Всі польські видання відзначають, що цьогорічні меморіальні заходи на території колишнього нацистського табору смерті "Аушвіц" у містечку Освенцим - особливі, бо вперше за минулі 70 років у Європі поновилося протистояння між Росією і Заходом.
"Добре, що Путін відмовився від приїзду до Аушвіца. Добре, що приїздить Порошенко, а усвідомлення внеску солдатів з України в перемогу над третім Рейхом - в інтересах цілої Європи", вважає польське видання Gazeta Wyborcza.
У Європі, чия політична культура в повоєнні роки спиралася на принцип "ніколи більше", знову точиться звичайна війна, у якій сторонами виступають онуки солдатів Червоної армії, яка 70 років тому визволяла Аушвіц, зауважує видання, яке на своєму сайті висвітлює меморіальні заходи з Освенцима в режимі наживо.
На думку газети, організатори меморіальних заходів знайшли ідеальну формулу вшанування пам'яті жертв Голокосту - відмовилися від промов глав держав чи урядів, щоб на церемонії не домінував політичний порядок денний, а надали слово спогадам уцілілих жертв Аушвіца.
"Немає жодних сумнівів у тому, що самим своїм приїздом Володимир Путін затьмарив би всіх інших гостей, особливо колишніх в'язнів табору і ветеранів Другої світової, і викликав би протести громадської думки. Заради послання, яке має містити пам'ять про Аушвіц, цього треба було уникнути, - пише автор статті у "Виборчій". - Тому урядам надіслали відкриті запрошення, які не пропонували рівня представництва".
Одна лиш російська дипломатія визнала цю процедуру недостатньою і вимагала особливого запрошення для президента Путіна, додає польська газета.
"Внаслідок міжнародного консенсусу Росію визнано правонаступницею СРСР, тож на підставі цього російські еліти часто вважають, що мають ледь не виняткове право на похвалу за перемогу над нацистською Німеччиною, зокрема і в зв'язку з визволенням Аушвіца", - пише Gazeta Wyborcza.
Рішення організаторів меморіальних церемоній не вирізняти Путіна з числа інших достойників викликало в Росії шквал емоцій, які видання називає показовими, бо навіть ті, хто не підтримує політику Путіна, критикують дію польської влади.
"Вони не помічають, що неможливо розділити дві ролі Путіна: з одного боку, він є лідером держави, яка найбільшою мірою доклалася до перемоги над нацизмом і завершення німецької окупації Європи, а разом із тим він є президентом держави, яка вдалася до агресії проти України і винна в стражданнях населення Донбасу і воєнних злочинах, які там скоюють оплачувані Росією найманці", - додає газета.
Президент Порошенко своєю присутністю на церемонії в Освенцимі, на думку автора статті Лукаша Адамського, керівника наукових проектів Центру польсько-російського діалогу і порозуміння, показує багатонаціональну природу Радянської армії і те, що українці також звільняли Європу від фашизму.
Його стаття має назву "Не лише росіяни визволяли"
Як пише видання Rzeczpospolita, цитуючи міністра юстиції Польщі, за нинішніх подій в Україні участь російського президента Путіна в урочистостях з нагоди звільнення Аушвіца-Біркенау була б неможливою.
"На сході України триває війна. За таких обставин було б важко, щоби в роковини звільнення табору приймати президента Росії, - сказав міністр Цезари Грабарчик. - Росія, хоч неформально, однак бере участь у цьому конфлікті".
На відміну від того, як про особливості запрошення російської делегації пише "Виборча", Rzeczpospolita в своїй статті пише, що МЗС використав дипломатичну "зачіпку".
Президента Росії запросили на роковини в такий спосіб, що він просто не міг прийняти таке запрошення, вважає видання.
Видання Wprost пише, що коли 27 січня 1945 року радянські солдати звільнили Аущвіц, то боялися підходити до в'язнів, бо ті нагадували живі скелети і не були подібні на людей.
"В'язні, яких вони побачили за огорожею з колючого дроту, були хворі на туберкульоз і голодну діарею, що викликана виснаженням організму внаслідок тривалого голодування, - описує видання побачене солдатами 70 років тому. - Багато тижнів після звільнення табору санітарки знаходили під матрацами хліб, захований колишніми в'язнями, які боялися повернення табірного пекла. Візит до лазні чи ін'єкція викликала в людей панічний страх, бо зовсім недавно це означало вірну смерть".
Видання пише, що коли в липні 1944 Радянська армія стала над берегом Вісли, її подальше просування на захід було справою часу. Однак просування було зупинене, коли спалахнуло Варшавське повстання, і завдяки цьому, зазначає Wprost, нацисти отримали час на евакуацію Аушвіца-Біркенау і знищення табірних документів.
У січні 1945 року Радянська армія рушила далі, 26 січня 60-та армія Першого українського фронту звільнила Освенцим, а вже наступного дня перші червоноармійці вийшли на територію табору "Аушвіц ІІІ - Моновіц", де був табір підневільної праці і знищена в бомбардуваннях союзників фабрика концерну IG Farben.
Однак табори Аушвіц і Біркенау союзники не бомбардували, бо знали про багато тисяч в'язнів. Наступ радянських солдатів стримували елітні підрозділи СС, пише Wprost, однак біля 1500 того дня, 27 січня, було відкрито головну браму табору смерті.
"Червоноармійці застали в таборі біля 7000 в'язнів, переважно хворих і немічних, бо лише таких есесівці не змогли вивезти чи повбивати. Натрапили також на останки майже 600 розстріляних чи померлих з голоду, - пише видання. - Околиці Аушвіца німці замінували, в Біркенау газові камери і крематорії були висаджені в повітря. Головний табір - Аушвіц І - залишився практично непошкодженим, згоріли лише дахи в двох будівлях".
