Добровольчий батальйон ОУН відмовився перейти в підпорядкування Збройним силам України. Про це в інтерв'ю телеканалу "112" повідомив командир батальйону Микола Коханівський
"Зараз ми не підкоряємося нікому. Ми ухвалили таке рішення з урахуванням того, що нас в грубій формі роззброїли і вивели, порушивши всі угоди, які ми мали зі Збройними силами України. Плюс до того ж ми не побачили схему, за якою ми повинні були залишитися окремим підрозділом, і я, як командир, повинен був залишитися командиром цього підрозділу", - сказав він.
"Тобто та схема, яку нам намалювали - вона спочатку не працювала. Наприклад, нам говорили: їдьте в Красноармійськ, там уже все готово, проходите комісію і повертайтеся на позиції - таким чином вас поступово легалізують, не знімаючи з позицій. У Красноармійську, звичайно - наші хлопці їздили - ніхто їх там не чекав, а з позицій нас вивели мало не силою. Тому ми прийняли рішення, якщо державі не потрібні добровольці і воно так чинить з бійцями, які його захищають, то ми не хочемо - поки точно не хочемо - легалізуватися як окремий підрозділ у цій державі. Та практично держава і не хоче нас легалізувати - так що ж ми будемо вже так переживати".
У той же час комбат ухилився від деталізації про порушення домовленостей з військовими і від персональних звинувачень: "Я б не хотів зараз звинувачувати. Я писав про все і називав фігури на своєму Фейсбуці. Якщо уважно переглянути стрічку, все побачите там на фотографіях і у прізвищах".
В інтерв'ю журналіст підняла тему іноземних громадян, які воюють в батальйоні.
"Так, у нас є іноземці, - пояснив Коханівський. - Ми, скажімо так, батальйон інтернаціональних українських націоналістів. У нас є білоруси, росіяни, татари. Я до того ж очолюю комітет визволення політв'язнів, тому я добиваюся, щоб їм дали статус політичних біженців, дали право жити в Україні, тому що абсолютно ясно, що в своїх країнах, зокрема в Росії, Білорусі, в Криму, в Узбекистані - вони вже абсолютно не можуть з'явитися, бо до них будуть застосовані репресії. Зараз у них немає статусу, але ми його добиваємося ".
