Українським переселенцям у Росії, незважаючи на щедрі обіцянки російської влади, не надто радіють місцеві - роботи немає, документів не видають і надають оселі без найменших зручностей. Відтак деякі вже налаштовані повернутися додому.
Про це біженка з Луганська Тетяна Мартиненко сказала у телефонній розмові з кореспондентом Укрінформу.
Луганчанка на початку серпня разом із родиною залишила рідне місто і дісталася Ростова, звідкіля, як вимушена переселенка, поїхала до села Зеркальне Кавалеровського району Приморського краю РФ.
«Не вірте тим, хто обіцяє вам у Росії «золоті гори» - тут жити неможливо. У цьому селі, де всього декілька десятків дерев'яних хатин, для нас не знайшлося роботи. Близько двох тижнів довелося жити в старій, закинутій дерев'яній хаті без жодних побутових зручностей. Їжу доводилось варити на гасовому примусі. Особливо дошкуляли пацюки, які ночами влаштовували справжні перегони по кімнатах»,- розповіла біженка.
Відтак переселенці умовили місцеву владу надати роботу і житло в іншому населеному пункті Примор'я, обіцяли роботу в гірничодобувній компанії, однак в останній момент сім'ю посадили в автобус і відправили в село Устинівка.
«Поселили нас, як і в Зеркальному, в старій хаті. Дах тече, сирість неймовірна, дров немає, щоб будинок протопити. Туалет на вулиці, і він повний»,- розповіла пані Тетяна .
Працювати жінці запропонували у місцевого фермера. Господар ферми, обітявши взяти її технологом, поставив простою дояркою і відмовив у будь-яких коштах наперед для прожиття. Родина другий місяць перебивається тим, що має із собою та допомогою добрих людей. Жодних документів родині Мартиненків досі не видали.
«Я взагалі не знаю, де наші паспорти, і що нам робити. Тому вирішили повертатися назад до України», - жаліється Тетяна.
Наразі переселенці збирають кошти на дорогу назад. Адже, як їй пояснили у міграційній службі РФ, біженці з України за законом мають можливість один раз проїхати за рахунок держави територією Росії. Сім'я ж Мартиненків використала цю можливість, щоб дістатися Приморського краю.
«Попрацюємо і назбираємо потрібну суму. Переконалася - тут, у Росії, ми нікому не потрібні», - впевнена жінка.
