14 серпня 2014 року Президент України Петро Порошенко задовольнив заяву Ірини Сех та звільнив її з посади голови Львівської обласної державної адміністрації. Натомість видав указ із дивною назвою «Про тимчасове виконання обов’язків голови Львівської обласної державної адміністрації».
Логічніше мало б бути: «Про тимчасово виконуючого обов’язки голови…» або «Про призначення Ю.І.Турянського тимчасово виконуючим обов’язки голови…». Але за великим рахунком суть не в назві, а в тому, що призначення тимчасово виконуючого обов’язки голови Львівської облдержадміністрації в принципі є … незаконним. З усіма випливаючими з цього псевдоюридичного акту наслідками. Спробую пояснити.
Яценюк не погодив Турянського?
Відразу зазначу, що саму кандидатуру т.в.о. голови Львівської ОДА Ю.Турянського та його морально-ділові якості не маю наміру обговорювати. В мережі Інтернет уже багато доброго встигли понаписувати.
Отже, нагадаю, що відповідно до Основного Закону Президент України є гарантом додержання Конституції України. Складаючи присягу перед Українським народом, Петро Порошенко серед іншого клявся також «додержуватися Конституції України і законів України». В майже європейській та вже ніби-то правовій Україні визнається і діє принцип верховенства права, а органи влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 118 Конституції України чітко говориться, що «голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України». Про можливість призначення Т.В.О. ні слова. Більше того, норма частини третьої статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» прямо встановлює, що «у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього – один із заступників голови місцевої державної адміністрації». Тим самим, на законодавчому рівні, передбачено чіткий порядок здійснення управління адміністрацією на час відсутності її голови.
Виходячи з цього, Президент Петро Порошенко мав повне право після звільнення Ірини Сех призначити Юрія Турянського головою Львівської облдержадміністрації, але в будь-якому разі не тимчасово виконуючим обов’язки голови. Однак, аналізуючи цей Указ напрошується висновок, що згоди на призначення Ю.Турянського Кабінет Міністрів не давав і жодного подання Президентові не скеровував. Виходить, що Глава Держави призначив керувати Львівщиною особу, яка не пройшла офіційної процедури погодження? А можливо кандидатуру в силу тих чи інших причин просто не погодили окремі партнери по урядовій коаліції? Хоча це вже політичний аспект проблеми, а не юридичний.
Одна адміністрація – два голови
Зараз складається парадоксальна ситуація, коли відповідно до чинного законодавства, котрого обіцяв дотримуватись Президент Петро Порошенко, легітимним керівником Львівської обласної державної адміністрації залишається …перший заступник голови ОДА Йосип Ситник, призначення котрого було свого часу офіційно погоджено Прем’єр-міністром України. Тому статус т.в.о. Юрія Івановича Турянського є наразі незрозумілим та дещо дивним.
Хоча в країні існують норми, котрі частково регулюють подібні проблеми. Мається на увазі чинний Закон України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України». Однак зрозуміло, що норми цього закону не розповсюджуються на голів місцевих державних адміністрацій. Але цікаво, що згідно його положень обов'язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а в разі його відсутності – заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою. Якщо Петро Порошенко хоче призначати голів місцевих адміністрацій через процедуру призначення Т.В.О., то мусить спочатку ініціювати відповідні законодавчі зміни.
Ситуація з призначенням Ю.Турянського т.в.о. голови Львівської ОДА є парадоксальною з багатьох причин. Оскільки поняття «тимчасово виконуючого обов’язки голови обласної адміністрації» не існує законодавчо, то всі обласні чиновники поставлені у досить незручне і дивне становище: як виконувати доручення керівника, статус якого піддається сумніву і навряд чи є легітимним? Більше того, незрозуміло,чи проходив Ю.Турянський спецперевірку? Чи має доступ до роботи із таємними документами? Чи має право підпису? Чи вийшов він з органів управління комерційних підприємств? Чому, як відкритий і публічний політик та посадовець, він й досі не оприлюднив декларацію про доходи та не спростував закиди на свою адресу, що з’явились у ЗМІ. І чому не відбувається офіційного представлення нового керівника області, а громадськості не продемонструють реальний Указ Президента? І чи не оскаржать у майбутньому окремі незадоволені громадяни прийняті т.в.о. голови Львівської облдержадміністрації доручення та розпорядження? І хто повертатиме збитки від можливого визнання таких документів недійсними?
Також хочу особливу увагу звернути читачів на рубрику «Офіційні документи» на сайті Президента України, де розміщуються укази та розпорядження Глави держави. Так от, під текстом Указу № 648/2014 «Про звільнення І.Сех з посади голови Львівської обласної державної адміністрації» (до речі, в тексті указу кілька годин звільняли Ірину Григорівну, що свідчить про рівень чиновників з Банкової)» розміщені іконки популярних соціальних мереж Фейсбуку та Твіттера. Вони запрошують зайти і своїм «лайком» підтримати документ. У Фейсбуці радість звільнення Ірини Сех з Порошенком розділило 215 відвідувачів, а у Твіттері – аж 11.
Дивно, але під іншими «розстрільними» указами подібних іконок не існує. І відвідувачі не мають автоматичної можливості поділитись у соціальних мережах своїм відношенням до інших геніальних кадрових рішень Петра Порошенка. Цікаво, чому така вибіркова електронна демократія?
В усій цій ситуації із звільненням та призначенням голови Львівської облдержадміністрації справа не в Сех чи Турянському. Просто прикро за державу, у якій дехто обіцяв жити по-новому та в законний спосіб. І за Львівщину, над якою й надалі продовжуються незрозумілі експерименти офіційного Києва.
