Волонтери, які доставляють допомогу бійцям АТО, обов’язково повинні узгоджувати свої маршрути з командирами частин, до яких їдуть, і зі Службою безпеки України. А ще варто мати зі собою зброю і надійне авто, яке не зламається в дорозі. Про це сьогодні , 29 липня у Львові розповіли волонтери, представники громадських організацій, які займаються доставкою гуманітарних вантажів у зону АТО.
Активіст ГО «Громадська варта» Ярослав Антоняк розповів, що разом зі своїми соратниками доставляв гуманітарний вантаж до бійців 24-ї та інших бригад, які стояли біля сумнозвісного Зеленопілля. До передової вантаж довезли у супроводі колони, яка везла військовим боєприпаси.
«Багато волонтерських організацій довозять допомогу до своєрідних пунктів розподілу в Чугуєво чи Ізюмі. Для нас же важливо було доправити допомогу в руки тим, хто її найбільше потребує. Ми доставили вантаж в 72-гу бригаду, там був представник і нашої 24-ї бригади, ми передали вантаж і для них», - сказав він.
За словами Ярослава Антоняка, дуже важлива координація волонтерів з командирами частин і підрозділів, яким призначена допомога, інакше можна потрапити в ситуацію, коли ті ж таки військові закладуть руки за голови, наставлять автомат, бо приймуть за диверсантів. Тому командири частин мають знати, що ви до них їдете, і що везете.
За словами волонтера, військові й СБУ знають, кудою безпечніше проїхати, де заміновано, коли може початися обстріл з «Градів». Хоча, звісно всього не передбачиш.
«У нас був випадок, коли сумська самооборона протримала нас три години з руками на потилиці головою в бік лісу. Вони заявили, що нікому не довіряють, ні Генштабу, ні силовикам, ні волонтерам», - сказав він.
За його словами, нічого дивного в такій реакції бійців немає, адже не раз траплялися випадки, коли під виглядом гуманітарної допомоги сепаратисти привозили навантажене авто, в якому була вибухівка.
Однак, згадує волонтер, «найприємніші» спогади залишилися після спілкування з колишніми працівниками львівського «Беркуту» на одному з блокпостів.
Вони не хотіли пропускати волонтерів, коли побачили в одного з них посвідчення самооборони, а як привід – прискіпувалися до зброї. Мовляв, перевозять автомат не за правилами, він має бути без набоїв і в чохлі.
«Але ж сепаратист в разі чого не буде чекати, поки ти витягнеш автомат і зарядиш його», - додав Ярослав Антоняк.
Представник «Євромайдан-Пустомити» Богдан Масляк зауважив, що не варто також виставляти в соцмережі фото вздовж маршруту, бо за ними легко вирахувати не лише рух колони, а й місця розташування частин. Він також зазначив, що коли авто зупиняють на блокпості, потрібно відразу ж опускати вікна, показувати руки, пред’являти документи, адже бійці в зоні АТО налякані, постійно насторожі і можуть в разі чого вистрелили і по волонтерах.
Волонтери, які доставляли вантаж у Зеленопілля, пробули загалом в поїздці на Схід більше тижня, з 13 про 21 липня. Бійцям доставили продукти, одяг, побутові речі, бронежилети, засоби гігієни, інструменти для ремонту техніки, запчастини. Бійцям 24-ї механізованої бригади навіть привезли тепловізор, який придбали коштом благодійників. Адже, згадують активісти, бійці подекуди не мали навіть елементарного, наприклад, відра, щоб випрати одяг.
Як зауважили волонтери, коли влада каже, що наші бійці більш-менш забезпечені, то вона в принципі, має рацію, але забезпечені не державою, а волонтерами.
Координатор Громадської ініціативи «Допоможи фронту» Сергій Глотов зазначив, що його організація опікується 19 частинами і щотижня практично відправляє на Схід вантажі від 3,5 до 9 тонн. Раніше активісти працювали в Луганську, але змушені були перебратися до Львова, адже в рідному місці стало небезпечно.
«Потік допомоги військовим і у Львові , і в Луганську однаковий. Йдеться як про звичайних людей, так і про бізнесменів, фермерів. У нас було близько 3 тисяч «міських божевільних», які ходили і кричали «Росія!», але більшість людей підтримують армію», - сказав він.
Ярослав Антоняк додав, що під час поїздки в Зеленопілля бійці 24-ї бригади саме чекали на обстріл з "Градів", тому порадили їм якнайшвидше залишити небезпечну зону. Їхати довелося без супроводу, зі швидкістю 70-90- км. год., ледь не погубивши колеса. Однак, припри всі труднощі і небезпеку, волонтери запевняють, що не припинять допомагати бійцями.
«У нас там багато друзів, знайомих ще з Майдану. Ми робимо це за покликом серця, а не тому, що нам хтось за це платить, і будемо робити доти, поки в цьому буде потреба», - запевнив він.
