Керівник Державного агентства резерву України Олексій Лелюк запевняє, що подорожчання хліба не буде, повідомляє урядовий портал.
За словами чиновника, підставою для такого прогнозу служать показники врожаю минулого року і перспективи врожаю нинішнього. Наприклад, тільки в Полтавській області було зібрано в 2011 році понад 5 млн. тонн зерна, а ДП «Полтавський КХП», який входить в систему підприємств резерву Україні, став одним з основних постачальників зерна і борошна в «засіки батьківщини». Також лідерами у сфері зберігання та поставок зерна стали ще п'ять підприємств системи резерву: вони закінчили рік з прибутком.
«Ефективність роботи державних підприємств з приймання зерна врожаю 2011 року значно вища торішньої. Так, підприємствами та організаціями Держрезерву в минулому році було прийнято на зберіганні понад 1 млн. тонн зерна нового врожаю, а це майже в два вище результату 2010 року», - зазначають у відомстві. Іншими словами, запасів зерна досить для того, щоб утримувати стабільними ціни на муку і хліб навіть у разі неврожаю.
Крім того, підкреслив Олексій Лелюк, за останній рік були практично відновлені мінімуми зернових запасів держрезерву. Голова Державного агентства резерву України нагадав, що саме запаси Держрезерву допомогли в березні 2011 року нівелювати соціальну напруженість: з ініціативи відомства, з метою збереження стабільних цін на соціальні сорти хліба, 18 тис. тонн зерна із запасів Держрезерву були перероблені на борошно і відправлені на хлібопекарські підприємства. «Завдяки запасам зерна Держрезерву і ефективній роботі наших КХП вдалося не тільки оперативно переробити запаси пшениці та жита, а й забезпечити економічно вигідну ціну: борошно держрезерву коштувала 2.600 гривень за тонну, в той час, як комерційна ціна була 3.300-3.500 грн. за тонну. Тобто, Держрезерв зміг - завдяки новій політиці своєї роботи - забезпечити ціновий баланс і зберегти соціальну стабільність», - зазначає Олексій Лелюк. Він підкреслив, що за останні два роки роботи відомства вдалося не тільки відновити законодавчо встановлені мінімуми стратегічних продуктів, але і домогтися того, щоб Держрезерв сприймали як структуру, здатну забезпечувати економічну, продовольчу безпеку держави, а не просто як «склади, на випадок військових дій».