14 листопада депутати Львівської міської ради подолали вето міського голови на ухвалу ради від 20 вересня «Про звіт про роботу виконавчих органів Львівської міської ради у 2011 році». Роботу виконконкому остаточно визнано незадовільною. Так що ж означає це рішення ради?
Власне, не так йшлося про виконком, як про загальний стан справ у виконавчих органах міста. Фактично, не дають собі ради окремі департаменти та управління. А оскільки їх є кілька, а керує виконавчою структурою виконком, то й визнали незадовільною його роботу. Хоча я, як член виконкому, не вважаю його роботу поганою. Поганим є те, що цей орган має мало повноважень, адже багато важливих питань передано на вирішення департаментам.
Хоча, з іншого боку, я підтримую депутатів у тому, що управлінська робота у місті є далекою від досконалості. Оновлення потребує і кадровий склад виконавчих органів. Очевидно, цими критеріями і керувались депутати, висловлюючи своє незадоволення.
Найбільше претензій насамперед до управління комунальної власності, управління архітектури, юридичного управління. Найдошкульніші – невиконання бюджету розвитку, велика кількість програних судів (сума збитків 4 млн грн), погані умови для перереєстрації нерухомості підприємців, провал програми зі створення нових груп в дитячих садках (з анонсованих 44 маємо лише 8).
Звичайно ж, все залежить від керівника. Навіть найменше підприємство на чолі з фаховим менеджером має шанси до розвитку. На мою думку, кадрова політика в місті сьогодні є нефаховою, часто беруть на роботу не найкращих спеціалістів, а звільняють, відповідно, не найгірших. Не секретом, що ці процеси є дуже суб’єктивними. Чиновники повинні розуміти, що державні органи – це не приватне ТзОВ, де вони у питанні кадрів можуть діяти на свій розсуд. Тут на першому місті повинні стояти критерії фаховості і законності.
Власне, в місті не створено дієвої ефективної структури управління. До неї не змогли чи не захотіли залучити найкращих фахівців. А «пропіарені спеціалісти» показали себе у всій красі з транспортною схемою. По суті, вона затято працювала лише в період «великого докризового дерибану» та до Євро. А коли настав час буденної безкорисливої праці на благо громади – всі розбіглись як щурі.
Друга помилка – погана комунікація з депутатським корпусом, коли виконком ігнорує будь-які ініціативи, що виходять з лав депутатського корпусу, речником яких я дуже часто стаю. «Депутати – неуки, без досвіду та раціонального зерна у пропозиціях» – така побутує думка в коридорах Ратуші.
Третя – зневага до середньої ланки управлінців. До тих людей, які виконують щоденну кропітку роботу, до представників громади міста. Нині для них створені такі умови роботи, що досвідчений службовець ледве зводить кінці з кінцями і, зрештою, змушений йти в пошуках засобів для годування сім’ї. Таким чином міліє дорогоцінний кадровий запас, втрачається тяглість досвіду та кар’єрного зростання. Натомість залучаються кадри, які отримують важливі ділянки та ресурси, а натомість стають посміховиськом для цілої України.
