Зі студентами Українського католицького університету в рамках курсу «Політологія» намагалися з'ясувати, що ж таке та політика. Поміж тим, зачепили поняття «політичне лідерство», «харизма», «імідж». Як творче завдання, студенти мали проаналізувати імідж та харизму політичних лідерів в Україні. Деякі особливості іміджу політиків – як їх бачать студенти хочу висловити тут.
Отже, студенти чітко визначають, що суттєвим для політичного іміджу є: освіта, політична історія та сім’я, невербальне спілкування політика. При цьому значну частину робіт присвячено власне образу політиків як сім’янинів – батьків/ матерів, чоловіків/ дружин. Позитивно сприймаються В.Кличко, Ю.Тимошенко саме тому, що на думку студентів, вони хороші батьки.
Зазначу, що найпопулярнішими політиком, якого намагалися проаналізувати студенти, став лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Серед його характеристик студенти виокремили такі: «головний український націоналіст», «вміє закликати до рішучих дій», «має негуманні методи політики», «імідж борця», «агресивний», «рішучий», «знає свого виборця», «впевнений», «має навмисно лютий вираз обличчя», «виконує роль тарана, який лупить в браму Межигір’я».
Лідер УДАРу, відомий боксер Віталій Кличко дуже сподобався студентам. Він сприймається як «чудовий батько», «гарна людина», «спортсмен», «має доброзичливий погляд», «відкритий», «політик за сумісництвом», «не до кінця конкретний», «боїться мітингів».
Лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк також дістав багато уваги від студентів. Однак, став, напевно, найбільш суперечливою фігурою. Студенти вважають, що він представляє «покоління прагматиків», «специфічний персонаж», «яка б не була риторика – нічого не робить на користь народу», «майстер домашніх заготовок», «м’який, розумний», «лідер-одинак, не командний гравець», «багато говорить мало робить», «приємний, неагресивний, з добрим почуттям гумору», «баланс українського політикуму», «намагається сподобатися всім».
До екс-президента, лідера «Нашої України» Віктора Ющенко студенти ставляться зі співчуттям. Вони характеризують його наступним контентом: «скорботна і трагічна фігура», «чесний банкір», «слабкий політик», «його промовам бракувало сили». Студенти переконані, що Ющенко виконуватиме роль «цапа-відбувайла» за провали Помаранчевої революції.
Багато уваги здобувала і «залізна леді» української політики Юлія Тимошенко. Студенти звертають увагу на: «вишуканий стиль одягу», «м’який голос», «впевненість», «використання шарад у публічних кампаніях» (натяки та недомовки, особливості кампанії «Вона – це Україна»).
Регіоналку Інну Богословську та свободівку Ірину Фаріон вважають занадто агресивними. Серед характеристик Богословської: «захисниця», бо всіх прагне захистити - дітей, онуків, бізнес, школярів, занадто «катасторфічна» при оцінці політичних подій та явищ.
Щодо Ірини Фаріон,то їй приписують імідж провидиці, вважають «скромною», «простою», «освіченою», такою, яка «багато цитує видатних особистостей» та використовує «революційні гасла».
Міський голова Львова Андрій Садовий для студентів «на межі політичного лідерства, популізму та політичного нарцисизму».
Щодо Прем’єр-міністра України Миколи Азарова: думки розділилися, дехто вважає, що харизма у нього відсутня, дехто – що він, безсумнівно, має покликання до політики. Серед характеристик іміджу: «рішуча особа, що в нелегкий час бере на себе відповідальність за економіку», «невміння говорити українською».
Імідж чинного Президента Віктора Януковича для студентів становить такі особливості: «бюрократичний лідер», «заземлений простак», «свій чоловік», «закритий тип», «раціоналіст», «вміє консолідувати», «традиціоналіст».
Свободівець Юрій Михальчишин сприймається студентами як «харизматик-холерик», який вміє «виголошувати емоційні фанатичні промови», «любить спорт», «неформальний стиль одягу».
Двом лідерам студенти навіть пропонують свої поради. Так, Олегу Тягнибоку радять покращити знання з геополітики. Арсенію Яценюку – проявляти більше ексцентрики, креативу, не дозволяти собою керувати людям, які перебувають за кулісами.
Студенти роблять висновок, що «відсутність харизми в політиків – традиційна проблема української політики, і з цим треба змиритися», а також, що «наш народ не стерпить царя, бо прагне відданого лідера».
Звісно, можна по-різному це сприймати, але описане вище – результат роботи політиків. Головне те, що студенти досить критично ставляться до політиків, а тому бачать і позитиви, і негативи.
