Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Війна з Росією

З "кіборгом" в плацкарті

Потяг з Дніпра. Заходячи в плацкарт, зустрічаєш поглядом незначну кількість людей у формі, як майже в кожному потязі зі Сходу останнім часом. В плацкарті чоловік міцної статури у військовій формі. На рукаві шеврон десантних військ (Вважаю не варто вказувати номер бригади).

В одній руці в бійця телефон, комусь телефонує, в іншій напівпорожня пляшка коньяку. Не зовсім тверезий погляд дивиться на тебе.

То уже п’ята пляшка, бачиш – показує поглядом на стіл – п’яту пляшку випив і не майже не п’янію. Зовсім не бере алкоголь, весь на нервах їду додому.

Цікавлюсь відразу звідки їде цей чоловік.

З Донецького аеропорту. Чотири місяці був. Спочатку в аеропорті, а потім в Пісках. А ці скоти написали в справці лише два місяці. Два місяці в трубу викинув.

З цими словами "кіборг" поліз до кишені камуфльованої куртки, аби підкріпити свої слова доказами. В документі "прибув", "вибув", справді лише два місяці написано. Кіборг допиває з горла пляшку коньяку і продовжує здоблюючи свою мову відбірним матом.

На п’ять днів додому їду. Але не повернусь в бригаду. Хочу перейти в Правий Сектор, чи в УНА. Я не фашист, просто мене дістало. ДІСТАЛО! А вони молодці, справді воюють.

Прошу його трішки пояснити про що ж він говорить.

Нам стріляти забороняють. От наприклад погана видимість, то треба зробити профілактику – обстріляти периметр, а нам забороняють. Ми по рації до позивний "Небо" просимо дозволити профілактику, а нам командир вже кричить в рацію "яка н**** профілактика? Не стріляти". А "Правий Сектор" не питається. Їм кажуть не стріляти, а вони у відповідь посилають. І УНА теж воює. Мене дістало, хочу в "Правий Сектор". Там нічого хлопцям не платять, але я не за гроші пішов воювати. В нас платять. Дев'ять тисяч за місяць, але не треба мені тих грошей. Я хочу миру в Україні.

Питаю його як же так, щоб їм стріляти забороняли? А як же вони тримаються на позиціях? Питаю чи щось змінилось після того як перемир'я оголосили.

Зараз справді не стріляють. Тільки час від часу снайпер грається. В ночі раз вистрілить, потім іще може вистрілити, в день пару куль випустить. По рації скаже "Это вам укропы, подарок" і відразу стрельне по позиції. А може цілу ніч не затихати. Двадцять куль ввечері вистрілить, вночі двадцять вистріляє, і так до самого ранку. Грається. В рацію кричить, що буде наших жінок "рєзать" і далі стріляє по нам.

Цікаво чим наші солдати їм по рації відповідають.

Як коли. Раз на чергуванні лежу, чую позивний "Моторрола" кричить, що жінку мою "трахать и рєзать буде", а я у відповідь по позиціях сєпарів з підствольника пальнув. А інший раз, ніч, темрява така зовсім чорна, тиша, чую як "Моторрола" мій позивний називає, я відповів. Питає чи в мене є дружина, діти. Кажу, що чотири дочки маю. А він каже, що втомився вже воювати, хоче миру. Кажу, що теж миру хочу…а потім продовжую, що нехай вибачає, але я його хіба в гробу мертвим хочу бачити. Відповідає мені "Я тоже, брат, в гробу видеть тебя хочу. Ну что, конец связи". Отак з ним і поговорили вночі.

Лише зараз кіборг вирішив представитись, назва своє ім'я й запитав чи не пригощу його черговою пляшкою коньяку. Сходив за пляшкою, випили, потисли руки одне одному.

Мене додому хлопці відпустили. Дочку мою водій якийсь збив. Вона зараз в лікарні лежить в комі. Їду до неї. П’ять днів побуду вдома і напишу рапорт з ЗСУ. Піду в "Правий сектор", вони нічого не платять, але воюють. Не хочу людей вбивати, але мене вже дістала ця війна, хочу щоб швидше все закінчилось.

Аби не заважати іншим пасажирам довелось завершити розмову. 50-ти річний кіборг міцної статури іще дзвонив до рідних, до дружини, і тихо як мантру в темному вагоні поїзда їй нашіптував по телефону "я кохаю тебе, тільки ти не зраджуй мені. От зради не переживу, це як куля в серце. Краще мене тоді нехай снайпер вб'є. Тільки ти мені не зраджуй".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ