Слухай онлайн
Історія

У Франківську презентували книжку спогадів політв’язня

Презентація відбулась у середу, 25 жовтня, в обласній науковій бібліотеці Івана Франка. Книжку «Спогади політв’язня Володимира Пізя» презентував його рідний брат Мирослав Пізь та журналіст Володимир Гарматюк

22-річного Володимира Пізя у 1956-му НКВД засудило до 25 років тюрми.

За словами Гарматюка, він просто допоміг показати й презентувати книгу. Говорить, що все почалося з його дідуся, який також був у підпіллі.

«У 2014 році, коли помер мій дідусь Зіновій Карась, я почав досліджувати його життєвий шлях, – говорить журналіст. – Ми не спілкувалися на теми заслання, бо він їх оминав. Казав, десь потім, потім. Шкодую, що так і не поговорили. Зараз дізнаюся про його життя від людей, які ще живі, а також із документів».

Якось, шукаючи інформацію про діда, Володимир Гарматюк знайшов книжку спогадів Володимира Пізя з фотографіями, а на них упізнав дідуся.

«У тій книзі є кілька спогадів про Зіновія Карася, – говорить Гарматюк. – Знайшов Богуславу Пізь – дружину політв’язня. Вона мешкає в Бурштині. Вона мені теж дещо розповіла».

Сам Володимир Пізь помер кілька років тому, але встиг написати рукопис. Його молодший брат Мирослав і видав книжку. Пригадує, що якось приїхав до брата в гості, а той ніби відчував, що скоро помре, і віддав йому рукопис, аби опублікував.

«Брат помер через півроку, – говорить пан Мирослав. – Якось зустрів однокласника, який купив книжку про УПА, і каже мені, мовляв, тут є і про мого брата. Знайшов автора у Львові, поїхав у видавництво, вони погодились надрукувати цю книжку».

Мирослав Пізь каже, що вона дуже потрібна для молоді, аби знали свою історію.

“Спогади політв’язня володимира Пізя” – це своєрідні мемуари, в яких арештований за підпільну антирадянську діяльність учень педагогічного училища, розповідає та описує події свого особистого життя, про близьких друзів, про підпільну збройну боротьбу УПА.

Репортер

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...