Слухай онлайн
Політика

Огляд міжнародних подій за 10 серпня

Огляд важливих міжнародних подій за 10 серпня від агенції інформації та аналітики Гал-інфо.

П'єдестал головного ньюзмейкера минулої доби впевнено захопив молодий і зухвалий товариш Ин. Довкола нього метушились старші американські містери, попереджали, що буде йому непереливки. Проте північнокорейський лідер мімікою свого місяцеподібного обличчя демонстрував пихатість і насмішкувату зневагу до американських напучень.

Північнокорейська шпичка

Кім Чен Ин повідомив світовій громадськості, що в середині серпня «Піде на ви» на Вашингтон. Він радісно смакував, як кілька модернізованих руских ракет середньої дальності «Хвасон-12» поцілять американські авіабази на тихоокеанському острові Гуам. Хоча спочатку, в рамках превентивного удару, щоби Дональд Трамп охолов, товариш Ин запустить ракети, які пролетять над головами японців й упадуть в океан за кілька кілометрів від американської авіабази. У КНДР заявили, що їхня ракетна програма є миролюбна й спрямована виключно на стримування американських агресивних сил у тихоокеанському регіоні. Старший товариш Пу, який сидить на закруті Москва-ріки і з азартом спостерігає за корейського-американським кордебалетом, теж світиться щастям усіма підшкірними пластами ін'єкційного ботоксу.

У миротворчій програмі товариша Ина непоясненим є пункт, як саме ракети чи то «Хвасон-12», чи «Хвасон-14», корейці їх там знають, досягнуть побережжя Гуаму, якщо жодного разу не були помічені в точності поцілення об'єктів. До Гуаму ракетам треба летіти орієнтовно 15 хвилин, а ще й над японськими островами. Незрозуміло, як у КНДР виображують собі цю комедійну затію, бо американські стелси точно собі цього не уявляють.

Джим Маттіс, міністр оборони США, із педантичністю учителя повчав товариша Ина, що Північна Корея повинна припинити пустощі й прагнення погратись ядерною зброєю, бо це не іграшки. А загалом військові вибрики КНДР можуть «призвести до кінця північнокорейського режиму». В оточенні Кім Чен Ин лише усміхались у відповідь на педагогічні поучення Маттіса, а попередження Дональда Трампа прокоментували іронічно, назвавши їх нагромадженням нісенітниць (a load of nonsense).

Звукова атака на посольство США

Телерадіокомпанія CNN повідомила, що в результаті звукової атаки на посольство США на Кубі у кількох дипломатів виникли серйозні проблеми зі здоров'ям. Так, щонайменше у двох співробітників американського посольства спостерігаються проблеми зі слухом. Через серйозні проблеми зі здоров'ям вони повернулись у США, аби почати лікування. Представники Держдепу не змогли точно пояснити природу інциденту. Дехто з чиновників припускає, що внаслідок атаки працівники дипломатичної установи, ймовірно, взагалі втратили слух.

А ще в американських дипломатів спостерігаються симптоми, які нагадують наслідки струсу мозку. Вони, симптоми, виникли ще наприкінці 2016 року. Американські лікарі, яких скерували на Кубу, так і не змогли виявити причину того, що трапилось.

Міністерство закордонних справ Куби відкидає звинувачення у причетності до гібридної атаки на дипломатичну місію США, а розслідуванням непересічного міжнародного інциденту зайнялись агенти ФБР.

Запотиличник від «Вашингтонського обкому»

Хізер Науерт, очільниця прес-служби Державного департаменту США, дала Путіну публічного прочухана. З нагоди несанкціонованого проникнення головного кремлівця на територію окупованої Абхазії, Хізер Науерт заявила: «Сполучені Штати трактують візит президента Путіна в окупований Росією грузинський регіон Абхазію як неприйнятний і невідповідний принципам, що покладені в основу Женевських міжнародних дискусій, учасником яких є Москва».

У Держдепі США напоумлювали Путіна виконати умови угоди від 2008 року про припинення вогню і «вивести свої війська на довоєнні позиції, а також скасувати визнання грузинських регіонів Абхазії і Південної Осетії як окремих державних одиниць».

Нагадаємо, Путін, якого вже офіційно визнали міжнародним терористом і військовим злочинцем (див. Андрій Піонтковський), порушив усі міжнародні договори, а зокрема «Будапештський меморандум» і «Гельсінський заключний акт».

Поляки хочуть німецьких репарацій

Нацьковувані правлячою партією PiS, у своїй більшості поляки налаштовані полегшити німецькі гаманці. Французька соціологічно-дослідницька компанія «Ipsos», яка, так історично склалось, що на візуалізацію дойчів пришвидшує дихання, впродовж 8 і 9 серпня провела експрес-опитування серед поляків. Респондентів питали: «Як ви вважаєте, чи німці повинні заплатити Польщі компенсацію за злочини геноциду, які вони вчинили проти польської нації під час Другої світової війни?»

Відповіді, які опублікували 10 серпня на так сформульоване питання, були передбачувані:

▪ 68% респондентів відповіли «так»;

▪ 31% респондентів відповіли «ні»;

▪ 6% респондентів не зуміли визначитись.

Нагадаємо, нинішня польська влада домагається від Німеччини виплати репарації в зв'язку із втратами Польщі під час Другої світової війни. Аркадіуш Муларчик, депутат керівної партії PiS («Право і справедливість») переконаний, що позитивне рішення, з точки зору Варшави, фінансово поскубти Німеччину може бути ухвалене вже 11 серпня.

Українській владі треба переймати досвід і собі запросити французьку соціологічно-дослідницьку компанію «Ipsos», а питальник для знаних соціологів лежить на поверхні.

На Москві заяву Польщі не «вкурили»

Світлана Петренко, офіційна представниця слідчого комітету РФ, повідомила, що позавчорашня заява польських експертів стосовно причини катастрофи літака покійного президента Качинського, абсолютно незрозуміла для Кремля. У слідчому комітеті РФ переконані, що «для перегляду офіційної версії катастрофи біля Смоленська літака Ту-154 президента Польщі Леха Качинського, оприлюдненої озвученої ще в 2011 році, причин нема».

Тоді рускі й польські експерти дійшли солідарного висновку, що причиною катастрофи Ту-154 стала проста руска береза, яка росла собі на шляху траєкторії польоту польського лайнера. Той факт, що маси літака й самотньо стоячої на краю яруги берези є не порівняльні, що крило Ту-154 зрізало б стовбур дерева наче лезом, навіть не відчувши, консолідована руско-польська експертна група до уваги не взяла. Як також не мала наміру пояснити, чому корпус Ту-154, який упав, як стверджують, з висоти 4 метрів, зачепившись за дерево, розлетівся чисельними уламками в радіусі сотні метрів. І чому польський екіпаж, а це вісім осіб, під час падіння не промовив ані слова по радіозв'язку, наче всі в одну мить заніміли.

Слідчий комітет РФ найбільше ошелешив факт, в який спосіб польські експерти зуміли зробили дистанційний висновок про причину авіакатастрофи, оскільки до візуального обстеження уламків Ту-154 польських фахівців не допустили.

Додон бессарабський обурений на Захід

Президент Молдавії Ігор Додон обурився обсягом коштів, які Захід витрачає для утримання ЗМІ та неурядових організацій у республіці. Він також оприлюднив звіт за 2016 рік неурядової структури «Національний фонд підтримки демократії», в якому вказані десятки асоціацій, що отримують зовнішнє фінансування. Той факт, що Захід фінансово забезпечує належне прожиття бодай частині громадян Молдови на Ігоря Додона враження не справляє.

Раніше президент Молдови виступив проти ініціативи заборонити ретрансляцію в країні руских новинних і аналітичних телевізійних програм. Заборону ініціює парламент, в якому більшість належить до проєвропейської Демократичної партії Молдови. Додон уже заявив, що цей закон не підпише навіть під загрозою імпічменту.

Повернення блудного кенійця

Попередні результати виборів у Кенії вказують на повторну перемогу нинішнього президента Ухуру Кеніятти – сина першого президента країни Джомо Кеніятти. Опозиціонер Рейла Одінга і його прибічники категорично відмовляються визнати результати виборів, а європейські спостерігачі стверджують, що порушень під час кампанії не було.

Кенія – надзвичайно строката за етнічними групами, при цьому різні етноси підтримують різних політичних кандидатів. Так сталось і в злощасному 2007 році: після виборів країну розривали міжетнічні сутички, найкривавіші з яких були між плем'ям луо, яке й тоді підтримувало нинішнього аутсайдера Рейла Одінгу, і плем'ям кікайю, яке стало на бік Мваї Кібакі. Саме Рейла Одінгу вважають негласним ініціатором кривавої міжусобиці, під час якої тільки офіційно загинуло понад 1000 осіб.

Барак Обама, для якого політичний вакуум став імовірно нестерпним, згадав про свою історичну батьківщину й вирішив втрутитись у виборчий кенійський процес цінними порадами. Блудний син кенійського народу взявся повчати як необхідно робити правильний вибір, щоби ексцес 2007 року не повторився. Родаки відповіли, що впораються і без обамівських порад. Йому нагадали, що для Африканського континенту більше зробили Джордж Буш-молодший і Білл Клінтон, аніж перший афроамериканець у Білому Домі, а його теперішній непотизм тим паче є недоречним. Американський демократ Обама є далеким родичем кенійського політичного аутсайдера Рейла Одінга – лідера «Помаранчевого демократичного руху»: вони обидва походять із порівняно не чисельного, проте амбітного племені луо.

Світ без інтелекту

Франклін Фоер, громадський кореспондент «The Atlantic», розповів на шпальтах видання історію злиття техно-культури Кремнієвої долини і традиційної американської журналістики на прикладі Кріса Хюза, співзасновника соціальної мережі Facebook, який придбав культовий журнал «New Republic».

За останнє десятиліття інтенсивне зростання «великого ТЕХА» поглинуло журналістику: ЗМІ почали запобігати у відчайдушній гонитві за кліками перед головними постачальниками аудиторії – Facebook і Google. Найгірше у цьому тренді – примхливість технічних компаній (наприклад, постійна зміна алгоритмів, яка може різко перенаправити трафік ЗМІ, роблячи їх фінансово незахищеними). А ще згубний вплив ТЕХА нівелює стандарти якості та етику журналістської професії.

За останні 10 років зайнятість в американській журналістиці впала на 38%, престиж професії знизився. Незалежність ЗМІ несподівано стала розкішшю. Водночас позитивний досвід таких нових онлайн-медіа, як Upworthy, BuzzFeed і Vox Media, показав, що редакційний процес можна конструювати по-різному при наявності потрібної аналітики і даних.

Традиційна журналістика завжди мала дистанцію – між собою і владою або аудиторією, намагалась бути нейтральною, не заангажованою в процес створення медіа-продукту. Натомість у нових техно-медіа помітна втрата зазначеної професійної етики. У гонитві за трафіком всі починають писати про одне й те ж, апелюючи до кліків, змагаючись за увагу однієї й тієї ж аудиторії. Дональд Трамп – кульмінація цієї епохи.

Спочатку Кріс Хюз надав творчу і фінансову свободу колективу журналу «New Republic», але з часом, коли видання стало неокупним, питання коштів постало руба. Через два роки Кріс Хюз заявив, що тепер «New Republic» – це технологічна компанія. Незабаром після цього Фоер покинув пост головного редактора видання, а з ним пішла й більша частина редакції.

Франклін Фоер вважає, що злиття журналістики з технічними стратапами Кремнієвої долини перетворило цей комунікативний жанр у товар, який потрібно правильно упакувати і продати. Написання статті тепер супроводжується прорахуванням вигод і витрат, а також оцінкою, чи доцільні були затрачені зусилля. Франклін Фоер визнає, що аудиторія онлайн-медіа сьогодні велика й надалі зростає, проте інтелект і спосіб мислення цієї публіки видимо дрібніє.

Ярослав Левків

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...