Близько чотирьох годин у першому навчальному корпусі, що на вулиці Карпінського, вирішувалася доля Національного університету «Львівська політехніка». Саме у цьому приміщенні 25 квітня проходила конференція трудового колективу НУ «Львівська політехніка», на якій вирішувалося, хто очолить ВНЗ. 232 з 242 делегатів конференції вибирали з-поміж двох кандидатів. Перший із них проректор, а з 26 лютого – в. о. ректора Львівської політехніки Юрій Бобало, який, як згодом виявиться, був поза конкуренцією на виборах, та завідувач кафедри ЕОМ, професор, доктор технічних наук Анатолій Мельник.
Загалом така ситуація виглядала доволі дивною. Невже у такій величезній освітній структурі, що зветься Львівською політехнікою, не знайшлося більше достойників на посаду ректора. Цікаво, що і журналісти про те, що кандидатів на посаду ректора лише двоє, дізналися лише за кілька днів до початку виборів.
Конференція почалася із виступів двох кандидатів. Спочатку виступив зі своєю програмою розвитку Львівської політехніки на найближчі роки Юрій Бобало, потім Анатолій Мельник. Передвиборчі програми обох кандидатів у багатьох пунктах дуже схожі. Їх навіть можна було би назвати: «Знайди 10 відмінностей».
Обидва кандидати наголошували на необхідності перетворення НУ «Львівська політехніка» у дослідницький університет. Крім того, і Бобало, і Мельник пріоритетними напрямками своєї роботи вважали: інтеграцію в європейський освітній простір, повну комп’ютеризацію ВНЗ, забезпечення прозорості та відкритості у прийнятті управлінських рішень; залучення до навчання іноземних студентів; забезпечення можливості самореалізації викладачів і студентів у науковій та освітній діяльності і т. д.
Після представлення, обидва кандидати відповідали на усні та письмові запитання членів конференції, після чого настав достатньо тривалий процес обговорення. І саме процес обговорення, дав зрозуміти усім присутнім, хто переможе у цих перегонах.
Що ж трапилося на цьому етапі конференції… Під час процесу обговорення кандидатур на посаду ректора не було жодного виступу на користь Анатолія Мельника. Усі делегати, немов змовилися і по черзі виступали зі своїми одами на адресу Юрія Бобала. Кожен виступаючий закликав голосувати тільки за нього. Далі було ще цікавіше… таємне голосування і його вражаючі результати. З усіх 232 делегатів, які проголосували (1 бюлетень визнано недійсним), 226 осіб (а це 94%) віддали свої голоси за Юрія Бобала. За Анатолія Мельника проголосували лише 5 осіб (2%).
Після голосування конференція прийняла ухвалу – рекомендувати Міністерству освіти та науки України кандидатуру Юрія Бобала на затвердження ректором Львівської політехніки. На обличчі Юрія Бобала – усмішка та радість, хвилювання та емоції, на обличчі Анатолія Мельника – сум і розчарування.
І хоча конференція трудового колективу лише рекомендувала Міносвіти кандидатуру Юрія Бобала на посаду ректора, можна констатувати той факт, що Львівська політехніка має нове обличчя – обличчя Юрія Бобала.
Одразу ж після закінчення конференції, до новоспеченого ректора зателефонував міністр освіти Станіслав Ніколаєнко і привітав його з перемогою. У розмові з кореспондентом «Гал-info» Юрій Бобало дав зрозуміти, що залишилися лише формальності.
Отож, Юрій Бобало — нове обличчя Львівської політехніки. Людина з багатьма науковими ступенями та вченими званнями, державними нагородами та відзнаками Міністерства освіти та науки України. Проте, як на мене, найцінніше, що є у нього, то це величезна довіра трудового колективу Львівської політехніки. І свідченням цього стало вчорашнє голосування.
Відтепер Львівська політехніка має нового батька, керманича, менеджера… має нове обличчя. Залишається сподіватися, що передвиборні обіцянки нового ректора не будуть схожими на передвиборні обіцянки наших політиків, тобто — будуть реалізовані у життя.
Ірина КУРІЙ
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ