10 квітня кримськотатарський, український громадський діяч, експерт з питань етнополітики, голова Ради Кримської республіканської громадської організації «Інститут громадянського суспільства» Рустем Аблятіфов розповів у Львові про можливість і перспективи національно-територіальної автономії в Криму.
«27 лютого почалася агресія Російської Федерації проти нашої держави, а 21 березня Путін підписав закон про включення Криму до складу Росії. Відтак, російська навала та анексія частини Української держави знову актуалізувала питання щодо можливості створення кримськотатарської автономії в Криму», – почав свою доповідь Рустем Аблятіфов. Подаємо короткий виклад його виступу.
Історичний екскурс
Кримськотатарський народ сформувався в Криму. Його ядром були половці, хоча в цьому процесі взяли участь багато етнічних груп, навіть італійці.
У історичній пам’яті кримлів міцно закарбувались спогади про кримськотатарську державність – Кримський ханат, який проіснував 242 роки. 1783 року ханство було знищене, а його територія була анексована Російській імперії.
Уже в умовахЖовтневого заколоту кримські татари намагалися відновити свою державність. Пам’ятаємо, про Кримську Народну Республіку на чолі з Мусульманським виконавчим комітетом, який очолив Номан Челебіджіхан. На жаль, ця республіка була знищена, а видатного лідера закатували революційні матроси Чорноморського флоту.
1917 року Номан Челебіджіхан писав: «Кримськотатарський національний уряд покликаний забезпечити щастя і нормальну життєдіяльність не лише корінного народу, але й захищати всіх земляків, мешканців півострова від узурпації, анархії і заколоту, захищати їх життя і гідність, і вважає це своїм священним обов'язком. Наше завдання, створення такої держави, як Швейцарія. Народи Криму є прекрасним букетом, і для кожного народу потрібні рівні права й умови, бо нам іти пліч-о-пліч». Ці слова є актуальні і тепер.
Певну форму державності кримли здобули у 1921 році: тоді була створена Кримська автономна соціалістична радянська республіка. В цих умовах корінне населення мало гарантованих 36% у Верховній Раді, керівниками автономії призначалися представники кримських татар, офіційними мовами тодішньої автономії була російська і татарська.
Однак 18 травня 1944 року кримли були піддані злочинній депортації за етнічною ознакою. Людей відправляли в Сибір і Центральну Азію, там вони поповнювали лави трудової армії або потрапляли в умови спеціальної комендатури, де за ними наглядала НКВС. Жили кричаки в спеціально відведених поселеннях, за порушення умов утримання їх притягували до кримінальної відповідальності.У перші 2 роки депортації загинуло 46,2% від загальної численності кримських татар.
У середині 50-их років почався організований рух кримлів за повернення в Україну. У 1987 році в час перебудови кримські татари отримали можливість повернутися на батьківщину, пік їхньої активності припав на перші роки незалежності України.
Створення кримськотатарської автономії нині більше потрібне самій Україні ніж кримлам
За всі роки незалежності України саме питання можливості створення кримськотатарської автономії вважалося чимось міфічним, чимось таким, що загрожує цілісності держави.
Створення такої автономії нині більше потрібне самій Україні аніж кримлам. Чому? Тому що Україна отримає інструмент, яким можна скористуватися на міжнародній арені. По-перше, створення кримськотатарської автономії вибиває козирі в Російської Федерації щодо утисків російськомовного населення і прав на самовизначення міфічного кримського народу (чи існує така нація взагалі?). По-друге, це дає додаткові можливості Україні в майбутньому повернути Крим та відновити свою територіальну цілісність.
Нова влада України досі не дала відповіді кримчанам на анексію: люди в розпачі
Починаючи з 26 лютого, не маємо жодної адекватної реакції від нового влади України – ні від в.о. президента Олександра Турчинова, ні від Верховної Ради, ні від провідних політичних сил. Врешті-решт, ніяк не відреагували і кандидати на посаду очільника держави, окрім Петра Порошенка, який вніс проект постанови про визнання кримськотатарського народу як корінного народу України.
Кримські татари нині є в розпачі та не знають, що робити, особливо це стосується молоді, яка вихована в дусі українського патріотизму. В людей складається враження, що нова влада їх просто зрадила і погодилася на анексію Криму.
Тому мусимо чинити тиск на уряд, щоби він активніше щось робив. Нова влада має дати відповідь громадянам в Криму, вони нині в дуже не простій ситуації. На законодавчому рівні потрібно створити кримськотатарську автономію, щоби кримли зрозуміли, що їх не залишили наодинці.
У лжереферендумі взяло участь не більше відсотка кримлів
Є прийняте рішення про проведення власного референдуму для кримських татар. Навіщо він потрібний? Проголошеним результатам так званого референдуму в Криму, який провели 16 березня (проголосили, що кільсть тих, хто взяв участь у псевдоплебісциті становила 83,10%від загальної кількостінаселення Криму; тих, хто проголосував за приєднання півострова до складу Росії, – 96,77%), певно позаздрить Північна Корея або Туркменістан. Насправді, ні такої явки, ні такого волевиявлення не було.
Активісти Меджлісу разом із членами Комітету виборців України моніторили, яка ж ситуація була в дійсності. Можемо стверджувати, що загалом у референдумі взяло участь трішки більше як 34% населення Криму. Що ж стосується кримських татар, то їхня явка становила не 40-60%, як зазначалося, а не більше як відсоток.
Тому й виникла ідея провести такий референдум в середовищі кримлів, аби показати справжню волю кримських татар– громадян України.
Не беззбройні кримські татари мали захищати цілісність держави, а Збройні Сили України
Меджліс прийняв рішення не підставляти свій народ під кулі, щоби уникнути кровопролиття, він сподівався на військову силу України. Власне, не беззбройні кримські татари мали захищати територіальну цілісність держави, а Збройні сили України, яких було тоді вдосталь.
Так, два батальйони морської піхоти, які стояли в Феодосії та Керчі, – це елітні частини Збройних Сил України, вони є багаторазові переможці та призери різних міжнародних змагань спецпідрозділів світу. Вже в перший тиждень спецоперації Росії ці обидва батальйони могли повністю знищити диверсантів та припинити цю операцію. Чому Україна не використала цю можливість для мене залишається загадкою…
Чому Туреччина підтримала кримських татар лише дипломатично?
Маємо в Туреччині кілька мільйонну діаспору. Акції підтримки Криму та територіальної цілісності України пройшли там в усіх великих містах.
На жаль, прем'єр-міністр ТуреччиниРеджеп Ердоган чітко сказав про те, що на військову підтримку розраховувати не варто, тому що Туреччина залежить від енергоносіїв Росії на 50%. Тому вони обмежуються моральною та дипломатичною підтримкою.
Знаємо, турецький прем'єр-міністр двічі телефонував Путіну. Востаннє він дзвонив президенту росії після того, як побачив фото закатованого кримла РишатаАметова. Відтак, Реджеп Ердоган висловив Путіну своє занепокоєння і попередив про те, що Туреччина не стерпить смерті ще одного кримського татарина.
Соломія Головіна.
Фото: forbes.ru
