1 березня 1946 р. біля с. Пациків (тепер с.Підлісся) Тисменицького району в сутичці з НКВС загинув курінний «Прут» - Вацик Павло (17 липня 1917 - 1 березня 1946)
Народився у с. Заріччя Надвірнянського району у селянській сім’ї. Закінчив 6 класів. Працював теслею. Активний організатор «Дитячої бібліотеки». Член молодіжного товариства «Луг». На початку 1939 р. призваний на службу до Війська Польського. Учасник німецько-польської війни, перебував в артилерійській частині. В 1939-1941 рр. проживав у рідному селі. Одружився.
Літом 1941 р. активно включився в організацію української адміністрації та міліції. З березня 1942 р. до осені 1943 р. – в Українській допоміжній поліції Генерал-губернаторства. Вступає у 1943 р. в ОУН .
В листопаді 1943 р. переходить до УНС. Призначений ройовим в сотні «Змії» під командуванням «Різуна», а в квітні 1944 р. – чотовим в ранзі булавного. В листопаді 1944 р. призначений командиром сотні «Змії» в курені «Скажені» . Підвищений до старшого булавного. 7 січня 1945 р. перебирає обов’язки курінного. Наказом ГВШ від 15 лютого 1946 р. підвищений до звання сотника з дня 22 січня 1946 р.
Загинув 1 березня 1946 р. біля с. Пациків (тепер с.Підлісся) Тисменицького району в сутичці з НКВС . Тіло було перевезено до м. Станіслава, де його було повішено на ратуші з написом «Командир банд» і перебувало там протягом тижня. Місце поховання невідоме.
Наказом ГВШ від 10 жовтня 1946 р. підвищений до майора з дня 1 березня 1946 р. . В серпні 1946 р. посмертно відзначений ГВШ Срібним Хрестом Бойової Заслуги І-го класу – за хоробрість та вміле командування куренем у боях .
Петро Ганцюк (м. Івано-Франківськ)
