14 лютого 1876 року Шотландський винахідник Олександр Белл подав патентну заявку на перший телефон.
Ідея телефону з'явилася у Белла, коли він працював над апаратом для глухонімих. Винахідник збагнув, що будь-який звук можна передати електричним способом: якщо викликати коливання електричного струму відповідно до коливань повітря, які певний звук створює. 1876 року Белл вже демонстрував диво-апарат на Філадельфійській всесвітній виставці. З величезного рупору ошелешене журі почуло монолог принця Данського "Бути чи не бути?". Його виконував сам містер Белл, але в сусідньому приміщенні. Через три роки підприємство "Белл компані" розпочало масовий випуск телефонних апаратів.
Сьогодні не істотно, що спроби створення телефону були початі ще до Белла, та й сам термiн "телефон" з'явився ранiше. Не iстотно i те, що Белл на власне технiчне рiшення наштовхнувся випадково, займаючись проблемами тонального телеграфу. Істотно ж те, що для розвитку суспільства необхідно було створити телефонний зв'язок, а Белл першим запропонував практичний спосіб задоволення цієї потреби людства.
Відкриття Белла знаменувало початок ери телефонії. А термін "телефонія" має досить широке значення, яке охоплює всі науково-технiчнi аспекти телефонного зв'язку.
Після 1876 року телефонний зв'язок став найбільш масовим видом зв'язку, як за кiлькiстю абонентiв-користувачiв, так i за обсягами iнформацiї, переданої по мережах. Така значимість телефонного зв'язку повʼязана із тим, що він краще інших технічних засобів забезпечує ефект особистого контакту: телефонне повідомлення одночасне передає iнформацiю (текст), iндивiдуальнi ознаки того, хто говорить i емоційне забарвлення повідомлення. Наближення до безпосереднього спілкування стало ще більш значним з появою відеотелефону.