Слухай онлайн
Cуспільство

Бджоли проти меду?

«Медії проти корупції: хто кого?» - фактично риторичне питання стало темою однієї з дискусій в рамках LvivMediaForum, у якій взяли участь журналісти-розслідувачі, діючі і колишні. Хоча чи може бути журналіст-розслідувач колишнім? Адже в процесі постійного з’ясовування інформації закладаються звички і навички, яких потім дуже важко позбутися. Якщо ти витрачаєш роки на те, щоб слідкувати за тим, щоб інші мили руки, якось не пасує свої тримати в бруді. Хоча деякі таки примудряються.

Під час дискусії звучали думки про потребу спеціалізації розслідувачів, необхідність висвітлення проблемних тем. Основна дискусія точилася навколо методів боротьби – чи має журналіст просто інформувати, чи все таки його місія давати оцінки, формувати бачення.

Говорили, зокрема, і про те, що журналіст має спонукати громадян до дій, показувати орієнтири, як вирішити ту чи іншу проблему. З вуст одного зі спікерів, Федора Сидорука зі «Слідство.інфо» пролунала теза про те, що сама журналістика також є корумпованою і саме тому з цим явищем так важко боротися. Чомусь колеги не стали розвивати цю тему, а мені вона здалася чи не ключовою.

Журналістика не може протистояти корупції, якщо сама не гидує корупційними методами. Окремо взятий журналіст не буде викривати протизаконні схеми, якщо сам є частиною домовленості між редакцією і замовником. Власне, замовні матеріали, прихована реклама, «джинса» (як це слово останнім часом заїжджене!) – це частина корупційного механізму, який на перший план виводить не потребу читача чи глядача отримати інформацію, а потребу того чи іншого політика чи підприємця з’явитися в інформаційному просторі, щоб зайвий раз нагадати про себе. Ви можете скільки завгодно писати про порушення правил тендерів чи про корупцію в окремо взятому міністерстві, але якщо ваш канал чи газета потім буде «джинсувати», гріш ціна цій розслідувальній діяльності.

Мусимо з прикрістю визнати – українські ЗМІ не бачать великої проблеми в замовних матеріалах. Не хочуть замислюватися про їх шкоду. Можливо, бояться називати речі своїми іменами і усвідомлювати, що беруть участь у корупційних схемах. «У чужому оці й порошинку бачить, а у своєму й пенька не помічає» - більш ніж актуальна приказка. Головне, в гонитві за за корупцією, не забувати зазирати у власне око.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...