Це інтерв'ю з Борисом Філатовим ми записали за добу до відставки керівництва Дніпропетровської облдержадміністрації. За конфліктом між Президентом Петром Порошенком і Ігорем Коломойським журналісти, експерти, Росія і Україна вже спостерігали з величезною напруженістю. "Президент вийшов на війну з олігархами", - говорили одні. "Президент вийшов на війну лише з одним-єдиним олігархом, в якого високий рейтинг", - уточнювали інші. Про це пише Укрінформ.
Ситуація зі спробою витіснити менеджмент Ігоря Коломойського з "Укртранснафти" і самого Коломойського з "Укрнафти", завдяки депутатському загону фракції Порошенка, отримала найширше освітлення в ЗМІ. Грубість Дніпропетровського губернатора до журналіста обговорювали довго і з захватом, навіть коли два його зама вибачилися. Голоси журналістського співтовариства теж розділилися. Одна половина транслює обурення і гучне побоювання з приводу олігарха-хама, що "поїдає Україну", має "приватну армію". Друга - нагадує про його роль на Дніпропетровщині, про те, що він перетворив Дніпро на місто-фортецю, шпиталь і місто - табір для біженців.
Тим часом, моніторячи щодня російські ЗМІ, неважко виявити, що один з головних антигероїв російської пропаганди - той же Коломойський. Росіяни запаслися попкорном і роблять ставки, наскільки руйнівним буде конфлікт між першою особою країни і нині вже колишнім Дніпропетровським губернатором.
Що думає про конфлікт, за яким величезне число людей стежить із завмиранням серця, найближчий соратник і друг Ігоря Коломойського Борис Філатов? За кілька годин після нашої розмови буде відставка, а Борис Філатов напише у Фейсбуці: "Голова ДніпрОДА подав прохання про відставку, Президент задовольнив. Звільнення пройшло максимально коректно. Всі справи будуть передані Валентину Резніченку в максимально комфортному режимі".
- Борисе Альбертовичу, скажіть, конфлікт Порошенко - Коломойський поставлений на паузу чи він наближається до вирішення?
- До останньої заяви пана Наливайченка (йдеться про заяву голови СБУ про нібито причетність заступників Дніпропетровського губернатора до вбивства офіцера СБУ у Волновасі - авт.), я до всіх цих нафтових викрутасів ставився, як до папуаських танців біля багаття. Причому, однозначно там було два не зв'язаних між собою епізоди. Вони як би пов'язані спільною амбіцією і жадністю, але реально вони мають різних інтересантів, різні сторони: я маю на увазі "Укрнафту" і "Укртранснафту". Але дуже часто в масовій свідомості відбувається поєднання цих справ. До останньої заяви пана Наливайченка я всім коментував це так, що конфлікт по "Укртраснафті" закінчився, пішов. Там намагалися змінити менеджмент, лояльний до "Привату", на менеджмент, лояльний до Єремеєва. В результаті, начебто, коли розібралися, призначили міжнародний аудит і все, загалом, закінчилося. А ситуацію з журналістом Андрушком треба залишити за дужками. Нікому неприпустимо так спілкуватися з журналістами. Тим більше, і Коломойський вибачився перед співтовариством, а потім Корбан вибачився за нього перед Андрушком. Я думаю, це як би окрема історія.
- Окрема, але вона не робить честі Коломойському.
- Я вам скажу не як народний депутат, а як колишній заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації, який займався інформаційною політикою. Ми змогли в медійному полі себе так спозиціонувати, що нас журналісти полюбили. Я був присутнім на багатьох прес-конференціях Коломойського, у нього завжди були дуже хороші інтерв'ю, дуже відверті, і люди з задоволенням бігли і обожнювали слухати те, що він говорить. Тому, коли він вступив в конфлікт з паном Лещенком, Найємом і Андрушком, це не більше ніж персоніфіковані конфлікти, вони не відображають його ставлення до журналістського співтовариства. Цих людей, знову ж таки, я не хочу довго огульно звинувачувати. Андрушко - журналіст, а щодо Лещенка і Найєма, ну, визнайте вже, нарешті, що це навіть не журналісти, це однозначно політики, які попросту використовують чиюсь ситуацію. Використовувати можуть для різних цілей, починаючи від заробляння і закінчуючи, не знаю, можливо, капіталізацією свого політичного іміджу.
Історія з "Укрнафтою", вона ще простіша. Коли б не зусилля панів Лещенка-Найєма, які почали роздувати істерію щодо батальйону "Дніпро" біля будівлі "Укрнафти" (потім виявилось, батальйон "Дніпро" там і близько не стояв), то все б закінчилося тим же, що й почалося. Там би поставили паркан, приварили грати і, грубо кажучи, суспільство навіть не дізналося б про це, ніхто б сильно не рефлексував.
Але заяву пана Наливайченка за своєю аморальністю важко з чимось порівняти. Якщо ви уважно дивилися його брифінг, то бачили: він звалив в одну купу непов'язані епізоди. Він вийшов і розповів про те, що ті крадуть, ті контрабандою займаються, ті вимаганням, там затримали одного офіцера, тут в АТО - іншого, який виписував фальшиві пропуски, а потім на виході приставив цитату: "Ледь не всіма цими питаннями займається певна банда, яку очолюють чиновники і народні депутати".
Я вам скажу так, наша країна пережила дуже багато скандалів і конфліктів, умовно, - "Кольчуги", "Диктофони під диваном", але вчорашня заява Наливайченка, її взагалі неможливо ні до чого віднести, тому що це відкрита, нічим не підтверджена брехня, шита білими нитками. І я не уявляю, як тепер пан Наливайченко має з цієї ситуації виплутуватися, тому що зараз підуть депутатські запити, слідчі комісії, суди та інше.
Я, як безпосередній очевидець подій, був присутній на допиті Корбана і Олійника в п'ятницю. Їх допитували взагалі абсолютно по іншому епізоду, пов'язаному чи то з викраденням, чи то зі зникненням пана Величка, який зараз сидить у Москві під патронатом ФСБ і віщає звідти якісь провокації. А офіцера, про якого йшла мова, вбили в суботу (голова СБУ натякнув, що дніпропетровські чиновники можуть бути причетні до смерті співробітника СБУ Дмитра Манзіка, який був убитий пострілом в голову в ході операції з затримання вантажівок з контрабандою у Волновасі Донецької області, - авт.). Тобто, Наливайченко збрехав навмисно про те, що їх допитували щодо вбивства, хоча їх допитували за день до того, як убивство сталося.
- Голову СБУ могли дезінформувати...
- Я не думаю, що він був введений в оману, він так усе вибудував медійно, тобто, це була брудна медійна технологія для того, щоб людей, які асоціюються з Дніпропетровською обласною адміністрацією, просто облити брудом. І я не впевнений, що керівник спецслужби міг робити такі резонансні заяви без, хоч би мовчазного, схвалення зверху. Тому я б дуже сильно хотів сконцентрувати вашу увагу на тому, що насправді конфлікт, який спочатку мав під собою причинами, умовно, жадність, амбіції, перерозподіл потоків і не мав жодного відношення до наведення ладу в державі, переріс у масову провокацію, на чолі якої вже стали керівники спецслужб. І, природно, всі політичні заяви, у тому числі про вихід народних депутатів з Блоку Петра Порошенка, вони пов'язані не з якимись там нафтовими танцями біля багаття, а пов'язані з тим, що вперше, напевно, в історії України керівник спецслужби публічно звинувачує пропрезидентських депутатів і державних посадовців у бандитизмі.
- Думаю, влада опинилася в делікатній ситуації. З одного боку, Коломойський допоміг країні. З іншого, авторитетні експерти мають рацію: держава сама має контролювати великі активи - і "Укрнафту", і "Укртранснафту". Ви знаєте Ігоря Валерійовича багато років. Він був би готовий розлучитися з чимось зараз, аби, можливо, потім, у майбутньому, отримати щось зовсім інше, анітрохи не менше?
- Абсолютно правильно ви все сказали, й експертів можете заспокоїти. Ігор Валерійович - дуже амбітна людина і одночасно - ексцентрик. Це видно з його інтерв'ю. Але якби на "Укртранснафті" провели заміну менеджменту публічно, відкрито, за допомогою всіх необхідних інструментаріїв, зокрема з розпорядженням уряду, рішенням НАК "Нафтогаз", на голосуванні. То навіть якщо б Коломойський не хотів зміни менеджменту, у нього не було б поля для маневрів.
А коли вночі колишній луганський СБУшник Мірошник заскакує в державне підприємство з незрозумілими людьми, ламає двері, б'є охорону. Причому, ніхто не знає, чому саме на нього впав вибір, щоб очолити нафтове підприємство - Мірошник жодного дня не пропрацював у нафтовій промисловості... У цьому випадку все виглядає, як брудна гра і перерозподіл потоків.
Відповідно, пан Коломойський, якому, звичайно, не було що робити, як губернаторові, в приміщенні "Укртранснафти", тим не менш, бере безпосередню участь у цьому конфлікті. Бере, тому що він бачить, що це не публічність і не дотримання державних інтересів. Це просто перерозподіл потоків від одного фінансово-промислового угрупування на користь іншого фінансово-промислового угрупування під прикриттям нібито відновлення справедливості. Це перша ситуація.
Друга ситуація стосується "Укрнафти". Дивіться, "Укртранснафта" на сто відсотків належить НАК "Нафтогаз України", "Укрнафта" ж належить на 49 відсотків Коломойському і на 51 відсоток державі. Тобто, якщо ми говоримо про "Укртранснафту", то це підприємство технічне, яке обслуговує магістральний нафтопровід. Якщо ми говоримо про "Укрнафту", це публічна компанія, акціонерне товариство, акції якого у тому числі торгуються на світових біржах, тому однозначно зміна менеджменту на "Укрнафті" можлива за згодою двох акціонерів - державного і приватного. Звичайно, після того, як був ухвалений закон про зниження кворуму, держава може зібрати збори, Петрова викинути і призначити Іванова.
Але в компанії, де інтереси держави і приватного капіталу розподілені в пропорціях фактично 50 на 50, однозначно має бути акціонерна угода. Тобто неможна так сказати: "Знаєш що, у тебе 49%, ти там посидь в кутку, а ми тут поки самі покомандуємо". Я думаю, якщо це робити нормально, шляхом переговорів і шляхом підписання відповідної акціонерної угоди, після проведення зборів акціонерів, то, звичайно, Коломойський нікуди б не подівся.
- А якщо міркувати умоглядно й філософськи, всі бізнесмени - люди зі специфічним мисленням. Він би був готовий заради політичного майбутнього розлучитися з активами?
- Я ж не можу міркувати за третю особу, особливо філософськи. Мені здається - останнім часом він змінив риторику, у тому числі, якщо прочитати ці його останні заяви щодо "Укррудпрому", про реприватизацію, про те, що треба все повернути державі. Тобто, психологічно він десь готовий. Більше того, я вам скажу так. Коли за цей закон про зниження кворуму голосували, то я точно знаю, що Коломойський не проводив нарад, не викладав список народних депутатів і не говорив, що "ці не голосують, тих ми попросимо, цим дамо гроші, з цими домовимося" і таке інше. Якби ви бачили ситуацію, то зрозуміли б: вона була якоюсь мірою пущена на самоплив.
Знаєте, він за цю "Укрнафту" вже 15 років б'ється зі всіма режимами, які в нашій країні були. Тому мені важко обговорювати: чи готовий він розлучитися чи ні. Навіщо ми обговорюватимемо психологічний клімат людини. Просто розумні люди, які за логікою командують країною, вони повинні були зробити все зовсім по-іншому. Тобто якби було створено абсолютно інше інформаційне поле, якби не було спекулятивних заяв таких людей, як Лещенко, то Коломойському просто нікуди було б подітися. Тобто він би, умовно, під тиском держави і громадської думки був вимушений з піднятою головою піти і звідти, і звідти. А оскільки все це робиться за принципом "хотіли, як краще, а вийшло, як завжди", то природно, це все перетворюється на брудний скандал, який, у тому числі, ще і був посилений заявами Наливайченка.
- Борисе Альбертовичу, я останнім часом з великим страхом відкриваю в Інтернеті новини членів вашої команди, боюся, що ви скажете щось, що гойдне човен. І коли ви заговорили про децентралізацію, я здригнулася. Це правильна реформа, але вона не на часы, і з цього починався сепаратизм Донбасу.
- Я думаю, ви помиляєтеся. Я так розумію, що Петра Олексійовича консультують хороші медіафахівці. Так от, ви можете чітко написати: не діждетеся. Якщо вони думають, що ми тут якісь прапори викидатимемо або вимагатимемо децентралізації і державного перевороту, або якісь там віча проводити, на яких вимагатимуть, цього просто не діждетеся.
- Але віче було оголошене? Воно буде?
- По-перше, віче буде не завтра (інтерв'ю бралося у вівторок, а за останньою інформацією, мітинг громадських активістів відбудеться в суботу). По-друге, пана Денисенка, який оголосив віче, ніхто не уповноважував це робити. Я Андрія добре знаю, він майданний політик в хорошому розумінні цього слова, один з найвідоміших у місті громадських активістів, який боровся з незаконними забудовами, він завжди апелював до людей. Я скільки пам'ятаю Андрія, він завжди віче збирає. При Кучмі, при Януковичі - він весь час стоїть на трибуні. Коли він сказав про віче, я його запитую: "Андрію, а чому ти взагалі це сказав?" Він говорить: "Вважаю, що це правильно". Отже віча завтра не буде. В суботу буде мітинг громадських організацій і волонтерів. Розумієте, багато жителів з інших регіонів розхвилювалися, що в Дніпропетровську будуть виступи. Ні - мітинг громадських організацій на підтримку єдності країни.
- Але все одно є страх, що ви захочете показати центральній владі, хто забезпечує стабільність на Дніпропетровщині, злегка хитнете ситуацію, а втримати її не зможете.
- Ми не хочемо нікому нічого показати. Я розумію, що зараз, коли людям кажуть, що ми допомагаємо, годуємо країну і таке інше, то у них моментально виникає психологічне відторгнення. Але давайте розглянемо ситуацію. Наприклад, ми приймали бюджет. У нас в лікарні імені Мечникова лежить сорок сім чоловік із Горлівки на апараті штучної нирки. І нам викреслили з бюджету цю статтю видатків. Я намагався додзвонитися членам Кабміну, вони не брали трубку. Тоді позафракційна група депутатів, обрана від Дніпропетровська, домоглася, щоб рядок повернули.
Керівництво країни має перестати спекулювати на темі децентралізації. Або почати проводити децентралізацію, або сказати: "Тема децентралізації скасовується, у нас в країні війна, ми влаштовуємо жорстку вертикаль влади і починаємо йти стрункими рядами у світле майбутнє".
Поки ж виходить інакше. У нас війна, прифронтова область, купа біженців. Ми сидимо і думаємо: де взяти гроші. У нас гроші забирають, а потім ми їздимо в казначейство з простягнутою рукою. А коли нам треба вирішити свої проблеми, нам кажуть: вирішуйте, ви ж сильні. В децентралізації немає нічого поганого. І Корбан був правий, коли по ICTV сказав: "Перестаньте брехати. Або скажіть, що децентралізації не буде. Або вона буде, коли закінчиться війна".
- Заступник Одеського губернатора Зоя Казанжи написала, що всі охоронні структури, які з 6 травня 2014 року в Одесі забезпечували правопорядок, відсторонені від цих процесів і покинули місто. У цьому відчувається якийсь виклик?
- Краще, щоб ви запитали про це одеських керівників. Але в цьому є сенс. Президент говорить, що ми все скрізь оточили озброєними людьми, ми скрізь окопалися, і він не допустить приватної армії. О'кей. Та тільки коли ми тут силами охоронних фірм і з мисливськими рушницями охороняли злітно-посадкову смугу, щоб російський десант не сів, то про це президент мовчить. Коли ми тут відбивалися дулями і охоронними фірмами, то ми були потрібні. А зараз - приватних армій не буде.
- Найєм сказав, що Коломойський залишився один. Як ви це прокоментуєте?
- Він видає бажане за дійсність. Порошенко теж у чомусь один. Але не тому, що він поганий. Коли в країні окупація, зубожіння, треба шукати союзників.
А Коломойський завжди з усіма воював, починаючи з олігархів і закінчуючи владою. Він ніколи не належав до якогось клану. Він завжди рухався самостійно. Раніше завжди говорили Кучма-Пічук, Ахметов-Янукович, так от, Коломойський завжди був один. У цьому Найєм правий.
- Можливо, Президента його аналітики просто не інформують про суспільну непідтримку цього конфлікту?
- У мене було дві чи три розмови з Президентом, коли я говорив: "Петре Олексійовичу, нам нічого не треба". Ми хочемо, щоб цей кошмар закінчився, війна закінчилася, ми б пішли в бізнес і стали знову заробляти гроші. Ми не хочемо влади, я не хочу бути депутатом. Повірте, до всього цього кошмару, який трапився рік тому, ми прекрасно себе почували, чудово жили, по півроку перебували за кордоном, каталися на яхтах. Тому він чудово знає, що у нас немає приватних армій, що ніхто не мріє захопити владу в країні. Що тут не крадуть, як було при Вілкул: крали, починаючи від доріг і закінчуючи рекламою. Все це Петро Олексійович прекрасно знає.
- Колись я запитала Гаррі Каспарова, чи може єврей стати президентом Росії, цікаво у вас дізнатися, чи може єврей стати Президентом України?
- Якщо подивитися на останнє голосування, коли Рабінович набрав більше, ніж Ярош і Тягнибок, то тема антисемітизму неактуальна. Тому не знаю: все можливо в нашій країні, Україна і так не перестає дивувати весь світ.
Нам не вдалося після відставки додзвонитися до Бориса Філатова. Тому ми не змогли узгодити текст інтерв'ю. У тексті ми зробили всього кілька невеликих скорочень.
А ось нижченаведений скріншот, мабуть, може служити своєрідним прогнозом від найближчого соратника екс-губернатора про його найближче майбутнє:
Лана Самохвалова, ukrinform.ua.
