Слухай онлайн
Історія

«У жорнах історії» - книга спогадів депортованих українців

У Національному музеї літератури України вшанували пам’ять жертв депортацій, вчинених комуністичними тоталітарними режимами Радянського Союзу та Польської Республіки у середині XX століття

Під час заходу було презентовано книгу спогадів депортованих українців та їх нащадків «У жорнах історії». Збірник базується на спогадах і свідченнях очевидців – уродженців Холмщини про депортацію українців у 1944-1946 роках у cхідні та південні області Радянської України на спецпоселення у колгоспи, без права повернення на батьківщину, варварське руйнування польською владою православних церков, спалення українських сіл, убивство їх мирних мешканців.

«1943-1945-ті роки на Холмщині позначені особливо жорстким ставленням до мирного українського населення. Збройні напади польських підпільників та каральні акції німецьких військ спеціального призначення із вбивствами, кривавими розправами, знищенням та пограбуванням селянських садиб відбулися у 122 українських селах, із яких 42 були спалені. Символом мучеництва українського населення Холмщини стало село Сагринь, де за одну ніч було спалено 260 українських господарств і вбито понад 800 мешканців села і прибулих з інших сіл », - сказав під час виступу Голова Київського ветеранського товариства депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського Степан Романюк.

Очевидці, уродженці Холмщини, розповіли свої життєві історії та наголосили, що книга – це пам'ять для майбутніх поколінь.

«Весною цього року в Україні масштабно почали говорити про акцію «Вісла». Вперше в українських медіа почали з’являтися публікації про депортацію 150-ти тисяч українців, яких польський комуністичний уряд виселив на терени північно-західної Польщі. Це лише перший крок до розуміння трагедії, яку пережили українці, котрі мешкали на території сучасної східної Польщі. Досить мало українців знають про те, що «Вісла» була завершальною акцією депортацій, які мали місце в 44-46 роках. Депортації супроводжувалися страшними злочинами, які можна кваліфікувати як воєнні, особливо починаючи з вересня 1945 року, коли до викидання українців з власних домівок були долучені вояки Війська Польського. На жаль, зараз у Польщі, українсько-польські стосунки зводяться до одного «Волинь-43». Розуміємо, що фокусування виключно на цьому році неправильне і спотворює розуміння того, що насправді відбувалося між українцями та поляками та не сприяє порозумінню», - підкреслив під час виступу Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Довідка: Депортації були ключовими методами етнічної політики сталінського режиму. Примусове виселення супроводжувалося політичними репресіями, масовим терором проти корінного українського населення, яке в злочинний спосіб виганяли з обжитих місць за етнічною та релігійною ознаками.

9 вересня 1944 року в Любліні між урядом УРСР та створеним радянською владою польським Комітетом національного визволення було підписано Договір про евакуацію українців з території Польщі. На практиці відбулося примусове переселення автохтонного населення з етнічних українських територій Закерзоння: Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя. Протягом 1940-х років депортації українців здійснювалися у декілька етапів. Переселення супроводжувалося пропагандою, психологічним, фізичним тиском та з використанням військ. До 1947 року з цих земель до Радянського Союзу було депортовано понад 480 тисяч українців.

Український інститут національної пам’яті

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...