Слухай онлайн
Cуспільство

Як заповнити пустку розміром з Бога

Ви коли-небудь намагалися дати відповідь на запитання, чи існує зв’язок між гаджетами і коханням? І чому, відчуваючи смуток чи самотність, ми прямуємо до холодильника, завантажуємо з Інтернету модний фільм чи купуємо дорогий телефон?
Фото - Михайло Пузюрін
1/1

Чи є щось спільного з вищеназваним і потребою людини віднайти споріднену душу? Або хоча б нового партнера на певний проміжок часу? І чи взагалі потрібен нам хтось, аби почуватися сповненим щастя і радості? Відповіді на ці та безліч інших питань шукав львівський майстер йоги Едуард Голяк. Саме йога, яку він практикує понад чверть століття, і допомогла розставити крапки над “і” в тих аспектах, в яких наука не могла стати у пригоді (за освітою він фізик і певний час працював у фізичній лабораторії). Для “Галінфо” Едуард привідкриває завісу таємниці — ким ми є насправді і чого шукаємо у цьому житті.

Постраждати, щоб купити життя у раю

Ми постійно намагаємося від себе втекти — у соціальні мережі, телевізор чи комп’ютерні ігри. Ця втеча має ту саму природу, що й “забавки” з наркотиками. І причина цьому насправді одна — порожнеча у серці, яку конче необхідно заповнити хоча б чимось. Одні намагаються заповнити її, набиваючи шлунок, інші — завантажуючи голову мегабайтами інформації. Французький філософ Жан-Поль Сартр якось сказав: “У людини у душі пустка розміром з Бога, і кожен заповнює її, як може”. Заповнювати порожнечу за допомогою сучасних гаджетів найпростіше, адже вони дозволяють задіяти максимум органів чуття. Задоволення, які дають чуття, ми прирівнюємо до поняття “щастя”. Для когось це їжа і порожні розмови, для інших — кіно і музика, приємні запахи чи привабливі об’єкти споглядання. Або ж різноманітні дотики, зокрема і секс. Реклама довкола та, зрештою, весь матеріалістичний світ підштовхують нас до пошуків такого химерного щастя. Тепер не потрібно напружуватися, аби досягти бажаного. Усе під рукою, на відстані кліку. Варто увімкнути Інтернет і за кілька хвилин можна отримати доступ до музики на будь-який смак чи найчорнішої порнографії.

Аби зізнатися собі у наявності цієї порожнечі, усвідомити її природу і почати рухатися у протилежному від життєвих провокацій напрямку, потрібен інтелект і достатньо мужності. Йдеться не про те, аби уникати всіх можливих задоволень. Це інша, не менш збочена крайність, в яку нерідко впадають ті, хто обрав шлях так званого духовного розвитку. Відкидаючи усе матеріальне, вони вбачають у будь-яких чуттєвих задоволеннях зло. Деколи такі спраглі стають настільки фанатичними, що починають практикувати анти-задовольняючі речі: штучно створювати собі труднощі чи навіть ушкоджувати власне тіло, намагаючись переконати себе та усіх довкола, що страждання — це благо. Хоча життя не є дуальним, чорно-білим, ця концепція страждання проходить лейтмотивом у багатьох духовних практиках. І по сьогодні модною фішкою залишається самобичування чи розпинання, коли друзі прибивають такого спраглого “духовності” до хреста. Деколи навіть аскези — добровільні самообмеження — нерідко використовують як можливість постраждати, аби у майбутньому придбати собі за це щастя. Та аскези насправді — це не монети, за які можна купити життя у раю.

Фото - Михайло Пузюрін
Фото - Михайло Пузюрін
Фото - Михайло Пузюрін
1/3

Легкий доступ до задоволень має зворотній бік. Насправді найбільше задоволення людині приносить не так споживання — можливість задовольнити чуття, як сам процес здобуття, долання різноманітних труднощів на цьому шляху (так, переглядати фільм, на який потрібно було довго чекати, виявляється, набагато приємніше, ніж за кілька хвилин знайдений та скачаний з «павутини»). Ви помічали: будь-що, що легко нам дістається, приносить мінімум задоволення? Усе тому, що природою людини є не споживання, а служіння. Любовне служіння. Чудовим прикладом є похід закоханої пари у кіно. Хлопцеві може не подобатися той мюзикл, на який він купив квитки. Але він іде дивитися його, аби принести задоволення коханій дівчині. Ось це зусилля і є певною аскезою. І від самого цього служіння хлопець отримує свою порцію задоволення.

Ліки від егоїзму

Ми служимо своєму тілу і розуму. Своїм рідним і близьким. Навіть домашнім улюбленцям. І задоволення отримуємо тим більше, чим вищим є об’єкт нашого служіння. Хтось служить народу, нації чи навіть цілому людству і має можливість більше покласти на шальку терезів служіння — здоров’я, добробут, сімейне щастя і, зрештою, життя. Найвищим об’єктом служіння, який лише може бути, є Абсолют. Коли у нас високі цілі, усі гаджети та інші винаходи людства можуть бути використані на благо. Речі самі по собі не є злом. Усе залежить від волі людини, від того, з якою метою вона використає усі надбання. Якщо для власного задоволення, тоді найкрутіші досягнення цивілізацій не принесуть користі. А коли для блага інших людей чи навіть вищих цілей — тоді гаджети чи усе безрозмірне наповнення Інтернету стануть хорошим інструментом і не викликатимуть залежності.

Ще один аспект людської залежності базується на прив’язаності, в основі якої лежить хтивість — бажання володіти. Найкращі, наймодніші гаджети лише посилюють це відчуття: у мене є те, чим круто володіти, що кожен волів би мати. У наші дні телефон із засобу комунікації став інструментом іміджу. І фішка тут полягає не стільки у самому володінні предметом, як у тому, аби про це знали друзі та знайомі. Причина цього — та сама порожнеча. І нездоланне бажання кохати і бути коханим. За допомогою дорогих іміджевих речей ми намагаємося заволодіти чиєюсь увагою, чиїмсь серцем, стати більш привабливими в очах цікавої нам людини. І все задля того, аби віднайти стосунки, наповнитися любов’ю. Але річ у тім, що ті, чиєї уваги ми так прагнемо, також порожні. Вони також шукають того, хто здатен наповнювати... Коли люди усвідомлюють, що наповненість партнера — це ніщо інше як міраж, своєрідний обман, виникає гнів. У такому стані люди часто не усвідомлюють своїх вчинків, діють неадекватно.

Насправді у цій пустці криються причини усіх наших проблем — переїдання, сексуальних збочень, чого завгодно. У порожнечі ховається причина того, навіщо ми вилазимо зі шкіри, намагаючись чогось досягнути. Аби вибратися з цього зачарованого кола, слід передусім осягнути природу пустки. І почати наповнювати її. Цей рецепт передбачає відмову від егоїзму. Більшість людей не погодяться приймати ці ліки. Вони воліють спробувати щось інше, аби тільки не зізнаватися собі у справжніх причинах усіх своїх страждань.

Фото - Михайло Пузюрін
Фото - Михайло Пузюрін
Фото - Михайло Пузюрін
Фото - Михайло Пузюрін
1/4

Як наповнити порожнечу

Ідея, що ми можемо бути щасливими, задовольняючи себе через об’єкти чуттів, є в корені хибною і базується на найбільшій ілюзії — що ми є ось цим фізичним тілом. Подолання ілюзій і є одним з основних завдань йоги як цілісного процесу. У буквальному перекладі зі санскриту “йога” означає єднання, возз'єднання. Філософська система і практика йоги зводиться до того, аби відновити стосунки людини з Абсолютом. Радість, яка виникає від цих стосунків, може заповнити найглибшу внутрішню пустку. Як наслідок, зникне прив’язаність до цього світу. Ми вже не будемо потребувати його, а значить не намагатимемося усе і вся контролювати та експлуатувати. Тільки так людина зможе віднайти втрачену гармонію. І зрештою усвідомити свою місію, причину своєї появи у цьому світі, а також зрозуміти, що відбуватиметься, коли ми підемо з цього світу далі. Усвідомлення усіх цих процесів дозволить змістити власну значущість з центру на периферію, відмовитися від ролі бога, змінити характер стосунків “я — цей світ”. Та якщо не себе — кого тоді ми поставимо у центр? Іншу особистість? Та чи буде це місце у центрі її природним станом? Якщо ні, від цього страждатиме й вона сама, і всі довкола. Через це зазвичай виникає невдоволеність і бажання продовжувати пошуки досконалої особи, якій можна було би служити і яка навзаєм могла би дати внутрішню наповненість. Усе життя ми шукаємо досконалості, підсвідомо тестуючи кожного нового претендента на наявність характерних для ідеалу якостей. Якщо відкинути колір волосся, очей, зріст та інші фізичні характеристики, які є свідченням різноманітних смаків та попереднього досвіду стосунків, то набір бажаних якостей виявиться для всіх однаковим: від краси, багатства, сили, мудрості і гумору до зреченості, відданості і відсутності зарозумілості… Та все повторюється знову і знову: радість новизни  перетворюється на буденність. Цього неможливо уникнути. Якщо ми щодня їстимемо свою улюблену страву, з часом не зможемо у повній мірі відчувати її смак: він просто перестане бути привабливим. Обпікшись так кілька разів, люди починають шукати наповненості в Інтернеті.

Вісім сходинок на шляху до Абсолюту

Промінчиком світла, за допомогою якого можна віднайти відповідь на питання: “А що робити? В якому напрямку рухатися далі?” може стати йога. Чи не кожен, хто практикує хатха-йогу (це система вправ, спрямована на поліпшення фізичного і психічного здоров’я), може розповісти про відчуття радості і внутрішнього спокою під час та після занять. Ця практика мимовільно піднімає людину до саттви, благості. А значить у певній мірі змінює свідомість — смаки, ставлення до оточення, цілісний погляд на життя тощо. Не розуміючи цих глибинних механізмів, люди, які почали практикувати йогу, не можуть пояснити собі, чому їм стало нецікаво зі старими друзями. Непомітно для себе їм перестає смакувати м’ясна їжа. І вони зауважують, що чомусь уже не хочеться вживати алкоголь. Ці зміни виникають м’яко і поступово, у ненасильницький спосіб. Один мій друг, який довгий час практикує йогу і попри те завжди піджартовує над вегетаріанцями, якось зізнався: “Знаєш, я був у відрядженні і там согрішив: усі мої колеги їли м’ясо, і я разом з ними. Мені так погано потім було...” Коли новачки запитують мене, чи потрібно бути вегетаріанцем, я завжди відповідаю: “Ні, в жодному разі”. Не потрібно ґвалтувати себе. З часом усе станеться природнім шляхом. Зникнуть шкідливі звички, зміниться ставлення до гаджетів, відійдуть у минуле різноманітні залежності. Та хатха-йога — лишень одна з перших сходинок до наповнення власного внутрішнього простору, частина цілісної восьмиступеневої системи йоги, яку приніс у світ Патанджалі. Кінцевою метою цього розвитку і є відновлення нашого первісного, незабрудненого стану свідомості та возз’єднання з Абсолютом. Коли стирається шар ілюзії, егоїзму, ми починаємо бачити, ким же є насправді, і якими є ті люди, що оточують нас.

Процес йоги і полягає у тому, аби пробудити свідомість. Коли центр нашого буття заповнений Абсолютом, стосунки з родичами та друзями будуть більш гармонійними, не такими болісними. Ми вже не потребуватимемо інших, аби наповнитися. Навпаки, зможемо віддавати їм своє тепло. Менше його у нас від цього не стане.

Підготувала Анна Фогель

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...