Коли російські громадяни можуть самі захотіти віддати Крим Україні? Одним з варіантів розвитку подій може бути наступний.
Про це у себе на сторінці написав Андрій Ілларіонов.
"Своєю агресією проти України, окупацією і анексією Криму, війною на Сході України путінський режим зруйнував основи міжнародного порядку в Європі, що існували з кінця Другої світової війни. Агресивні наміри Кремля при цьому, на жаль, не ослабли.
Більш того, спостерігаються явні ознаки наростаючих приготувань до, очевидно, більш масштабної, жорсткої і тривалої конфронтації з навколишнім світом, включаючи не тільки чергову холодну, але й цілком гарячу війну.
Під час Першої та Другої світової воєн країни-агресори, що опинилися в епіцентрі військового протистояння (Німеччина в обох війнах, Австро-Угорщина, Росія, СРСР) зазнали колосальних руйнувань, зазнали військові та цивільні втрати в десятки мільйонів чоловік.
Число жертв становило від 10 до 15% передвоєнного населення відповідних країн.
З розвитком військово-технічного прогресу руйнівна сила застосовуваної зброї зростає.
У разі розв'язування масштабного військового конфлікту проти значної частини сучасного світу нинішня Росія швидше за все буде мати справу з коаліцією держав, сукупна військова, економічна, демографічна міць яких перевершує російські показники, як мінімум, у 16-18 разів.
Підсумок такого протистояння передбачуваний.
Росія буде розгромлена, її економічний, житловий, інфраструктурний потенціали будуть зруйновані. На величезних територіях буде припинено електро, водо- і газопостачання. Виникне загроза голоду і масових епідемій.
При таких же співвідношеннях втрат, які були продемонстровані в попередніх світових війнах, число жертв нового військового конфлікту може становити десятки мільйонів чоловік. Значна частина Росії може бути окупована військами іноземних держав, які встановлять окупаційний режим.
По закінченні війни держави-переможниці можуть зробити кроки для недопущення реставрації матеріальних основ російських мілітаризму, шовінізму та агресії.
У цих цілях на Росію можуть бути накладені зобов'язання виплатити репарації та компенсації жертвам російської агресії.
В частині забезпечення цих зобов'язань деякі частини нинішньої території Росії, що є історичними областями сусідніх держав і свого часу анексовані у них, можуть бути цим країнам повернуті.
Переданими можуть бути території, по відношенню до яких за кордоном час від часу пред'являються публічні і непублічні претензії, наприклад: Питалівський район Псковської області - Латвії, Кингисеппський район Ленінградської області - Естонії, північ Карельського перешийка, Приладозька Карелія, Печенга - Фінляндії, Калінінградська область (Східна Пруссія) - Німеччині, Смоленська і Брянська області - Білорусі, Воронезька і Ростовська області, Краснодарський край - Україні, значні території Західного Сибіру - Казахстану, не менше як 1,5 млн квадратних кілометрів Сибіру і Далекого Сходу - Китаю, Курильські острови і Сахалін - Японії.
Нафтові і газові родовища, великі джерела мінеральних ресурсів, мережа магістральних трубопроводів, банківська система, які були основою фінансування агресивної політики попереднього періоду, можуть бути передані під міжнародний контроль.
Можливо, Росія ще не встигне пройти весь цей описуваний шлях, коли абсолютна більшість тих, хто вижив в умовах страшного військового конфлікту, російських громадян щиро підтримає намір тимчасового уряду (вар .: негайно і жорстко вимагатиме від нього) негайно і беззастережно передати Кримський півострів його безумовному власнику - братській Україні, відновлення нормальних дипломатичних, економічних, людських стосунків з якою стане тоді першочерговим завданням відроджуваного після жахливої катастрофи російського суспільства.
Звичайно, це лише один з можливих малоприємних для Росії та її сусідів сценаріїв.
Набагато більш виграшним для Росії було б свідоме і добровільне повернення Криму Україні до початку реалізації такого роду сценаріїв".
