Гучні звинувачення та скептичні прогнози конкурентів в бік Андрія Садового щодо «дутих» рейтингів – не справдилися. За чинного міського голову Львова таки проголосувало більше як 40% львів’ян. Таким чином Андрій Садовий вдруге обійме найвищу посаду у Ратуші. Випередивши свого найближчого конкурента, нардепа від Партії регіонів Петра Писарчука більш як на 70 тисяч голосів. Однак найбільшою несподіванкою стала депутатська більшість у міській раді від «Свободи». Як виглядатиме Львів у найближчі кілька років – в інтерв’ю з міським головою Андрієм Садовим.
– Андрію Івановичу, ви – переможець. Перед виборами Ви не озвучували своєї програми. Але пріоритети розвитку Львова однаково повинні бути?
– Виборча компанія – це був мій звіт перед львів’янами за чотири роки перебування на посаді міського голови.
Що ж до стратегічних пріоритетів, то я, найперше, бачу Львів як духовний центр нашої держави, як столицю культури, туризму, книжки та новітніх технологій.
Якщо перейти до тактики, то одним з головних завдань – це освіта, просвітництво. Нам далі треба продовжувати ремонти у школах, дитячих садочках, організовувати форуми для вищих навчальних закладів, залучати інвестиції у наукові розробки та новітні технології. Це все треба робити прозоро. Львів’яни мають знати про все, що відбувається у місті.
Другим напрямком моєї діяльності є охорона здоров’я. Якщо казати конкретно, то ми мусимо завершити усі ремонтні роботи у лікарні швидкої допомоги, 8-й лікарні, дитячій лікарні на Пилипа Орлика, а також маємо відремонтувати поліклініки. Плануємо відкрити кілька нових медичних відділень. Нині тривають роботи у Рясне-2, де не було поліклінічного закладу.
При цьому міська влада і надалі акцентуватиме на здоровому способі життя. Перший крок ми вже зробили, обмеживши продаж алкогольних напоїв у вечірній та нічних час. Багато у цьому напрямку ще попереду. Нам потрібні – здорові львів’яни, здорові українці, бо від цього залежить майбутнє нашої нації.
Третій пріоритет – це, звичайно, комунальний комфорт. Ми будемо продовжувати ремонт доріг, робити реконструкцію інженерії, модернізувати систему тепло- та водопостачання. За чотири роки міській владі багато чого вдалося досягти у цій сфері, однак ми не маємо права зупинитися на зробленому.
Проте, чи не найголовнішим для нас є питання соціального захисту. Сьогодні падає рівень доходів львів’ян, піднімаються ціни на газ. Тому до людей малозабезпечених, особливо старшого віку, має бути найпильніша увага. Їх треба захистити.
Важливим моїм завданням також є підтримка львівського товаровиробника. Ми мусимо боротися за створення бодай одного робочого місця, повинні допомогти нашим львівським підприємствам мати якісних партнерів. Це дуже важко робити в умовах, коли держава так і не дала світові чіткий сигнал про те, що Україна готова запропонувати найсприятливіші умови для іноземних інвестицій, забезпечити їх надійний захист.
Не можна, звичайно, оминути питання підготовки Львова до «Євро-2012». Це імідж міста, країни, можливість розвинути новий кластер – туризму, який у Львові лише зароджується. Це великі доходи, які може отримати громада міста.
Аби усе це зреалізувати, у місті потрібна політична стабільність. Це моя незмінна позиція.
– Як би Ви поставилися до ідеї створити у Львові щось на кшталт ІТ-містечка?
– У 90-их роках Львів був науковим центром. Однак спад та криза дали про
себе знати. Сьогодні ми відроджуємо ці позитивні надбання. Може де-юре такого містечка у нас нема, але де-факто - є. Нині вже сотні підприємств працює за новітніми технологіями. Можливо, вони не сконцентровані в одному місці, але їх дуже багато. Минулого тижня я мав розмову з топ-менеджерами компанії «Нестле» щодо інвестування 26 мільйонів доларів у створення нового ІТ-центру, який буде обслуговувати всю Україну та Східну Європу. Це – робочі місця і серйозна зарплата для 350 людей. Тому, недаремно, Львів включено в тридцятку найперспективніших міст з розвитку ІТ.
В структурі міської влади ми також плануємо створити управління новітніх технологій. Я мав вже розмови з молодими людьми, котрі навчаються за кордоном, які зможуть працювати у цій структурі, адже нам потрібні фахівці високого ґатунку.
– Серед проблем бізнес-середовища Львова найбільша – складно відкрити, а потім провадити бізнес. Що можете запропонувати?
– Регулярно, кожного тижня я маю робочі поїздки на підприємства Львова, вивчаю їхні проблеми і намагаюся допомогти. Стосовно дозвільних процедур щодо відкриття підприємств, то я рекомендую звернутися на вулицю Весняну, де нині сконцентровано два наших основних підрозділи: відділ реєстрації, який ми перенесли з вулиці Валової, та дозвільний центр. Там повністю прозора система. Не тільки у переносному, а й в прямому значенні Там нема бетонних перегородок, усі бачать один одного завжди бачать, там відсутні черги.
Питання в іншому. Якщо взяти до уваги усі документи, які потрібні для відкриття бізнесу, мінімум дозволів треба від міської ради. Є ще державні органи, і з ними якраз найбільше мороки. Поки держава не віддасть частину повноважень цих служб у руки місцевого самоврядування, доти ладу не буде. Це стосується санстанції, податкової, МНС, архбудконтролю та інших служб. З ними важко, бо вони мають свою міністерську підпорядкованість, і ми на це вплинути не можемо.
– Хоч нема ще офіційних результатів виборів, усі розуміють, що де-факто ви міський голова Львова на наступну каденцію. Якою була для Вас ця виборча гонка?
– Я не проводив виборчої кампанії як такої. Не було моєї реклами, біл-бордів, плакатів. Я не міг здивувати людей якимись новими гаслами чи обіцянками. Тому просто розповідав про те, що плануємо робити у майбутньому, що зроблено за останні роки, розповідав громаді, як це робилося і які складнощі виникали. Виборча компанія – це був мій звіт перед львів’янами за чотири роки перебування на посаді міського голови. І мені приємно, що львів’яни мене почули і прийняли іспит Андрія Садового і дали мандат довіри працювати наступну каденцію. Для мене це надзвичайно важливо. Бо коли ти чинний міський голова, то тебе усякий критикує, звинувачуючи в усіх смертних гріхах. Це дуже непросто. Тому я дякую усім, хто пройшов цей шлях зі мною.
– За час виборів у Ваш бік було вилито не одне відро бруду? Що зачіпало найболючіше?
– Найболючішою була відверта брехня та компіляція фактів. Цілі гори звинувачень були стосовно нецільового використання коштів на дороги. Це повна нісенітниця! Коли ми за кошти, отримані від облігацій, а це 7 мільйонів гривень, відремонтували дороги, а нам розповідають, що на дороги ці кошти не можна було витрачати, а можна було їх вкладати лише в стадіон. І це називають дуже великим злочином. Вибачте, але з аеропорту до стадіону люди мають що гелікоптерами літати?! Це абсурд!
Або ж друге питання – кошти на проект стадіону. Європейська практика – вартість проекту становить від 5 до 10% вартості стадіону. Тим паче, що проектувала відома австрійська компанія і відомий австрійський архітектор. Нам вдалося знизити ціну проекту. І якщо брати вартість стадіону, то проект нам обійшовся не 10%, а трохи більше як 2%. За таке треба не звинувачувати, а давати ордени. А нас звинувачують! Бо комусь видається, що за українськими нормами це не правильно. Але назвіть мені, будь-ласка, будову у Львові за останні 70 років, яку б могли показати гостям міста, і вона їм сподобалася б. Не назвете жодної, адже ні один будинок не будувався за нормальним проектом. Будували типові бетонні коробки… Я розумію, що комусь це не подобається, але ми усе робили правильно, за європейськими нормами.
Були й інші звинувачення не менш безпідставні. Щоби мене очорнити, робилися замовні акти, замовні перевірки. Я прекрасно володію ситуацією, хто до кого ходив, що просив. Люди приходять та й усе це розповідають. Насправді я дякую усім тим чесним працівникам правоохоронних органів, які гідно вчинили і не піддалися на усілякі провокації та спокуси.
– Один з місцевих телеканалів не шкодував сил і коштів, аби Ви не стали міським головою Львова. Причому Вас активно «в’язали» з Партією Регіонів, звинувачували в корупції та «квартирному хабарництві» на користь начальників СБУ - колишнього і нинішнього. Зокрема, генерал СБУ Анатолій Матіос назвав квартиру від Вас – на третій день після арешту суді Зварича - «хабаром» від Вас. Вас запрошували на теледебати з Писарчуком, який не шкодував слів щодо Вас, звинувачували у придбанні маєтків в Ніцці. Що можете відповісти і як ви побороли спокусу зробити це у прямому ефірі з Писарчуком?
– Власне, деякі телепрограми створювалися для того, щоб досліджувати мою скромну персону, виливати бруд і створювати умови, щоб я прийшов на такий телеефір. Усі запрошені гості – це був лише фон, а мав бути апогей. Але що вони знайшли на Садового? Показали автомобіль мого сусіда і сказали, що це мій, навіть годинник, який я ношу і який коштує 149 євро, але сказали на десять євро більше – 159.
Важко знайти те, чого нема. Тоді можна придумувати, називати якісь міфічні будинки, вигадувати усякі нісенітниці. Фантазії вистачало. Скажімо, щодо використання бюджетних коштів для поїздок. Так, я дійсно їздив у Ніццу на Світовий інвестиційний форум, куди з’їжджаються керівники всіх основних світових міст. І я їздив з дружиною, але не за бюджетні, а за приватні кошти. Мені прикро, що поширюючи стільки неправдивої інформації, ніхто навіть потім не просить вибачення. Мені прикро, що такі речі відбуваються у Львові. Це запитання до львівських журналістів, до цеху журналістів. Людину критикувати можна і навіть треба. Але слід розрізняти критику і критикантство. Якщо критикувати, то це треба робити аргументовано. А то виходило, як у анекдоті, коли свекруха постійно дорікає невістці, що та усе робить неправильно, а на запитання невістки, як треба робити, свекруха відповідає: «Я не знаю як, але ти робиш не так!»
Знаєте, це не є моя перша виборча кампанія. Дуже багато бруду виливалося і в 2006 році. І фінансування на цей бруд велося і тоді, і сьогодні з одного і того ж центру. Насправді не можу зрозуміти цих людей, адже ніколи не займався брудними технологіями і займатися не буду, моє виховання не дає можливості цього робити. Я виконую свою роботу, щось роблю краще, щось гірше, десь помиляюся, намагаюся виправити ситуацію.
Як вдалось не звертати уваги на весь цей бруд? Вже виробився якийсь внутрішній захист. І зовнішній також. Адже я маю багато друзів серед різних людей. І вони позитивно оцінюють нашу роботу і кажуть, що у питаннях розвитку міста наша команда рухається правильно.
Переконаний, що львів’яни хочуть, щоб міський голова мав повагу до кожного львів’янина. У цьому полягає основне моє завдання, а на усе інше – я не звертаю увагу.
– А як щодо теледебатів. Ви якось сказали: «Я з ними поговорю після виборів». Що Ви мали на увазі? І що буде надалі з «Південним», власником якого є Ваш основний конкурент Писарчук?
– Щодо теледебатів, то я чітко заявив свою позицію. Бо, коли одною рукою пробують фальсифікувати вибори, а другою рукою мене запрошують на дебати – в таких шоу Андрій Садовий брати участі не буде. Це моя принципова позиція.
– Стосовно ринку «Південний», то усі мають бути рівні перед законом: і простий львів’янин, і депутат Верховної Ради. Я отримав цю проблему у спадок. Питання «Південного» – дуже глибинна проблема. Нині юридичне управління міської ради відстоює інтереси громади з цього питання в багатьох судах. Ми і далі будемо наполягати на юридичному вирішенні цього питання, щоби іншим не було спокуси займатися самозахопленням земель, та ще й в таких великих розмірах. І при цьому не платити за це кошти до скарбниці громади міста. А ці фінанси необхідні для розвитку освіти, медицини… Адже інвестиції для цих галузей надходять від продажу земель, від податків. Тому вирішення проблеми «Південного» може бути виключно у площині чинного законодавства.
– Заява Писарчука стосовно замаху Вас самого на себе, потім щодо Вашого наперед спланованого виступу на радіо. Звідки це взялося і чи були підстави?
– Напередодні виборів, ви чули від багатьох політичних партій про перекіс у формуванні міських виборчих комісій. Тому ці закиди – відома технологія: викидається якась неправдива сенсаційна інформація, щоб відвернути увагу від планованих фальсифікацій. Тому жодної підстав для таких інформацій щодо мене не було. Якщо були б якісь ролики, то їх би озвучили в той же день. Тому нехай це буде на совісті тих людей, які це поширювали.
Що ж стосується автора цих заяв, то я не розумію цього чоловіка. У нього настільки велика фантазія… Дуже велика! Я навіть не претендую відстежити логіку його висловлювань…
– На цих виборах Ви перемогли не самі. На відміну від попередньої каденції, тепер Ви матимете свою фракцію РХП, яка, фактично, перемогла на іміджі Андрія Садового? З якими політичними силами РХП блокуватиметься у міській раді. Так виглядає, що більшість у міській раді матиме ВО «Свобода». Чи гратимете Ви тепер за їхніми правилами?
– Я є позапартійний, але закон вимагав, щоб висунення було від партії. Мені приємно, що відбулася співпраця з Республіканською християнською партією. У міській раді вони матимуть не багато депутатів, напевно, трьох. Щодо «Свободи», то справді, вся повнота відповідальності за міську раду тепер буде лежати на партії Олега Тягнибока. У них буде більшість. Я налаштований на конструктивну співпрацю в інтересах громади міста Львова. Співпраця відбуватиметься виключно підстав Закону «Про органи місцевого самоврядування» і тих повноваженнях, які я маю, як міський голова, відповідно до Конституції України. Ось і все! Дуже просто! Я передбачаю якісну співпрацю задля міської громади.
– Інколи виглядало так, що Андрій Садовий не впевнений у своїй перемозі. Однак Ви завжди зберігали олімпійський спокій і жодного разу не «зірвалися». Це що, риса характеру чи передвиборча піар-технологія. До речі, перед виборами Ви жодного разу не назвали прізвищ своїх конкурентів. А може Ви наперед не вважали їх конкурентами?
– Львів показав рекорд, коли 21 людина зареєструвалася кандидатами на посаду міського голови. Я маю повагу до всіх. Щоби балотуватися на пост керманича міста, окрім бажання, треба мати мужність. Стосовно мого емоційного стану, то треба було мати холодний розум і гаряче серце. Я свої емоції вкладаю у справи, яких дуже багато.
Що ж до такого роду політичних пере форматувань, як вибори, то треба вміти слухати людей. Я уважно всіх слухаю. Я є такий, який я є. Можу бути емоційним, можу спокійним, усе залежить від ситуації. Якщо львів’яни мені довірили можливість працювати далі, значить такий, як я є, я їм підходжу і подобаюся. Інакше вони за мене не проголосували б. Знаєте, це треба народитися у Львові і жити тут, щоб зрозуміти львів’ян. Нас дуже часто не розуміють. Тут є своя специфіка - наша історія. За останніх 100 років ми були в шести різних країнах, коли були масові тортури, коли за останні 70 років структура населення міста змінилася на 90%. Це безпрецедентно. І ці всі речі закладені у кожному львів’янину. Ми абсорбуємо усю цю історію. Львів – це особливе місто, і львів’яни є особливими. Але я їх дуже люблю… Різних… І, коли вони злі, і, коли вони добрі, і, коли вони сварливі, і, коли вони лагідні. Я їх люблю такими, які вони є! Людей треба лю-би-ти!!!
– Явка виборців у Львові була низькою, навіть не 50%. Чи не боїтеся звинувачень конкурентів, що, мовляв, Андрій Садовий не є мером більшості львів’ян?
– Передовсім, дякую усім тим, хто прийшов на виборчі дільниці і проголосував. Дякую тим, хто підтримав мою кандидатуру. Як міський голова, я працюю для всіх львів’ян: і тих, хто за мене, і тих, хто проти. Я маю повагу до всіх і тому, буду працювати для громади міста, не ділячи її на партії, на національності, на релігійні конфесії. Я поважаю, люблю і ціную всіх. І думка кожного для мене є надзвичайно важливою.
– Чимало виборців голосували за Вас не лише, як за мера європейського штибу, а як зразкового сім’янина. Погодьтеся, не кожен міських голова може похвалитися чотирма дітьми. Як Ви встигаєте поєднувати роботу з родинними справами?
– Звичайно, велика відповідальність і тягар лягає на мою дружину Катерину, яка постійно з дітьми. Їй допомагає її мама, допомагають мої батьки. Це для мене серйозна опора, і це дає можливість нормально працювати. Якщо у сім’ї злагода, і все гаразд, то це створює робочий комфорт. І я вдячний своїй родині за це!
– А як дружина поставилася до вашого бажання балотуватися вдруге на посаду міського голови? Як правило, дружина не хоче ділити чоловіка з роботою?
– Дуже спокійно. Я маю повагу до Катерини за те, що вона мене розуміє. За це її і люблю!
– Дякуємо за розмову!
Розмовляв Іван Хас.
