Невідомі раніше фрагменти єгипетської Книги мертвих було виявлено у київському Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються невідомі раніше і єдині у Києві фрагменти єгипетської Книги мертвих. Старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України Микола Тарасенко розпочав їх дослідження ще 2015 р. Але про перші результати своєї роботи він доповів лише 17 листопада цього року на міжнародній науковій конференції «XХI Сходознавчі читання А. Кримського».
Книга мертвих – це сучасна назва збірки давньоєгипетських заупокійних гімнів та релігійних текстів. Її оригінальна назва – «Вислови для виходу в день», і до тибетської Книги мертвих вона ніякого стосунку не має. Стародавні єгиптяни поміщали папіруси із текстами Книги мертвих у гробниці разом із небіжчиками, щоб допомогти їм подолати перешкоди й небезпеки потойбічного світу.
Дослідження різних примірників цієї пам’ятки допомагає краще зрозуміти світогляд і культуру Стародавнього Єгипту, які вплинули на подальший розвиток нашої цивілізації. Саме тому вивченню Книги мертвих було присвячено один із найбільших та найдорожчих міжнародних проектів у гуманітарних науках Bonn Totenbuchprojekt, що тривав 12 років. До нього було залучено близько півсотні дослідників – практично всі провідні світові експерти із цієї теми, а Україну в ньому представляв Микола Тарасенко.
У рамках цього проекту зафіксовано близько 3 тис. зразків Книги мертвих, що перебувають у різних країнах. В Україні шість фрагментованих єгипетських папірусів, зокрема і з текстами Книги мертвих, донедавна зберігалися в єдиному місці – Одеському археологічному музеї НАН України.
Фрагменти історії
Микола Тарасенко звернув увагу на невелику колекцію східних манускриптів, що зберігається в Інституті рукопису НБУВ у фонді «Бібліотека Київського університету св. Володимира». Серед іншого тут є календарі турецькою та арабською мовами, персидські, тибетські та санскритські рукописи, а також фрагменти, що були зазначені в інвентарному описі як «Єгипетські ієрогліфи на папірусі». До цього вони не потрапляли в поле зору єгиптологів. Достеменно невідомо походження усіх цих документів, але Микола Тарасенко припускає, що вони були в одній із приватних дореволюційних колекцій.
Єгипетський папірус із зазначеної колекції складається з 36 фрагментів. Найбільший серед них має розміри 5,1х3,5 см, а найменший – лише 0,7х0,6 см. Фрагменти розміщено між двома скляними пластинами, і в конверті разом з ними зберігається невеликий шматок муміфікаційного бинта. Ймовірніше, він належав тій самій мумії, на якій було знайдено папірус. Текст папірусу виписано ієратичним письмом (одна з форм єгипетського письма. – Ред.).
Ім’я власника папірусу не збереглося, але відомо, що це була жінка. Про це свідчить, зокрема, форма перуки на вцілілих частинах віньєток і текст на одному з фрагментів. Перекладається цей текст так: «[щоб] її душа-ба [могла побачити] її (мертве) тіло». Тут використано займенник жіночого роду «її», що вказує на стать.
Саме цей уривок також дає підстави стверджувати, що папірус було створено в кінці IV – на початку III ст. до н. е. і належить він до однієї з 11 груп (чи так званих текстових традицій), котрі виділяють єгиптологи. Конкретно ця група позначається як Louvre N. 3079; до неї належать дев’ять документів, які зберігають у музеях Лондона, Парижа, Нью-Йорка та деяких інших європейських міст.
Стиль та оформлення папірусу вказують на те, що найімовірніше його створено у Фівах – колишній столиці Стародавнього Єгипту, яка була розташована на місці сучасного Луксора.
Також удалося визначити деякі глави Книги мертвих, до яких належать київські фрагменти. Наприклад, главу 87 «Вислів про перетворення на (змія) Са-та» можна впізнати за вцілілим зображенням цього самого змія на одному з фрагментів. Ця та інші глави, які вдалося ідентифікувати, належать до так званої третьої секції Книги мертвих, що об’єднує глави з 64 до 129 і називається «Вихід у день». Ця частина Книги мертвих містить вислови про перетворення померлого на божество, його прилучення до сонячного човна, пізнання магічних таїнств, повернення до гробниці, а також «зважування серця» та загробний суд Осіріса.
Хто такий Фелікс Рюнне?
Залишається відкритим питання, яким чином папірус потрапив до Києва. Підказкою до відповіді може бути напис на конверті, де зберігається цей документ разом із фрагментом бинта: «Дрібні уривки, витягнуті із єгипетської мумії в 1825 році Феліксом Рюнне».
Незрозуміло, де саме розповили мумію і витягнули папірус. Це могло статися як в одному з «анатомічних театрів» Європи, так і безпосередньо в Єгипті. Потім, імовірно, зазначений Фелікс Рюнне подарував фрагменти папірусу наступному власнику, але ким був цей власник – невідомо. Зате є деяка інформація про самого Фелікса Рюнне.
Доктор Марк Етьєн із Лувру, до якого Микола Тарасенко звернувся по консультацію, висловив припущення про те, що це один із представників аристократичного роду von Rönne, які мешкали у Литві в XIX–XX ст. Складність у тому, що Феліксів серед них було двоє: Felix I. Baron von Rönne, який народився 1750 р., та його другий син Felix II. Baron von Rönne 1797 року народження. Обидва – освічені люди й філантропи, але хто саме з них міг бути першим власником папірусу, поки що незрозуміло. Можливо, якесь світло на походження пам’ятки зможуть пролити поштові штампи та знак на конверті.
Микола Тарасенко зазначає, що ці результати дослідження київського папірусу є проміжними. А остаточні результати він має намір опублікувати наступного року в США у збірці статей, присвяченій пізній редакції Книги мертвих.
Дмитро Сімонов
