Слухай онлайн
Cуспільство

Прощення - це осуд гріха і зла в самій людині, але не її осуд

Перед початком Великого посту в усіх прошу прощення! Часто запитують у цей святий вечір прощення: "А для чого просити прощення в людини, якій нічого не заподіяли, не завдали болю та образи?". Відповідаю. Ми дуже часто не розуміємо суті самого прощення. Є люди, які просто можуть сказати: "Я прощаю, я розумію, що ти нікчема, що з тебе візьмеш. Йди з Богом! Я тобі прощаю, але й бачити тебе більше не хочу".

Здебільшого таке прощення схоже на прощення цинічно-гордої людини. Прощати ближнього треба від глибини люблячого серця і тому справжнє прощення можливе там, де людина сприймається, як носій Божественного образу, де людина є об'єктом Божественної любови. Бог любить і прощає грішну людину не тому, що вона убога, морально нестійка та слабка, а тому що ніякий гріх не може затемнити в людині її Божественного походження.

Справжнє прощення направлене не на гріх, не на зло, а на людину. Тому, коли ми перед початком Великого посту просимо один в одного прощення, то це означає не те, що ми махнули байдуже рукою на чужі гріхи й недоліки, а те, що ми погоджуємося звести людину до її гріховного виміру і одночасно віримо та знаємо, що зло, гріх і неправда не є притаманні справжній духовній сутності людини.

Отже коли ми просимо прощення в незнайомих, кажучи "простіть" і хочемо почути від них "Бог простить і мене простіть!", то цим ми стверджуємо те, що в цій людині ми бачимо Божественний образ і також те, що гріх не може бути цій людині притаманним. Отже просіть прощення в кожного і не думайте, що це пустий звичай, та пустопорожнє зайве базікання один перед одним. Справжнє прощення - це осуд гріха і зла в самій людині, але не осуд безпосередньо самої людини.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...