Міжнародні експерти виявили в Україні "паралельні служби охорони здоров'я і системи громадського здоров'я" і проаналізували їх діяльність.
Як зазначено у звіті, "кілька міністерств і відомств мають власніструктури охорони здоров'я і служби громадського здоров'я для своїх працівників та їх сімей. Понад 40% витрат держбюджету у сфері охорони здоров'я витрачається саме на "паралельні" системи та установи . Туди ж ідуть понад 11% загальних витрат на систему громадського здоров'я, пише Ольга Скрипник у статті "Паралельна медицина" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".
Таким чином, зазначає автор, Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) відповідає тільки за половину ресурсів, що виділяються на охорону здоров'я з держбюджету. "Інфекційні захворювання, які діагностують у межах цих паралельних систем, не реєструються на національному рівні, контакти між цими відомствами та МОЗ можливі лише в надзвичайних ситуаціях", - пише автор.
Міністерство оборони має свою систему з п'яти управлінь (Київ, Львів, Одеса, Харків, Севастополь), яка обслуговує 300 тисяч чоловік. Близько двохсот фахівців керують санітарними/гігієнічними службами у всіх п'яти управліннях, а також службами з питань ВІЛ/СНІД в трьох управліннях. В рамках цієї системи працюють три мобільні шпиталі і два мобільні санепідбригади. Персонал цих бригад складається з лікаря-епідеміолога, мікробіолога, гігієніста та двох операторів. Мобільні санітарно-епідеміологічні бригади також мають лабораторії, які виконують завдання у сфері мікробіології та контролю гігієни.
Прикордонна служба, підпорядкована Міністерству внутрішніх справ, має невелику службу (мова йде про відомчу СЕС. — ред), яка обслуговує 50 тисяч чоловік. Відомство має три лікарні (Київ, Львів та Одеса), а також підрозділи на сухопутних кордонах. На цих трьох об'єктах працює близько 45 осіб. Головний санітарний лікар системи є заступником голови Державної прикордонної служби України.
Служба охорони здоров'я Пенітенціарної служби, підпорядкованої Міністерству юстиції, обслуговує понад 50 тисяч ув'язнених. Глава санітарної служби зазначив, що кількість персоналу значно нижчою від реальної потреби. З-за дуже низьких зарплат дефіцит кадрів досягає 40%. Глава санітарної служби є головним санітарним лікарем Пенітенціарної служби України. Через брак державного фінансування система формує реєстр пацієнтів з туберкульозом за рахунок гранту Глобального фонду. Схоже, що кількість послуг, коли мова йде про діагностики, профілактики (щеплення) і лікуванні інфекційних хвороб, тут дуже обмежена.
Департамент адміністрації президента відповідає за надання послуг з охорони здоров'я "особливої категорії громадян, які потребують захисту". Ця категорія налічує в Україні приблизно 35 тисяч чоловік. У них є лікарні, амбулаторні поліклініки, а також СЕС, де працює 77 фахівців. Основне місце діяльності — Київ.
Решта населення (понад 42 млн дорослих і дітей), напевно, має проводити санепідзаходи власними силами. Санепідслужби, як відомо, повністю ліквідували.
"Держава, судячи з усього, не в змозі утримувати ще одну "паралельну" систему. Недарма ж у Концепції громадського здоров'я підкреслюється, що стан здоров'я — це зона відповідальності кожного громадянина", - резюмує автор.
