У Франківському районному суді міста Львова судять напарника професійного вбивці Біби. Про це пише "Високий замок".
Перший цьогорічний сніг людині, яку “воронком” привезли до приміщення Франківського районного суду Львова, побачити не судилося. Спецавтомобіль під’їхав впритул до сходів суду, і за мить підсудного запхнули всередину. Озброєні правоохоронці у бронежилетах оточили коридори. В судовій залі так зашторили вікна, що й сонячний зайчик туди не пробився. Відбувалося одне із засідань у резонансній справі, порушеній проти напарника кілера Володимира Марка, який під прізвиськом Біба увійшов у кримінальну історію не лише України...
Нагадаємо, 11 грудня минулого року, близько 19-ї години, на вулиці Єфремова у Львові бійці столичного спецпідрозділу міліції “Сокіл” та оперативники ГУБОЗ (головного управління боротьби з оргзлочинністю) МВС за підтримки місцевих колег провели операцію із захоплення двох кілерів, які готували вбивство правої руки кримінального авторитета Вови Морди. Під час операції легендарний кілер на прізвисько Біба застрелився. Його правоохоронці вважають причетним до понад десятка замовних убивств. Намагався пустити собі кулю в голову і другий зловмисник, але йому завадив спецназівець.
Справу, яку порушили проти напарника Біби, розслідували кращі працівники головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Після завершення слідства розглядати одну з найрезонансніших за історію України справ почала колегія суддів Франківського райсуду під головуванням голови суду Світлани Мартьянової.
На лаві підсудних під посиленою охороною - уродженець Львова 52-річний К. Про себе ця людина розповідала лаконічно: з юності захоплювався автоспортом, в подальшому все життя пройшло біля автомобілів. Працював у ДТСАФ, у 1992 році переїхав зі Львова до Вільнюса (Литва), де мав якийсь бізнес. У 1996 році повернувся до Львова, влаштувався на роботу водієм в одне із АТП. “Підприємство продали, і я залишився на вулиці”, - поставив крапку в своїй “легальній” біографії підсудний.
Ці покази мав би слухати й потерпілий - підприємець Володимир Дідух, якого підсудний вперто називав кримінальним авторитетом Вовою Мордою. Та добродій Володимир надіслав до суду клопотання з проханням розглядати справу без нього. Послався на поганий стан здоров’я.
Флешка з «МакДональдса»
Про затримання К. на місці злочину у суді розповів офіцер столичного спецпідрозділу міліції. Напередодні операції, згадував спецназівець, правоохоронців попередили, що вони захоплюватимуть двох озброєних чоловіків, які готують замовне вбивство. На вулиці Єфремова мікроавтобус зі спецназівцями зупинився біля автомобіля зловмисників. “Я очолював першу штурмову групу, - розповідав офіцер. - Для деморалізації зловмисників стріляли холостими набоями та застосували світло-шумові гранати. Я підбіг до передніх дверцят автомобіля, розбив скло, захопив больовим прийомом ліву руку чоловіка, що сидів за кермом. Чоловік почав нагинатися... Побачив у його правій руці пістолет, до ствола якого він намагався притулитися скронею. Смикнув його за комірець і потягнув на себе. У цю мить пролунав постріл, куля пішла в дах авто. Чоловік втратив свідомість...”.
Вийти на слід Біби, який багато років перебував у розшуку, правоохоронцям допоміг... анонімний телефонний дзвінок! 8 грудня минулого року до головного управління боротьби з оргзлочинністю зателефонував невідомий зі Львова (на це вказував телефонний код). Анонім заявив, що готується вбивство. Докази цього, сказав, знайдете о такій-то годині на підвіконні одного із львівських “МакДональдсів”. У вказаний час та у вказаному місці убозівці справді знайшли конверт, в якому лежала флешка. На флешку була записана розмова, що свідчила: готується замах на життя правої руки Вови Морди, який живе на вулиці Єфремова...
«Я мочив подонків...»
Під час досудового слідства К. визнав, що брав участь у двох акціях Біби — замаху на вбивство, якому запобігли на вулиці Єфремова, та замаху на Вову Морду, який стався у центрі Львова 24 серпня минулого року. Того дня, нагадаємо, на вулиці Князя Романа (біля піцерії “Челентано”) на світлофорі зупинився позашляховик чорного кольору. До нього під’їхав автомобіль “Ауді”, з салону якого пролунали автоматні черги. Водій позашляховика на прізвисько Йожик загинув. Важкі поранення в голову отримав пасажир автомобіля - Вова Морда.
У суді вдова загиблого розповідала, що її чоловік був приватним підприємцем - мав два магазини, кондитерський центр і кафе. Володимира Дідуха, пригадала вдова, вона зустрічала лише кілька разів на якихось забавах. Спогади про “пересічного підприємця” перервав представник звинувачення (Генпрокуратури). Він нагадав потерпілій, що її чоловік у день загибелі опинився під кулями не вперше. Тоді вдова пригадала, що справді у липні 1998 року її чоловіка поранили в руку, “коли він зустрічався зі своїм товаришем”.
За міліцейською інформацією, Йожика того року поранили в барі “Східна кухня”, що на вулиці Дорошенка у Львові, під час розстрілу лідера рекетирського “роксівського” угруповання Олександра Пстиги, більше відомого за прізвиськом Птенець. Під крилом Птенця свого часу починали кар’єру чимало злочинних авторитетів, зокрема й Вова Морда. А Йожик, за оперативними даними міліції, був водієм цього авторитета.
“За що ви вбили мого чоловіка?”- запитала підсудного вдова. На обличчі літньої, на перший погляд тихої врівноваженої людини, на мить промайнув хижий оскал. “Хочете знати, за що вбили вашого чоловіка?” - перепитав підсудний. І розповів, що у 90-х роках до Німеччини приїхали Птенець та Йожик. Зустрівшись з ними у Берліні, Марко та інші представники злодійської “діаспори” дали друзям зі Львова 300 тисяч доларів (у ті часи - шалені гроші) для розвитку спільного бізнесу. “Роксівські”, розповідав К., ці гроші привласнили. “З цього все й почалося!” - зазначив.
Матеріали розслідування доводили, що замахи на Морду та його друзів були чи не єдиними акціями Біби, які кілер вчинив не на замовлення, а з особистих мотивів. На допитах К. зізнався, що для полювання на Морду вони з Бібою купили автомобіль “Ауді”. Почали “прасувати” вулиці, якими найчастіше пересувався Морда. Останній не підозрював, що двічі був за крок до загибелі. Та обидва рази Біба не спустив гачка пістолета Макарова. Боявся пострілами з цієї зброї ближнього бою поранити випадкових перехожих. У День незалежності, коли зловмисники втретє “випасали” Морду, Біба мав при собі автомат “Скорпіон”.
К. також розповів слідчим, що познайомився з Марком за кордоном, згодом потоваришував з ним. Підсудний зізнався, що знав, чим займається Біба. Бо той якось сказав йому, що “мочив подонків, у яких руки по лікті в крові”.
Проте в суді К. почав доводити, що був лише водієм, якого Біба використовував “втемну”. У день замаху на Морду, казав, Біба командував: їхати вправо, повертати наліво... А коли напарник почав стріляти у когось з автомата, переконував, отримав шок. “Невже ви, досвідчений водій, не розуміли, що їдете услід за певною машиною, за кимось стежите?” - запитала суддя Світлана Мартьянова. “Ну, трохи розумів”, - зізнався К. І знову почав доводити, що попередніх показань, які свідчили про його обізнаність щодо підготовки до вбивств, він насправді не давав. Підписав їх, мовляв, не читаючи, бо довіряв своєму колишньому адвокату, який насправді підігравав слідчим.
Розпитувати Бібу, чому вони когось розшукують у Львові, зауважив К., він боявся. Бо той якось зізнався, що у його попереднього водія “був задовгий язик, через що вкоротилося життя”. “Цю фразу я сприйняв як погрозу своєму життю”, - зауважив. Біба насправді за довгий язик міг вкоротити життя і товаришу. Навіть ознайомлення з тими матеріалами справи, що озвучувалися в суді, доводить, що це була вкрай небезпечна людина. У 1989 році Марка, який спромігся втекти з-під конвою, оголосила у міждержавний розшук Україна. У 1992 році його оголошує у міжнародний розшук Німеччина, де його звинувачували у двох замовних вбивствах.
Незважаючи на твердження К. про необізнаність, державне звинувачення вважає, що він свідомо йшов на злочини. Адже, купуючи автомобіль, яким зловмисники пересувалися під час стеження та замаху на Морду, К. використав документи людини, яка померла. До того ж носив перуку та накладні вуса, які пізніше знайшли у будинку Марка.
