Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Економіка  |  Cуспільство

Україна не настільки бідна держава, щоб плентатися у хвості - експерт

Оприлюднену останнім часом інформацію про те, що Україна опинилася у трійці найбідніших країн Європи, можна піддати сумніву, оскільки, за деякими критеріями, ми не є найгіршими. Таку думку в ексклюзивному коментарі кореспондентові Укрінформу висловила завідувач відділу дослідження рівня життя населення Інституту демографії й соціальних досліджень імені Птухи НАН України Людмила Черенько.

«Не все так погано, що ніби у переліку найбідніших країн після України є лише Молдова. Швидше за все, вони (міжнародна компанія GFK - Ред.). взяли за основу ВВП на душу населення. А ми за цим показником знаходимося дуже і дуже низько. Я згодна, що в нас дуже низький життєвий рівень, купівельна спроможність і так далі, але не настільки», - сказала Черенько.

При цьому вона послалася на дані Світового банку: «Якщо порівнювати паритет купівельної спроможності Світового Банку, то ми не гірші за Росію, Казахстан чи Білорусь».

Що ж до кількості мільярдерів, за якими ми увійшли у світову тридцятку, то коріння такого «феномену», переконана експерт, сягає ще 90-их років. «А те, що мільярдерів багато, то, зрозуміло, що це явище у нас ще з 90-их років нікуди не ділося. Тоді відбулася економічно необгрунтована поляризація суспільства, так вона й закріпилася. Тобто, з одного боку ми маємо дуже значні масштаби низької дохідності багатьох громадян, а з іншого - незначну групу людей, які акумулюють дуже багато ресурсів. Це класична модель нерівності, яка спостерігається в державах з перехідною економікою», - зазначила Черенько.

На запитання кореспондента Укрінформу, як можна зарадити такій ситуації, вона відповіла, що слід змінювати принципи розподілу доходів у суспільстві. «Щоб багаті платили більше, а бідні взагалі нічого не платили або платили дуже мало в бюджет. Але для того, щоб реалізувати просту формулу більш справедливого розподілу, треба бачити реальні доходи людей, тобто платників податків», - вважає завідувач відділу Інституту демографії й соціальних досліджень.

За її словами, якби левова частка доходів знаходилася у світлій зоні, тоді можна було б застосовувати різні схеми, скажімо, прогресивну шкалу оподаткування: «З одного боку - справедливо збирати податки, а з іншого - справедливо направляти бюджетні кошти на найуразливіших. Сьогодні і там і там основний момент несправедливості пов'язаний із цими доходами».

Окрім того, наголосила експерт, у цьому зв'язку треба згадати принципи розподілу державної допомоги. «Сплачують податки переважно не ті і не в тій мірі, хто має сплачувати, а коли йде з бюджету допомога різним верствам населення, то її в основному отримують небідні. З тієї ж причини: або ці допомоги універсальні як пільги, або якщо ця допомога адресна за своєю природою. Людина, яка демонструє нульові доходи, отримує цю допомогу, хоча насправді у неї доходи дуже пристойні», - продовжила Черенько.

На її переконання, саме така «двостороння несправедливість» ще далі збільшує нерівність: «Мало того, що ця економічно необгрунтована нерівність перерозподілу суспільних доходів закріпилася ще з 90-их років, вона ще посилюється оцією неправильною та несправедливою системою доходів у суспільстві».

Тому, наголосила експерт, перше, що ми маємо зробити, якщо хочемо щось кардинально змінити, - будь-якими заходами сприяти прозорості доходів. «Це можуть бути як стимулюючі, так і караючі методи. Це вже метод спроб і помилок. Кожна держава обирає свій шлях, але за будь-яку ціну треба "засвічувати" доходи. Тоді можна застосовувати якісь певні схеми, певні вдосконалення. А без цього будь-який позитивний досвід не дасть результату», - підсумувала Черенько, уточнивши, що нині за інформацією експертів, яким вона довіряє, в Україні «від 30 до 50 відсотків всіх доходів громадян знаходяться у тіні».

ukrinform.ua

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ