Слухай онлайн
Політика  |  Cуспільство

Римський Статут Міжнародного кримінального суду: виклики для України

Міжнародне співтовариство неодноразово здригалося від повідомлень про жахливі злочини, які забирали життя сотень, тисяч чи навіть мільйонів безневинних дітей, чоловіків та жінок. І дуже часто особи, які вчиняли такі злочини щодо своїх громадян чи іноземців, залишалися непокараними.

Беручи до уваги, що все довкола, створене людською спільнотою, є тонкою мозаїкою, яка будь-якої миті може бути знищена, визріла ідея виробити дієвий механізму запобігання злочинам проти людства і людяності. Зокрема, йдеться про заходи, котрі б унеможливили безкарність для осіб, що вчинили такі злочини. Іншими словами, щоби справедлива кара могла наздогнати кожного винного будь-коли і у будь-якому куточку планети.

Вислідом цієї ідеї стало створення незалежного постійного чинного Міжнародного кримінального суду як органу міжнародного правосуддя. Його правовий статус визначений у Римському Статуті Міжнародного кримінального суду, який має статус міжнародного договору. Юрисдикція цього суду поширена на такі групи злочинів: злочини геноциду; злочини проти людяності; воєнні злочини; злочин агресії.

Злочинами геноциду є, зокрема, умисне створення для будь-якої групи людей життєвих умов, що можуть спричинити їхнє повне або часткове фізичне знищення.

У числі злочинів проти людяності: масові убивства; депортація або насильне переміщення населення; зникнення людей; примусова стерилізація; тортури тощо, якщо вони були здійснені як умисні, широкомасштабні або систематичні заходи.

Воєнними злочинами названо тортури чи інше нелюдське поводження; взяття заручників; примушування військовополонених до служби в армії іншої сторони воєнного конфлікту; умисний напад на мирне населення; умисний напад на цивільні об’єкти, які не є військовими цілями; умисне завдання удару по мирних жителях, по госпіталях, церквах, історичних пам’ятниках, будівлях мистецтва та науки; заяви про те, що не буде пощади; застосування отрути та отруєної зброї; використання присутності цивільних осіб для захисту від воєнних дій певних пунктів, районів чи збройних сил тощо.

До речі, майже кожен із зазначених устатті 8 Статуту видів воєнних злочинів неодноразово вчинявся на території Донецької та Луганської областей.

Юрисдикція Міжнародного кримінального Суду стосується лише злочинів, здійснених після набуття чинності цього Статуту, тобто після 1 липня 2002 року.

Утім держава, яка стала учасником цього Статутупісля зазначеної дати, може зробити заяву про його застосування і до злочинів, вчинених раніше.

20 січня 2000 року Україна підписала Римський статут Міжнародного кримінального суду. Проте на заваді його ратифікації Верховною Радою України стало рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року, в якому було зазначено, що положення цього Статуту суперечать Конституції України.

Така суперечність була виявлена у положенні пункту 10 преамбули, згідно з якою «Міжнароднийкримінальнийсуд доповнює національні органи кримінальної юстиції» та у положенні статті 1, згідно з якою «Міжнародний кримінальний суд доповнює національні системи кримінального правосуддя».

Можна б, звичайно, дебатувати з цього приводу, адже Конституція України формує внутрішню систему правосуддя і не може втручатися у формування органу міжнародного правосуддя.

Утім сумніви щодо обґрунтованості цього рішення КС не нівелюють конституційної норми про його остаточність, неоскаржуваність та обов’язковість до виконання.

Виходом із ситуації, що склалася, є, на думку 199 народних депутатів, доповнення статті 124 Конституції України частиною шостою такого змісту: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, передбачених Римським статутом Міжнародного кримінальногосуду». Відповідний законопроектподаний на розгляд парламенту.

Та чи усуне запропоноване доповнення Конституції України зазначену невідповідність між нею та Римським статутом?

Слід підкреслити, що у статті 124 Конституції України йдеться виключно про органи внутрідержавного правосуддя в Україні. А це значить, що для ідеї конституційного закріплення юрисдикції в Україні Міжнародного кримінального суду обрано явно невдале місце.

Крім того, дещо бентежить термінологія цього законопроекту. Слово «може» - це якось несерйозно. До того ж, у ньому повторено помилку, яка «розкидана» по всьому тексту Конституції України. Йдеться про слово «передбачає», яке українською мовою означає – прогнозування чогось наперед.

Отож, стосовно згаданого вище законопроекту, то Статут Міжнародного кримінального суду визначає (закріплює, урегульовує), але не передбачає.

Нема сумніву в тому, що Україна найближчим часом стане-таки учасницею Римського Статуту. І, безумовно, у Законі «Про ратифікацію Статуту Міжнародного кримінального суду» зробить застереження про поширення юрисдикції цього Суду щодо злочинів, вчинених проти протестувальників на Київському майдані, тобто надасть йому зворотну дію в часі.

Ітоді відкриються навстіж двері для притягнення Міжнародним кримінальним судом до відповідальності не лише В.Януковича, В.Пшонки та А.Захарченка, а й інших осіб, в тому числі громадян РФ, які вчинили самостійно чи віддавали накази про вчинення найбільш серйозних масових злочинів в Україні, що не мають ні територіальних, ні часових обмежень.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...