"Палац мистецтв у Львові не використовують за призначенням, запевняє Львівська спілка художників. Очільник львівського осередку запевняє, що нинішнє керівництво Палацу неправильно розпоряджається об’єктом, тому лобіює питання, щоб приміщення передали їм. Втім, на початку 2000-х років львівській організації Національної спілки художників передали у власність шість об’єктів за вісьмома адресами у Львові. І на сьогодні ЖОДЕН з них не використовують так, як би то пасувало мистецькому об’єкту. Більшість приміщень банально здають в оренду під ресторани, банки, магазини, деякі покинуті й іще чекають на свою долю , а на місці одного будинку вже красується житловий комплекс новобудов", - про це йдеться у статті львівської газети "Ратуша" «Прихватизація» як мистецтво (Як використовується Палац мистецтв?",
Очільник львівського осередку Спілки художників Олег Микита неодноразово заявляв: схему, за якою працює Палац мистецтв, треба поламати. На думку пана Микити, нинішнє керівництво палацу демонструє «невігластво в питаннях культури». У зв’язку з цим Спілка добивається, щоб Палац мистецтв не використовували для різних комерційних заходів, які до мистецтва жодного стосунку не мають. І взагалі лобіює питання, щоб Палац передали Спілці художників, навіть надіслали таке звернення із понад ста підписами в Міністерство культури. Кажуть, свого часу відраховували гроші в податок держави, а ті гроші йшли на будівництво Палацу. Втім, особистої зустрічі з журналістом «Ратуші» пан Микита уник, попри вперті щоденні дзвінки кореспондента впродовж тижня. Коли автори публікації обійшли всі об’єкти, які Спілці вже вдалося отримати, стало зрозуміло, чому. Але про це трохи згодом.
Сьогодні культурно-мистецький центр «Львівський палац мистецтв» — це комунальний заклад Львівської обласної ради. «У нас у році 175-180 подій, — каже в.о. директора палацу Юрій Гнатковський, демонструючи журнал заходів. — З них 150 — виключно мистецькі, 25 — комерційні. Це виставки стоматологічного обладнання, ювелірних виробів, різноманітні ярмарки, арт-покази кінофільмів. До комерційних, зокрема, належать «Форум видавців» і фестиваль татуювання.
Причому цього року кількість комерційних заходів скорочується у зв’язку з важкою ситуацією в країні. Оскільки ми установа культури з частковим фінансуванням, то ми повинні заробляти на себе. Адже нам треба оплатити електроенергію (близько 300 тисяч на рік), опалення (близько 600 тисяч на рік), провести поточні ремонти дахів, труб, вікон, заплатити податок на землю, повірки лічильників. Так на рік набирається близько 1,5 млн грн, які нам ніхто не фінансує, а ми повинні їх десь заробити. В нашому статуті вказано, що ми можемо заробляти кошти. Крім того, є наказ Міністерства культури, в якому затверджено перелік платних послуг, які можуть надавати заклади культури, засновані на державній та комунальній формі власності. Ми дотримуємося цього закону і такі послуги надаємо. Що значить «використовуємо не за призначенням» — не розуміємо».
Спілка художників щороку подає Палацу мистецтв перелік заходів, зазвичай від шести до десяти, які вони хочуть провести, розповів Юрій Гнатковський. У жодному заході Палац не відмовив Спілці, не взявши при цьому з них ані копійки. Та й взагалі з художників Палац гроші не бере — митці зазвичай залишають якусь свою одну картину, аби поповнити палацовий фонд.
Останні чотири роки над Палацом мистецтв висів «дамоклів меч» — рішення обласної ради щодо затвердження за установою статусу підприємства (підприємство можна приватизувати, а ось установу культури — ні. — Авт.). Судами і зусиллями громадськості це рішення вдалося скасувати кілька місяців тому. Палац зареєстрував новий статут, де чітко вказано, що він є установою культури. І лише два роки тому Палац отримав статус неприбуткової організації, що відкрило можливість участі в міжнародних грантах, а також позбавило установу обов’язку сплачувати шалені податки (70 %).
«З початку незалежності України Спілка художників отримала дуже багато майна від територіальної громади Львова — майстерні, приміщення, магазини. Сьогодні цього всього нема, це все продано. Тому я дуже хвилююся, щоб Палац мистецтв не потрапив у руки Спілки, — додав пан Гнатковський. — Наприклад, кераміко-скульптурна фабрика була підприємством, переведена в збанкрутілий стан, нею керує якась юридична компанія, приміщення здаються в оренду, частина продана». На запитання, чи була у директора особиста розмова з паном Микитою, Юрій Гнатковський відказав: після призначення на посаду прийшов знайомитися з головою Спілки і був… виставлений за двері кабінету; так відтоді і не спілкуюся.
Як використовується майно Спілки?
Пошукати власність львівської Спілки художників «Ратушу» спонукала і ситуація на площі Міцкевича, 9. Нагадаємо, що вже роками в центрі міста стоїть величезна ділянка з залишками фундаменту, огороджена парканом. Будівництва там не ведеться тому, що у цього «ласого шматочка» є два власники. З одного боку — ТзОВ «Центр розвитку нерухомості», який викупив порожню земельну ділянку у міської ради. Принаймні порожньою ділянку вважає товариство з обмеженою відповідальністю. Натомість Спілка художників, якій Фонд держмайна передав у власність споруду, яка колись там стояла, та її фундаменти, впевнена — територія їхня, адже залишки фундаментів їм передав Фонд держмайна. Слід наголосити, що Спілка художників отримала фундаменти через чотири роки після того, як Львівська міська рада продала земельну ділянку. Остаточним власником фундаментів на площі Міцкевича, 9 є громадянин Оленчин Ростислав Богданович, який є директором ТОВ «Компанія управління проектами АКРОПОЛЬ» (зверніть увагу на компанію, до неї ще повернемось).
Знайти решту об’єктів, якими володіє (або принаймні володіла) обласна Спілка, газеті допоміг Фонд держмайна України. Спільним наказом Міністерства юстиції, Міністерства економіки та Фонду держмайна від 18.08.1998 року було затверджено процедуру передання та список майна, які за їхнім поданням передавалися у власність творчим спілкам України. У відповіді на інформаційний запит редакції Фонд держмайна зазначив: передання майна відбулося за поданням творчих спілок. Тобто перелік об’єктів складала сама Спілка. Отож, Національна спілка художників України у Львівській області з 2001 по 2004 роки отримала вісім об’єктів по області (до слова, найбільше з усіх творчих спілок). Два з них — у Трускавці, решта — у Львові. Як зазначили «Ратуші» у Фонді Держмайна, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як вдало розпорядилася своїми приміщеннями Спілка — читайте нижче.
Отож, пункт № 1 — Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика Художнього фонду УРСР, м. Львів, вулиці Мучна, 32 і Самчука, 26. На вулиці Самчука, 26, де колись була філія кераміко-скульптурної фабрики, сьогодні — філія «Укрсиббанку». Фабрика на Мучній, 32 (на фото), яка колись славилася своїми якісними виробами, збанкрутувала ще сім-вісім років тому. Сьогодні фабрика покинута, на її території працює СТО. На охоронно-пропускному пункті (так-так, він, на диво, працює) журналістам «Ратуші» відказали, що фабрика простоює щонайменше вісім років. З рештою питань порадили звернутися до фірми, яку вони представляють. Вгадайте, до якої? Точно — «АКРОПОЛЬ», та сама, директор якої є власником фундаментів на площі Міцкевича, 9. А тим часом, особисті джерела редакції повідомляють, що на місці фабрики має постати новобудова з підземним паркінгом та офісними центрами. Хоча проект будівництва ще не поданий у міську раду, проте така інформація журналістів не здивувала, адже на місці іншого «художнього» об’єкта вже маємо новобуд.
Йдеться про пункт № 2 — колишню багетну фабрику Художнього фонду УРСР у Львові на вулиці Бойківській, 5. Сьогодні за тією адресою красуються чотири новобудови, які входять до житлового комплексу «Золотий горіх». Від фабрики не залишилося і сліду.
Пункт № 3 — колишнє приміщення магазину-салону «Художник» (на час передачі Фондом держмайна площа 261,5 кв м) на вулиці Вороного, 2 — сьогодні магазин жіночого одягу «Мarc Cain». Шість років тому з цього приводу у Львові розгорівся чималенький скандал, адже з’явилося оголошення про продаж приміщення за 10 млн у.о., проте хто його подав — з’ясувати так і не вдалося. Відомо, що справою цікавилася СБУ. Певний час новий «Художник» було відкрито на початку проспекту Шевченка, та проіснував він недовго, і сьогодні там бутіки одягу.
У пункті № 4 — магазині-салоні «Артес» на вулиці Братів Рогатинців, 49 (колишнє приміщення філіалу магазину-салону «Художник», на час передачі Фондом держмайна площа 109,5 кв. м) — сьогодні розміщений ресторан мережі «Локаль» — «Пструг, хліб і вино».
Пункт № 5 — колись приміщення на 138,8 кв. м графічних майстерень художньо-виробничого комбінату на вулиці Юрія Дрогобича, 8. Сьогодні за тією адресою журналісти знайшли тренінговий центр парапсихології «Омаюс». Поруч за тією ж адресою — приміщення без вивіски, на око — зовсім порожні.
Пункт № 6 — колишній художньо-виробничий комбінат. Одна його філія була на площі Міцкевича, 9, про неї ми вже написали вище. Інша філія комбінату була розміщена за адресою: Козланюка, 17 (бічна від Личаківської). Сьогодні площі цієї величезної, окремої будівлі здають в оренду різним підприємствам; за підрахунками самих орендарів, їх там не менше 10-ти. Утім, очевидно, здані там не всі приміщення. Тож кого цікавить оренда виробничих площ, звертайтесь … у ТОВ «КУП АКРОПОЛЬ»! Саме ця фірма зазначена власником виробничого приміщення площею в 75 метрів квадратних на одному з львівських сайтів нерухомості й пропонує свою власність в оренду станом на березень 2014 року. А ось станом на вересень 2010 року у бізнес-каталозі українських підприємств онлайн «ua-region.info» громадянин Ростислав Оленчин вказаний навіть керівником Львівського художньо-виробничого комбінату на вул. Козланюка, 17.
Отож, як бачимо, Львівська спілка художників демонструє неабияку обізнаність у питаннях культури, ще більше — вміння вдало господарювати. А художні заходи Спілки сьогодні й справді нема де провести, добре, що є ще Палац мистецтв... ".
Ірина ЮЗИК, Христина ІНЖУВАТОВА, ratusha.lviv.ua.
