12 вересня 1683 року в битві біля Каленберга під Віднем імператорські війська Леопольда I при підтримці баварських, саксонських, польських та козацьких загонів нанесли вирішальну поразку армії Османської імперії, звільнили від облоги столицю і відтіснили турків в Угорщину. Ця подія поклала край експанcіоністській політиці Османської імперії в Європі, зупинила її просуванню на захід і сприяла новому підйому Габсбургської монархії
140-тисячна турецька армія почала облогу Відня 14 червня 1683 року. Верховний головнокомандуючий Великий візир Кара Мустафа віддав наказ вести неперервну атаку. Більшість жителів міста, в тому числі й імператор Леопольд I, залишили Відень. Сили захисників Відня зменшились з початкових 18 тисяч до неповних 5 тисяч; у місті панував голод і хвороби. Через українського купця Юрія Кульчицького, який довгі роки жив і працював у Відні, а також знав турецьку мову і турецькі звичаї, керівник оборони міста граф Рюдігер Штаремберг передав лист до герцога Лотарінгії Карла V. 13 серпня Кульчицький разом зі слугою перетнув фронт і згодом повернувся з листом-відповіддю, після чого міська влада відмовилась від наміру здати місто.
Зусиллями папи римського Іннокентія XI вдалося створити антитурецьку коаліцію, і імператорська армія, об'єднана з баварськими та саксонськими загонами, вчасно підійшла до міста і 3 вересня з'єдналась на березі Дунаю з польською армією короля Яна Собеського, який очолив об'єднане 67-тисячне військо; до його складу входило близько 4 тисяч запорозьких козаків на чолі з полковниками Гоголем і Палієм.
6-8 вересня союзники форсували Дунай, після чого австро-німецькі війська, очолювані герцогом Лотарінгським Карлом V, почали бойові дії проти турків на лівому флангу (з наміром відтягнути на себе значні сили ворога), а поляки здійснили дводенний прихований марш на правий фланг через важкопрохідні пагорби Віденського лісу. Головна битва відбулася 12 вересня.
О 4-й ранку турки атакували, щоб завадити союзникам розгорнути свої сили. Однак лотарінгські і австрійські війська відбили наступ, а польська кавалерія завдала потужного удару в правий турецький фланг. Після 15 годин бою турецькі війська залишили поле бою і відступили на південь. Турки втратили понад 15 000 чоловік вбитими і пораненими, більше 5000 попали в полон; втрати союзників склали 4500 чоловік.
В ознаменування заслуг Кульчицького міська рада Відня подарувала йому будинок у престижному районі Леопольдштадт і звільнила його компанію від податків на 20 років; 10 січня 1684 року Кульчицький був призначений особистим перекладачем з турецької мови австрійського імператора і отримав посаду «цісарського придворного кур'єра» у Туреччині. Крім того, Кульчицькому надали право самостійно взяти собі в нагороду частину захопленого трофейного майна, і він вибрав 300 мішків кави. У серпні 1686 року Кульчицький відкрив у Відні кав’ярню «Під синьою пляшкою». На відзнаменування участі українських козаків у Віденській битві 15 вересня 2003 року в столиці Австрії на площі Тюркеншанцпарк встановлено пам'ятник.
Звинувачений у поразці, Кара Мустафа за наказом турецького султана був страчений 25 грудня 1683 року в Бєлграді. А папа Іннокентій XI в знак подяки за порятунок Європи оголосив 12 вересня Днем пресвятої Діви Марії. Протягом наступних 16 років Туреччина втратила Угорщину та Трансільванію і у січні 1699 року була змушена підписати Карловицький мир, за яким Польща повернула у свої володіння значну територію Правобережної України.
