Створена президентом Петром Порошенком міжвідомча робоча група з координації повернення в Україну вкрадених режимом Януковича коштів по суті означає чергову відстрочку початку реальної роботи з повернення вкрадених активів, яка повинна була активно початися ще рік тому.
Про це пише в статті для DT.UA кандидат юридичних наук, заступник голови Громадської комісії з розслідування і попередження порушень прав людини в Україні Станіслав Батрин.
Відповідно до тексту документа, щойно створена структура має "у двомісячний термін опрацювати механізми ефективної взаємодії правоохоронних органів та центральних органів виконавчої влади щодо питань повернення в Україну вказаних коштів".
Автор нагадує, що санкції Ради ЄС щодо вищих посадових осіб України були введені в дію постановами Ради ЄС 5 березня 2014 р. 14 квітня 2014 р.
"Українській владі було дано умовний рік для того, щоб довести вину фігурантів санкційних списків у вчиненні злочинів проти українського народу. Україна не тільки не довела вину, — держава досі навіть не має формалізованих обґрунтованих претензій до більшості осіб із команди Януковича. У цьому нас переконують або ж самі фігуранти санкційного списку (А. Портнов), або особи, котрі виконували управлінські функції (В. Рибак), а головне – факти: відсутність кримінальних справ, закриті кримінальні провадження і – що більш наочно — третій Генеральний прокурор на Різницькій з часу Революції Гідності", - пише Батрин.
Так, недавно в офіційному журналі ЄС було оприлюднено інформацію про виключення із санкційних списків А.Портнова, О.Якименко, І.Калініна, М. Азарова. Стосовно В. Януковича-молодшого, О. Лукаш, Д. Табачника та С. Клюєва ЄС подовжив дію санкцій тільки до 6 червня 2015 р.
Подію анонсували громадські активісти, журналісти, речники міжнародних інституцій.
Тільки ГПУ до останнього жила за принципами влади часів Януковича: спростовувати повідомлення громадськості й уникати прямих відповідей.
Замість пояснень Генпрокуратура відбулася черговою обіцянкою: 6 березня 2015 р. в ГПУ урочисто поінформували, що відомство обіцяє розслідувати зловживання екс-чиновників, із яких було знято санкції ЄС.
"Цікавим виглядає сам процес: ГПУ вважає, що запевнень у неупередженому розслідуванні по спливанні року для громадськості буде достатньо. Ні, панове, час розкривати карти", - пише автор.
ГПУ як орган і безпосередньо генеральний прокурор України як керівник узяли на себе виключну й повну відповідальність за організацію та підтримання державного обвинувачення щодо В.Януковича, В.Захарченка, В.Пшонки, О.Якименка, А. Портнова, О. Лукаш, А. Клюєва, В.Ратушняка, О. Януковича, В. Януковича, А. Пшонки, С. Клюєва, М. Азарова, О. Азарова, С. Курченка, Д. Табачника, Р. Богатирьової, І. Калініна, С. Арбузова, Ю. Іванющенка, О. Клименка, Е. Ставицького.
Крім того, мала була доведена вина і застосоване справедливе покарання до всіх дійових осіб режиму Януковича, незалежно від прізвищ і статусу. Всі члени організованого злочинного угруповання мусили відчути невідворотність покарання. Це випливає з публічних обіцянок ГПУ та гарантій президента, йдеться в статті.
Слід зазначити, що ГПУ не мала намір ділитися зоною контролю в питанні повернення активів і підтримки санкції з іншими органами влади, громадськими активістами, організаціями.
"Спілкування з Генеральним прокурором та його підлеглими на тему повернення активів і необхідності доведення до логічного завершення кримінальних справ щодо представників режиму завжди відбувалося за однаковою схемою. Тобто представники громадськості надавали факти на підтвердження злочинних дій того чи іншого чиновника, а в ГПУ обіцяли притягнути цю особу до відповідальності. Непокоїло тільки те, що справи розбігалися з обіцянками. Тим часом один Генеральний прокурор потрапляв у об'єктиви телекамер у момент теплих зустрічей із представниками цього самого режиму. Інший відгороджувався від громадськості заступниками, які не могли пояснити походження мільйонних статків, що з'явилися за час перебування на державній службі. А ГПУ як орган вперто не помічала вільного пересування Києвом тих, кого обіцяла піддати кримінальній відповідальності, — партнерів Януковича. Це скидалося на нехитру гру: заяви про "доцільність", "компетентність", "таємницю слідства" або "ненадходження повідомлення про вчинення злочину" використовувалися як непереконливе обґрунтування власної бездіяльності чи некомпетентності", - пише автор.
На думку Батрина, цивілізовані країни ввели політичні та економічні санкції щодо окремих представників режиму за власною ініціативою, і це не заслуга Генпрокуратури.
"Це заслуга мільйонів людей, які вийшли на вулиці протестувати проти режиму. Сьогодні ж, коли ЄС починає знімати санкції з представників команди Януковича, це означає, що прокуратура дозволила собі поставити під питання досягнення Революції Гідності", - пише автор.
"Європейські партнери однозначно довели до відома України обмежені терміни дії санкцій, що означало необхідність негайного розслідування протиправних дій режиму. Відомо, що коли йдеться про пересічну людину, в Україні часто-густо достатньо дня, аби зробити з неї винного: тут міліція, прокуратура й суд діють у "порозумінні", якому можна позаздрити. Ніхто не закликає до правого нігілізму чи порушень законодавства, але очевидно, що розслідування стосовно "касти недоторканних" і після Майдану відбуваються за особливими правилами. Починаються "складнощі" в розслідуванні, з'являються незрозумілі рішення судів, якими відмовляють у взятті під варту, а також заяви по лінії ГПУ про те, що вони не можуть чинити тиск на суд.
Особливе ставлення до "недоторканних", виключно це "особливе ставлення", дало можливість представникам режиму Януковича порушувати питання про скасування санкцій. З одного боку, рішення Ради ЄС про накладення санкцій було оскаржене фігурантами санкційного списку до Суду ЄС (Європейського суду справедливості). З іншого – були найняті юристи й лобісти, які переконували представників ЄС у необхідності скасування санкцій. Формальні підстави для скасування санкцій — порушення права власності, права на здійснення господарської діяльності, ділової репутації тощо. Фактичні — відсутність доказів у причетності зазначених осіб до вчинення економічних злочинів або порушень прав людини в Україні.
Загалом, ситуація виглядала так: на боці представників режиму Януковича — гроші, люди і конкретні дії. На боці України — вигляд ображеного на долю бідняка та очікування безкорисливої й невичерпної віри ЄС. Зі свого боку, Європа спостерігала за діями України на двох фронтах: по лінії оскарження санкцій до Суду ЄС і по лінії активної комунікації з Радою ЄС. У підсумку – отримали сумний очікуваний результат. Для ЄС було вкрай некоректно допустити рішення Суду про скасування власних санкцій. Тому на рівні Ради ЄС вирішили відмовитися продовжувати санкції до 4 осіб із обмежувального списку. При цьому санкції стосовно ще 4 осіб можуть бути зняті 6 червня 2015 р." - йдеться в статті.
