24 серпня цього року до Львова повернулася VIМіжнародна науково-пошукова та освітня експедиція «Вирій-2014», що тривала 12 днів. Повідомив Тарас Радь, співкоординатор Громадського об’єднання «Вирій».
«Вирій-2014», як завжди, складався з реставраційної та мандрівної частини, проте формат цьогорічної експедиції дещо різнився від попередніх років. Перший тиждень табору традиційно відбувався на території Закерзоння (тепер це територія Польщі), під час якого викладачі спільно із студентами кафедри Реставрації архітектурної та мистецької спадщини Національного університету «Львівська політехніка» та волонтерами провели роботу на кількох українських цвинтарях польсько-українського прикордоння. За цей час була проведена робота з інвентаризації та паспортизації надгробків, проведено роботу з реставрації окремих сакрально-меморіальних об’єктів.
Другий етап реставраційної роботи на цих цвинтарях буде проведено восени цього року під керівництвом доцента кафедри Реставрації архітектурної та мистецької спадщини НУ «Львівська політехніка» Олени Стасюк. У планах провести завершальну роботу на об’єктах у селах Подемщина, Жуків і Князі (тепер Любича Князі). В останніх двох буде встановлено тримовні інформаційні таблиці та вказівники, на зразок тих, які було встановлено активістами «Вирію» минулого року у Князях.
По завершені таборової частини «Вирій» вирушив у мандрівку українськими селами за кордоном України.Цього року «Вирій» розширив географію своєї діяльності. Окрім уже традиційних Закерзоння та Пряшівщини, які щороку відвідує експедиція, цьогоріч вирійчани вперше відвідали етнічні українські терени Північної Румунії - Мармарощину та Південну Буковину – прикордоння, розділене українсько-румунським кордоном, де компактно проживає автохтонне українське населення.
Офіційне відкриття експедиції «Вирій-2014» відбулося на Українському військовому цвинтарі у с. Пикуличі, що неподалік Перемишля (Польща). Це місце для експедиції набуло нового символічного значення, зважаючи на події, які відбуваються на Сході України. Основна програма першого дня розпочалася на Пряшівщині (Словаччина), де відвідали Музей української культури у Свиднику й зустрілись з його незмінним директором Мирославом Сополигою. Своєрідною знахідкою була галерея образотворчого мистецтва Дезидерія Милого і її директор Ладислав Пушкар. Після цього «Вирій» завітав до умовної столиці Південної Лемківщини міста Пряшева. Тут відбулася зустріч з професором і академіком Миколою Мушинкою, який спершу провів екскурсію містом, а після цього відбувалася цікава вечірня розмова при ватрі.
З Пряшева експедиція вирушила через словацько-український кордон в Українське Закарпаття. Минувши Ужгород «Вирій» зробив зупинку біля Горянської ротонди - однієї з найстаріших архітектурних пам'яток України загальноєвропейського значення. Дорогою на Хуст вирійчани зробили зупинку у Меморіальному парку «Красне Поле», щоб віддати шану воїнам Карпатської Січі, які загинули за незалежність Карпатської України. На Хустщині була можливість ознайомитись зі старими дерев’яними церквами марамароського типу у селах Сокирниця, Крайниково, Олександрівка, Данилово і Колодне.
Наступних п’ять днів «Вирій» вперше знайомився з етнічними українськими терторіями в Румунії – Мармарощиною і Південною Буковиною, - де за офіційними даними проживає 60-тисячна українська громада, а не офіційними – близько 100 тис. осіб. Мармарощина є географічним продовженням етнічної української території на південь від українсько-румунського кордону, що має історичну й культурну спорідненість з українським Закарпаттям. Це невелика територія, що сьогодні налічує 12 сіл компактного проживання близько 32 тис. українців-автохтонів, які становлять у них абсолютну більшість. Про це свідчать україномовні таблиці на в’їзді в українські села. Умовною столицею Мармарощини є місто Сигет, у якому знаходиться Український ліцей, Український православний вікаріат і офіс Союзу українців Румунії у Мармарощині. Експедиція відвідала села Ремети, Кричунів, Вишня Рівна або Верхня Рівна, Руськова, Руські Поляни і Кривий або Репедя. Вдалося ознайомитись з місцевою дерев’яною й мурованою сакральною архітектурою, познайомитись з вчителем української мови Маріусом Семенюком, священиком Юрієм Альбійчуком, поспілкуватися з місцевими українцями.
Передостанній день експедиції відбувався на теренах українських сіл Південної Буковини. Це друга за чисельністю в Румунії територія компактного проживання українців, більшість населення якої - гуцульський субетнос, що сьогодні офіційно налічує близько 8 тис. осіб. Південна Буковина входить до складу Сучавського повіту і є продовженням української Північної Буковини. Її умовно столицею є місто Сучава, з яким пов’язаний життєвий шлях Петра Могили, Миколи Устіяновича, Ольги Кобилянської. Сьогодні тут знаходиться центральна українська церква Св. Апостолів Петра і Павла Православної Архієпархії Сучави і Радівців, а також офіс Сучавсько осередку Союзу українців Румунії. Під час мандрівки цими теренами експедиція відвідала село Кирлібаба, в околицях якого у 1916-1917 роках дислокувалась Гуцульська сотня УСС, фестиваль культур національних меншин у м.Кимпулунг Молодовенеск, давні монастирі фортифікаційного типу у селах Молдовиця і Сучевиця, місто Радівців, де зустрілись з головою Сучавського осередку Союзу українців Румунії Бориславом Петрашуком, який розповів про становище місцевої української громади, про асиміляцію молодого покоління та обговорено плани майбутньої співпраці.
У рамках експедиції відбулося сходження на найвищу точку етнічних українських земель та другу по висоті вершину у Роднянських Альпах (найвищий хребет Східних Карпат) гору Інеу (Ineu, 2279 м). Тут замайорів український прапор, а вирійчани виконали Національний гімн України. Символічно те, що це було напередодні Дня Незалежності України.
Останній день «Вирію-2014» був особливий у зв’язку з відзначенням Дня Незалежності України. Після ранкового Богослужіння у греко-католицькій церкві у Радівцях «Вирій» вирушив у сторону румунсько-українського кордону. Остання зупинка експедиції в Румунії була в прикордонному містечку Сирет, у якому знаходиться мурована Українська греко-католицька церква Преображення Господнього (1908). Після перетину кордону експедиція зробила останню зупинку у Чернівцях, де у місцевому обласному державному музеї народної архітектури та побуту відбулося офіційне закриття «Вирію-2014».
Довідка.
«Вирій» - міжнародний науково-пошуковий та освітній табір-експедиція, основним завданням якої є проведення комплексу заходів із відновлення та збереження пам’яток матеріальної культуриі знайомство з етнічними українськими землями поза межами сучасної території України. Починаючи з 2008 року «Вирій» став щорічним і відбувається влітку у формі стаціонарного тижневого табору та краєзнавчих мандрівок. На сьогодні в рамках табору відновлено українські цвинтарі у селах Жуків, Подемщина та Князі на території Польщі.
Організаторами «Вирію» є Громадське об’єднання «Вирій», яка об’єднує активістів громадських молодіжних організацій та студентів-реставраторів з НУ «Львівська політехніка». Серед партнерів ЛММГО «Пластове товариство «Ватага Бурлаків», Пласт-НСОУ, ЛОО «Лемківщина», ЛОМГО «Молода Лемківщина», ОУМ Спадщина, Львівська міська рада, Львівська обласна рада, Львівська обласна державна адміністрація.
