарню - чи нормальні це люди?

— Хто ж насправді закрив Вам дорогу в збірну?

— Я зрозумів, що то все Бринзак, бо я був написав, які гонорари тренери отримують, а ми, спортсмени, за 300 баксів бігаємо - то нам треба і «хімії»... в мене була вже на межі розлучення жінка, то казала: «Ти своїми змаганнями доведеш себе, тебе ніколи вдома немає, гроші вкладаєш, вже основна збірна України - ні берега, ні краю не видно...».

А екс-росіянам дають по тисячі баксів, навіть ще... ну, 1500 доларів вони десь мають. То я розумію, що вони себе вільно почувають, бо за них все вирішують: всі білети додому, перельоти. Кожен збір, наприклад, ми літом тренуємося 15 днів, на 5 з яких вони летять в Росію - в 500 доларів їм обходиться дорога - то вони їм всі квитки без проблем оплачують. А мені поїзд Львів-Київ не можуть оплатити 400 гривень. Кажуть: «Ні, ми не маємо грошей...», - це та маячня, яка довела мене до такого нервового зриву.

Біатлон - ніби розкручений вид спорту, а якщо у спортсмена запитати: «Де ти спиш? Чи можеш відкласти грошей?», то з цими затратами: на вітаміни, протеїн, на відновлення, - не факт.

— Чи розглядаєте Ви можливість переходу в іншу збірну, якщо вже така ситуація склалася?

— Розумієте, потрібне громадянство. Треба, щоб хтось цим займався. Хотілося б бігати ще, але куди йти? Зайти за якусь збірну Польщі, наприклад, але треба громадянство. Рік-два пройде і я вже буду віковим. Кому я буду потрібен в 30 років? Якби мені було десь 23 роки - я перейшов би... А так, просто поїхати на пару років. (Після паузи). Хочеться за Україну виступати! Я - патріот. Але мені поставили такі рамки, що зарплати не дають, того не дають, в команду «Б» не ставлять... Кожного ранку в шостій годині прокидаюся - мені якісь змагання, збори сняться. Зараз в такому стресі, що не знаю взагалі, куди йти і що робити.

Sport.ua

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...