На Євромайдані, як ми думали, народилось громадянське суспільство. Виступи політиків на сцені зустрічали то схвальними вигуками, то негативно освистували. Натовп не перетворювався на бездумне стадо, натовп – думав. Це було чудово, але зовсім не довго.
22 квітня на площі перед пам’ятником Тарасу Шевченку у Львові відбулося Віче Петра Порошенка. Останні місяці на цій площі щодня збирались люди в підтримку київського Євромайдану, тут збирали гроші для мітингувальників, звідси відправляли людей до Києва на боротьбу з авторитарним режимом Януковича. Врешті решт, саме тут тисячі людей зі сльозами на очах дивились на екран, що день і ніч транслював кадри боротьби, штурму, спокою і вогню на Майдані Незалежності, вулиці Грушевського, вулицях довкола Верховної Ради у Києві. Тут також народжувалось громадянське суспільство. От тільки незрозуміло, коли воно встигло померти?
Основний меседж, що лунав з вуст Юрія Луценка і Віталія Кличка до натовпу, полягав у тому, що потрібно голосувати за Петра Порошенка, тому що в нього високий рейтинг. Соціологія, котру іще комуністи в радянські часи охрестили "продажной дєвкой імперіалізма", цього разу повністю продалась Петру Порошенку. Уся його передвиборча кампанія, включно з фінальним акордом у Львові, запам’ятається не передвиборчими гаслами, а мантрою про високий рейтинг, про найвищий рейтинг, про "голосуйте за Порошенка, бо президент потрібен в першому турі".
Але про "Пжити по-новому" за версією Петра Порошенка можна сказати уже сьогодні, якщо придивитись до його електорату. Так само як колись ми здивовано та зі зневагою дивились, як прихильники Януковича цілували йому руки, так під час Віче дивились, як люди штовхались, мало не перекидаючи огорожу, аби потиснути Петру Порошенку руку. Ми дивились, як електорат Януковича бився та штовхався, аби отримати парасольку з агітнамету Партії Регіонів, так само люди мало не бються, штовхаючись, аби отримати агітаційну листівку з рук Порошенка.
Мені не зрозуміло, в який саме момент гурт людей, що осмислено пропускав крізь себе кожне сказане політиками слово на Майдані, перетворився в цей бездумний натовп, готовий цілувати руки новому ідолу й сліпо та бездумно радіти кожному сказаному ним слову.
Та мітинг кандидата в президенти, що обіцяє Україні пришвидшену євроінтеграцію і безвізовий режим з ЄС, закінчився цілком класичним, не проєвропейським, а жлобським чином. Люди, що хочуть змін на краще, котрі хочуть дотримання закону, чесних політиків і європейського рівня життя, залишили по собі розкидані агітаційні листів на площі та прилеглих вулицях. Побігли переходити вулицю на червоне світло, заблокувавши рух авто, а найпрогресивніші борці за "дотримання закону" почали проситись пустити їх в автобус посеред дороги. І водій, напевне такий самий борець "за європейське майбутнє України", розмовляючи по телефону за кермом, не кремпувався порушити іще один пункт ПДР, та відкрив двері до салону.
Фото - Сергій Бобра
