Сьогодні у Львівському державному університеті фізичної культури відбулася урочиста академія з нагоди 135-річчя від дня народження Івана Боберського. Вшанувати засновника українського спорту зібралися уже четвертий рік поспіль представники усіх наукових кіл країни, місцева влада та представники спортивних організацій. Відкрив урочисту академію ректор ЛДУФК Євген Приступа. Свої привітання надіслали Консул Республіки Польща у Львові Вєслав Осуховский та заступники міністра з справ молоді, сім’ї та спорту. Серед присутніх були заступник голови Львівської облдержадміністрації Ярослав Кашуба, член виконкому Олімпійської Академії України, начальник управління спорту Львівської облдержадміністрації Юрій Майборода та директор Львівської академічної гімназії, у якій свого часу Іван Боберський викладав, Лариса Юхман.
„В кожній ділянці нашої історії маємо гідні приклади. В спорті - це Іван Боберський” - сказав директор департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Олексій Побурко.
Іван Боберський дав початок українській спортивній термінології, розвинув український спорт до європейського рівня. Він вважав, спортивна підготовка має поєднуватися з ідейним вихованням. Усе своє життя він присвятив вихованню повноцінного українського громадянина, для якого фізична культура стала щоденною потребою, а служіння патріотичній ідеї - метою життя.
Іван Боберський народився у с. Доброгостів Дрогобицького повіту на Львівщині у сім'ї священика. Захоплення ідеєю фізичної культури прийшло до нього у Відні, в українському товаристві «Русь», де він склав іспит на звання вчителя руханки у середніх школах. Закінчивши відповідні студії, Боберський здійснює подорож країнами Західної Європи, де знайомиться з роботою осередків фізичної культури. У 1900 р. І.Боберський повернувся у Львів. У 1901 р. на загальних зборах спортивного товариства «Сокіл» його обрали заступником голови товариства і доручили керувати учительським гуртком з підготовки учителів руханки. За час очолення Боберським сокільського руху (1908—1914 рр. він був головою товариства «Сокіл-Батько») з його ініціативи створювалися нові спортивні структури, набували поширення та розвитку окремі види спорту, товариства, клуби не лише у Львові, а й у провінції (було засновано 974 сокільських гнізд й близько 800 січових товариств). Майже кожне третє село Галичини мало свої руханкові товариства. Боберський першим приділив увагу залученню до спортивно-гімнастичних товариств жінок. З 1915 р. І.Боберський був членом Головної Української Ради, а у 1918—1919 рр. — референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР. У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР І.Боберський виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську. У 1932 р. професор Боберський перебрався з Канади до Югославії, де мешкав у маленькому містечку Тржичі аж до самої смерті.
Підготувала Ірина Знась
