Операція «Валькірія», або «Змова генералів» відбулася 20 липня 1944 року у Німеччині із ціллю вбити Гітлера та усунути від влади носіїв нацистської ідеології та примиритимся із цивілізованим Заходом. Найкращі офіцери Вермахта, серед них 1 фельдмаршал, 19 генералів, 26 полковників розпрощалися із життям після невдалої спроби змінити хід історії. 4 980 вбитих, 7 000 засуджених, а також репресовано не тільки безпосередніх учасників змови, але і їхніх родичів та дітей.
Через рік після путчу світове співтовариство визнає нацистський режим злочинним, а учасників невдалого путчу – героями, які стали символами німецького спротиву діям ганебного і ненависного правління нацистів.
16 - 17 липня 2016 року у Туреччині відбулася невдала спроба військового перевороту із ціллю фізичного усунення чинного Президента та його ісламістської команди від влади. Військові у Туреччині, згідно із доктриною Президента Ататюрка, через подібні «акції» регулярно повертали країну на шлях світського розвитку, але остання спроба стала невдалою. Критики чинного Президента Туреччини Ерджепа Таїпа Ердогана вважають його поборником войовничого ісламізму, який йде дорогою здобуття абсолютної влади на зразок султанів Османської імперії, опираючись на підтримку «малоосвічених, дрімучих та клерикальних» груп сільського населення країни.
За наслідками невдалого путчу арештовано 103 генерали та адмірали, 2 700 суддів, звільнено 8 800 поліцейських, 30 керівників провінцій. Команда чинного Президента заговорила про можливе повернення у Туреччину смертної кари, від якої держава відмовилася в ході реалізації плану входження у європейські інститути.
Чи назвуть колись учасників змови героями? Все залежить від подальшого розвитку подій що в Туреччині, що у світі.
Друга за численністю армія у Європі, завдяки співпраці із Заходом сучасна розвинута економіка та промисловість, багатомільйонна турецька діаспора у Німеччині, Росії, Франції робить теперішній турецький режим найвпливовішим гравцем у Кавказькому, Чорноморському та Близькосхідному регіонах. Невдалий путч ризикує змінити усталені союзи та домовленості, перекроїти кордони та мапу не тільки Близького Сходу, а навіть і Європи.
Суттєво погіршуються відносини Туреччина – США та Туреччина – НАТО, оскільки Президент Ердоган обґрунтовано звинувачує останніх у симпатіях та інформаційній підтримці заколотників.
Суттєво відкриваються можливості до співпраці Росія – Туреччина. Путін та Ердоган стають стратегічними та тактичними партнерами у своїй ненависті до США та Заходу. Вони шляхом взаємних поступок зможуть домовитися щодо конфліктів інтересів відносно Сирії, Криму, Кавказу, «курдського» питання за рахунок інтересів третіх осіб.
Нині складно оцінити всі наслідки невдалого путчу для світового співтовариства, але зрозуміло, що він стане для Ердогана черговою сходинкою до абсолютної влади, підставою до войовничої проісламської ідеологізації суспільства, що, беззаперечно, може привести до військових конфліктів із сусідніми країнами. Невдалий путч завдав удар і по українських інтересах, поставивши під загрозу принциповість позиції Туреччини щодо Криму, яку Росія залюбки може обміняти на «курдське» чи «сирійське питання».
Горе переможеним. Слава новому Султану.
