4 листопада 2006 року у Львівській науковій бібліотеці відбудеться урочисте відкриття Палацу мистецтв Тетяни і Омеляна Антоновичів. Палац відкриється на базі відділу мистецтв бібліотеки, який розташовано у відреставрованому будинку Баворовських та новозбудованому приміщені з читальними залами, фондосховищами, службовими кімната для співробітників. Повідомили „Гал-іnfо” у прес-службі Львівської ОДА.
Комплекс реставраційних та будівельних робіт було здійснено за рахунок пожертв відомого українського мецената Омеляна Антоновича (понад 1 млн доларів США), уряду Польської республіки (560 тис. злотих) та фінансування з державного бюджету (382 тис. грн.)
На урочистому відкритті будуть присутні представники української діаспори, міністр польського уряду, заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Тарас Батенко, міський голова Львова, президент міста Вроцлава, відомі діячі науки і культури з України та Польщі.
У нових виставкових залах експонуватиметься колекція подарованих бібліотеці меценатом Мар’яном Коцем творів українського мистецтва.
Омелян Антонович народився 6 лютого 1914 р. у м. Долина в сім'ї судового урядника. 1924 р. закінчив початкову школу і два роки вчився в українській гімназії у Долині. 1926 р. після вступних іспитів зарахований учнем третього класу Української Академічної гімназії (м. Львів). Тут брав активну участь у молодіжному Пласті. З 1930 р. через нестатки вдома продовжив навчання у гімназії м. Перемишля. Тут долучився до діяльності ОУН, став членом "Молодої Громади". 1932 р. склав матуру і вступив на правничий факультет приватного Католицького університету у Любліні.
У травні 1933 р. склав перший правничий іспит. У вересні 1933 р. сім'я Антоновичів переїхала на постійне проживання до Львова (тепер вул. С.Бандери, 21). Омелян Антонович готувався до вступу до Українського вільного університету. Брав активну участь у боротьбі за українську школу, інших акціях протесту проти свавілля польської влади. Після карпатського вишколу у молодіжному таборі ОУН був призначений у склад крайової екзекутиви Перемиського повіту. 24 жовтня 1933 р. за приналежність до ОУН і участь у національному русі заарештований польською поліцією. У червні 1934 р. рішенням суду позбавлений волі на 6 років. Покарання відбував у Перемишлі та Тарнові. У 1937 р. звільнений за амністією. Один рік вчився у польовій торговельній школі. 1938 р. — здобував освіту у Вищій Торговельній академії у Познані. 4 лютого 1939 р. — уникаючи чергового арешту, втік до Ґданська. У серпні 1939 р. — проходив бойовий вишкіл в Австрії. З початком Другої світової війни виконував доручення Центрального проводу ОУН у різних країнах Європи. 13 вересня 1941 р. за дорученням виконувача обов'язки керівника ОУН Миколи Лебедя (Степан Бандера був під наглядом гестапо) переїхав для конспіративної роботи у Берлін.
15.09.1941 р. заарештований гестапо. З грудня 1941 до кінця серпня 1942 р. перебував у концтаборі Саксенгаузен (особовий № 41068). Під наглядом проживав у Берліні. За дорученням М. Лебедя поїхав завершувати юридичні студії до Праги в Український університет. Щотижня зголошувався до гестапо, з дозволу якого їздив до Берліна.
30 квітня 1943 р. у Празі знову заарештований гестапо і перевезений до Берліна. Знову потрапив у концтабір Саксенгаузен (№ 72266). 19 жовтня 1944 р. був звільнений. Після війни працював при Міжнародній організації біженців у Мюнхені.
15 червня 1946 р. одружився з Тетяною Михайлівною Терлецькою. 1949 р. емігрував до США. Тут працював на різних роботах.
17 січня 1954 р. був обраний головою Об'єднання українців Вашингтону, сприяв розбудові організованого життя української громади.
З 1960 р. і до 2005 р. Омелян Миколович Антонович був знаним фермером.
У 1980 р. організував Доброчинну Фундацію Омеляна і Тетяни Антоновичів. У 2004 р. нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Львова»
Тетяна Антонович (15 квітня 1915, Відень — 23 вересня 2001, Вашингтон, США, похована на Личаківському цвинтарі у Львові) — громадсько-культурна діячка, доктор медицини, професор.
Закінчила гімназію сестер Василіянок у Львові. Медичні студії розпочала в Монтпельє (Франція) й продовжила при Віденському університеті, де здобула вчений ступінь доктора медицини (1941). Працювала в університетській поліклініці та в міській лікарні Львова, після війни — при міжнародній організації біженців в Мюнхені. У Німеччині 15 червня 1946 р. одружилася з доктором права Омеляном Антоновичем.
У 1949-му емігрувала до США, де розпочала вивчати патологію. У 1953 році закінчила резидентуру при Джорджтаунському університеті й залишилася там працювати асистентом-викладачем, а згодом професором за здобутою спеціалізацією. Викладаючи загальну патологію, доктор Т. Антонович зацікавилася нефропатологією й перша серед нефропатологів Вашингтону застосувала електронний мікроскоп у дослідницькій та клінічній практиці.
Вона не обмежила наукової роботи одним навчальним закладом і працювала також професором-викладачем в університетах Джорджа Вашингтона, Дж. Гопкінса й Гарвардському. Завдяки багаторічній праці при Інституті патології Військово-морських сил США, де очолювала відділ нефропатології, доктор Антонович була призначена професором патології у Військовому університеті медичних наук. Вона організувала й очолила курси для лікарів-патологів та нефрологів і їздила з доповідями по всьому світу. У 70-х роках викладала у Гельсінкі, Афінах і Токіо; у 80-х — у Мельбурні, Тринідаді, Базелі й Теґерані, У жовтні 1989 року вперше побувала в Києві, куди згодом часто приїздила викладати. Основні наукові дослідження Т. Антонович присвячені ураженням кровоносних судин, нирок, хворобі "системний червоний вовчак" та змінам, що відбуваються в нирках при захворюваннях на СНІД.
Доктор Тетяна Терлецька-Антонович — авторка численних наукових праць і чотирьох монографій з нефропатології. У 1980 році разом із чоловіком, доктором Омеляном Антоновичем, заснували "фундацію Антоновичів", яка нагороджує авторів визначних робіт з літератури та історії як України, так і діаспори.
