Держава не зацікавлена у пропагуванні української мови як іноземної. Таку думку висловили наукові працівники Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка» Олеся Палінська та Оксана Туркевич. Вони також є авторами книги для вивчення української мови як іноземної «КРОК 1» - Олеся Палінська та Оксана Туркевич.
Розкажіть, будь ласка, про ідею створення книги.
На сьогодні залишається актуальним утверджувати українську мову
як іноземну. Коли нашу мову вивчають за кордоном, це дуже збільшує її
статус, власне, в міжнародному суспільстві. І саме це є
найважливішим, бо коли твою рідну мову вивчають як іноземну - то найвища
мета в її розвитку. Звідси, власне, й виникла ідея книги «КРОК 1».
Підручник побачив світ за фінансового сприяння відомого українського
філантропа Богдана Гаврилишина.
З яких розділів складається посібник і чим він відрізняється від
звичайних підручників?
Книжка підготовлена як навчальний комплекс: методичний посібник
для викладача, підручник для студента, СD, граматичні картки (за ними можна
вивчати граматику навіть їдучи в метро чи трамваї). Отже, цей освітній
комплекс можна слухати, дивитися, робити вправи, спробувати використовувати
мову у повсякденному житті. Цим <<КРОК 1>> відрізняється від звичайного
підручника. Ще одна його унікальність в тому, що він є повністю
комунікативний.Наш посібник не розрахований, щоб вивчати граматику, адже
й так є безліч підручників, які подають її вивчають. Найкраще вивчити
мову, коли для того є розмовне середовище, ми його створюємо, тобто вчимо
мову, коли нею говоримо. Підсумовуючи, наголошуємо, що книжка має бути,
по-перше, комунікативною, по-друге, якісною, а, по-третє, рівневою. (Є
європейські рекомендації щодо мовної освіти, де розписані три рівні: А, B i
C). Наша - для початкового рівня оволодіння мовою (А1 -- А2).
В яких країнах вже побував «КРОК 1» ?
«КРОК 1» ми запустили 9 місяців тому. В цілому, на роботу пішло
три з половиною роки, проте більша частина часу - на пошук грошей. Поліграфія дорога,
але ж нам потрібен якісний підручник. Відправляли його майже у всі
європейські країни. Підручник побував у Бразилії, Росії, Польщі, Німеччині,
Лондоні, Грузії. Звісно ж, не оминули так і країни, як Австралія та
Канада, де багато наших земляків. Наприклад, люди привезли таку мову з
Батьківщини (для 2 і 3 покоління, якому українська мова вже потрібна як
іноземна), якою вони говорили, і їм треба її удосконалити, ніби надати їй
свіжого подиху. Наголошуємо, що це є комунікативний посібник, де автентичні
тексти написані живою мовою, тією, які ми використовуємо зараз.
Хто займався оформленням книги?
Оформлення робила Ірина Москалик. Ми вважаємо, що дизайн має
також працювати, аби вивчати мову. Не лише наші студенти, а й західні
звикли до приємних, цікавих, ілюстрованих книжок. Тому ми намагалися
зробити конкурентний продукт. Щодо європейський рекомендацій , то тут все
витримано - ілюстрації виконують навчальну функцію. Таким чином по меню
можна вивчити страви, з прогнозу погоди - міста, з пісні «Ти ж мене
підманула» іноземці чудово вивчають дні тижня, з кімнат - меблі тощо.
Чи маєте якісь плани щодо подальших розробок?
«КРОК 1» - початковий. Наразі готові вже два наступних посібники
- для читання й для аудіювання. Ще над двома працюємо. Один відповідає
рівню А2+, призначений для самостійної роботи. Другий -В1, інакше кажучи,
вже середній рівень. Рівень В2 - це будуть спеціалізовані підручники - для
освіти, бізнесу тощо.
На Вашу думку, як держава має підтримувати мову?
На жаль, в нас немає програми вивчення мови як іноземної - кожен
щось викладає і має свої методики, які вважає правильним. Є програма для
підготовчих факультетів, але вона дуже загальна. Мінімум потрібен рівень
»А1», «А2» (запитати як пройти, щось купити, тощо), щоб студенти могли
орієнтуватися в країні, де живуть. Також потрібно чітко прописати, які саме
граматичні категорії мають входити в цю програму. На рівні <<В1>> це вже не
проходить. От якщо людина пройшла мінімальний мовний рівень і потрібне
вивчення мови, аби залишитися працювати, то відповідно має бути сертифікат
(отримує середній рівень). Це все має бути на державному рівні. Є
теоретичні вимоги щодо рівнів - елементарний, вищий тощо, але має бути
центр, щоб згуртував всі міста, де викладають українську як іноземну і той
центр буде виступати координатором. Щось на зразок як Інститут української
мови при Академії наук. В такому центрі можна було б укладати програми,
визначати доцільність програм, їх уніфікації. Державі вистачає внутрішніх
мовних проблем, аби робити щось назовні. Потрібно, аби держава затвердила
основу. Ми торгуємось за кожне слово: «здача» чи «решта», «горнятко» чи
»чашка», «ізюм» чи «родзинка». Є норма, літературна мова, якою маємо
говорити, а є і західний варіант, яким ми говоримо, але розуміємо що він не
є літературною.
Нині є великий інтерес до україністики?
Великий інтерес до україністики з'явився в Європі, коли Руслана
перемогла в конкурсі Євробачення, відразу після помаранчевої революції. А
потім зник. Відомо, з яких причин. Тож за сьогоднішніх політичних обставин
за інтерес до нашої культури доводиться боротися. Ми робимо літні школи для
вивчення української мови як іноземної. Наприклад, нас приємно здивувало,
коли нам надійшли пропозиції створення відповідних шкіл в Одесі, Луганську
тощо. Люди хочуть вчити рідну мову знати її, вільно володіти нею. Немає
необхідності забороняти розмовляти російською мовою чи суржиком, адже
знаємо, що такі заборони ніколи ні до чого не приводять. Варто шукати
»золоту середину», адже мовний рівень відкриває багато дверей у світ.
Потрібно донести до суспільства, що мова може бути модною, конкурентною.
Живу мову можна зловити навіть через музику.
Розмову вела Марійка Мельник, інформаційна служба підтримки
НУ «Львівська Політехніка».
