Слухай онлайн
Історія

17 червня – День в історії ОУН і УПА

17 червня 1944 р. – загинув сотенний УПА «Санчо»; 17 червня 1947 р. – загинув полковник УПА Володимир Якубовський «Бондаренко»; 17 червня 1950 р. – загинув командир з’єднання УПА Микола Мельник «Головко»; 17 червня 1994 р. – помер чільний діяч ОУН Юліан Химинець.

Командири ВО Лисоня: Василь Шепета "Чорний", Володимир Якубовський "Бондаренко", Михайло Хома "Юрко", Богдан Федик "Крук". Іван Юхнович "Кок"

17 червня 1944 р. – загинув сотенний УПА «Санчо»

“Санчо” (? – 17.06.1944, с. Сторонна Дрогобицького р-ну Львівської обл.) Чотовий сотні “Льви” (03–04.1944), командир сотні “Льви І” (05–06.1944); булавний, хорунжий (1.06.1944). Загинув у сутичці з німцями.

За матеріалами: Воєнна округа «Буг». Документи і матеріали/Упорядники: В. Мороз, О. Вовк

17 червня 1947 р. – загинув полковник УПА Володимир Якубовський «Бондаренко»

Володимир Якубовський "Бондаренко"

Якубовський Володимир (“Бондаренко”, “Стрийський”; 1915, м. Залізці Зборівський р-н Тернопільської обл. – 17.06.1947, біля с. Вівся Козівського р-ну Тернопільської обл.). Закінчив польську школу кадетів у Варшаві зі ступенем підхорунжого, потім вчився в летунській школі у Львові і був приділений до авіаполку у Львові (за ін. даними в Познані). Військовий референт Бережанської округи ОУН (1943-03.1944), начальник штабу ВО “Лисоня” (12.1943-06.1947), командир підстаршинської школи ВО (01-02.1944), командир куреня (05.1944-поч.1945), фактично виконував обов’язки військового референта ОУН Подільського краю (11.1944, 1946-1947), у наказі ГК УПА ч. 5/52 від 14.10.1952 р. відмічений як командир ВО “Лисоня”; хорунжий (26.01.1944), поручник (15.04.1945), сотник (22.01.1946), майор (22.01.1947), полковник (з датою смерті); відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги (1.01.1945).

Упродовж своєї п'ятирічної діяльності в лавах УПА Володимир Якубовський організував, виховав і вишколив десятки старшин і підстаршин та кілька сотень повстанців. Найвідоміші бої сотень УПА під керівництвом «Бондаренка» відбулися в лісах біля с. Слов'ятин (Підгайці), біля с. Поручин (Бережани), біля с. Лопушне (Почаїв), на хуторах Альбанівка (Зборів)

За матеріалами: Воєнна округа «Лисоня». Документи і матеріали/Упорядники: С. Волянюк, В. Мороз

17 червня 1950 р. – загинув командир з’єднання  УПА Микола Мельник «Головко»

Мельник Микола Іванович (“Головко”, “Дмитро”, “Микола”, “Мудрий”, “Онищенко”, “Павло”, “Федя”; 1918, с. Байківці Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 17.06.1950, Корецький р-н Рівненської обл.).

1940 – радянський аґент. Член ОУН від 1941. У перші роки німецької окупації працював в німецькій управі у Коростені на Житомирщині. Був заарештований. Звільнився за викуп. Станом на жовтень 1941 – провідник одного з підрайонів на Тернопільщині. У 1942 очолював Коростенський підрайон. Від квітня 1943 – в УПА, був заступником командира групи УПА “Тютюнник”, очолював з’єднання “Базар”. В 1944, вірогідно, знову пішов на співпрацю з радянськими чинниками. Від 3.07.1944 – політвиховник куреня УПА ім. Хмельницького. Станом на вересень 1945 – провідник Житомирської округи. 23.09.1945 під час допиту працівником СБ ПСК “Дядьою Костем” (СБ підозрювало М. Мельника у співпраці з радянською владою) утік і приєднався до “далеківців”. За іншими (радянськими) даними, політичний референт ПСК М. Мельник був затриманий 23–24.09.1945 у Котівському лісі Луцького району на Волині. На момент арешту його руки були зв’язані, а на тілі містилися сліди побоїв від тортур. Пішов на співпрацю з радянськими чинниками. Скориставшись помилкою наглядача, 08.11.1945 утік (без верхнього одягу). Чекісти помилково вважали, що він загинув в ніч з 30 на 31.05.1946 під час проведення чекістсько-військової операції у районі Сторожівського лісу. У 1948 вчинив спробу приєднатися до “смоківців”, але ті його не прийняли, тому що підозрювали у зв’язках з МВД.

За матеріалами: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА/Упорядники: В. Ковальчук, В. Огороднік

17 червня 1994 р.– помер чільний діяч ОУН Юліан Химинець

Юліан Химинець

Химинець Юліан (18.07.1911, с. Підгоряни тепер м. Мукачево, Закарпатська область — 17.06.1994, м. Кергонксон, США).

Закінчив початкову школу, а у 1922 році поступив до Мукачівської «горожанської» школи. З 1926 продовжує навчання у державній торговельній академії в Мукачево, яка була перенесена сюди з Ужгорода. Після закінчення академії з 1 грудня 1930 працює на посаді секретаря торговельної академії.

У 1930 році стає секретарем міської «Просвіти». Наприкінці 1932 року заснував екзекутиву ОУН Закарпаття, яка була поділена на легальну частину — на чолі із Степаном Росохою та підпільну, яку очолив Юліан Химинець. Упродовж жовтня 1938 — березня 1939 виконував доручення керівника Карпатської України Августина Волошина, також виконував обов'язки зв'язкового між Проводом Українських Націоналістів та Головною Командою Карпатської Січі.

29 березня 1939 переїхав до Відня. Тут він очолив допомоговий комітет для біженців із Закарпаття. У Відні став студентом університету, був арештований гестапо, перебував у концтаборі Заксенхаузен. Після війни опинився в Інсбруку, де став секретарем Українського допомового комітету.

Разом з дружиною емігрував до США. Брав активну участь у громадсько-культурному і політичному житті української діаспори, працював в «Рідній школі», Українському Конгресовому Комітеті Америки, Земляцькому Карпатському Союзі, головою якого був декілька років.

За матеріалами: Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...